Справа № 427/6436/13-ц
Провадження № 22ц/782/4008/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Сергєєвої С.В.
Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
при секретарі: Зеленській К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області на заочне рішення Свердловського міського суду Луганської області від 02 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15 серпня 2013 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області (ідентифікаційний код 25926833) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням, у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), в решті позову - відмовлено.
Позивач та відповідач не погодились із таким рішенням суду, звернулись з апеляційною скаргою на зазначене рішення, оскільки вважають його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив змінити оскаржуване рішення, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом невірно було визначено розмір відшкодування моральної шкоди, суттєво його зменшивши.
ВВД ФССНВ в м. Свердловську Луганської області, посилаючись на неповне встановлення судом обставин по справі, неправильне застосування норм матеріально та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач з 12.02.1986 по 29.12.2011 роки працював на шахті "Червоний Партизан" ДП "Свердловантрацит", 30.12.2011 року був прийнятий на роботу по переводу на ВП "Шахта"Червоний Партизан" ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит", звідки звільнився у зв'язку із виходом на пенсію 06.06.2012 року.
Відповідно до копії акту розслідування хронічного професійного захворювання 13.02.2002 року на підприємстві шахта"Червоний Партизан" проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_1, тобто пневмоканиозу. Згідно акту причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є недосконалість технологічного процесу, неефективність засобів пилоподавлення, невиконання в повному обсязі проекту комплексного знепилювання.
Згідно копії довідки МСЕК про наслідки визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у зв'язку з професійним захворюванням - пневомконіозом, позивачу ОСОБА_1 з 02.04.2002 року встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності безстроково. Наявність професійного захворювання позивача, підтверджується також копією довідки Свердловської міської лікарні.
Здійснивши висновки щодо обґрунтованості вимог позивача про відшкодування саме відповідачем по справі моральної шкоди, спричиненої частковою втратою ним працездатності у зв»язку з профзахворюванням, та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, і стягуючи з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату встановлення позивачу втрати працездатності 02.04.2002 року діяла норма ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди саме Фондом. І оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків має обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди, яку було завдано потерпілим до 1 січня 2008 року, у відповідності до положень Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», вимога щодо відшкодування моральної шкоди саме Фондом є обґрунтованою, професійне захворювання, яке призвело втрату працездатності 20 відсотків безстроково, вказує на неможливість позивача відновити стан здоров'я, що спричиняє позивачу моральних страждань, які пов'язані з необхідністю лікування, відчуттям фізичних страждань, а також призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому визначаючи розмір такого відшкодування суд першої інстанції враховував глибину моральних страждань позивача погіршення здібностей його до праці, та виходив з засад розумності та справедливості, оцінивши їх також за внутрішнім переконанням та визначивши достатнім саме такий розмір для відшкодування завданої позивачу шкоди.
З вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне погодитися, оскільки вони здійснені на підставі повного та всебічного встановлення обставин по справі, об»єктивного та всебічного дослідження доказів, наданих сторонами, у їх сукупності у відповідності до положень ст.. 212 ЦПК України, та правильно застосувавши норми як матеріального так в процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відділення Фонду ССНВВ в м.Свердловську, щодо неправильного застосування судом положень ЗУ «Про загальнообов»язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», перехідними положеннями якого передбачено припинення відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілим з 01.01.2008 року незалежно від часу настання страхового випадку, неправильного тлумачення положень Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, відсутності такої обов»язкової ознаки для відшкодування Фондом моральної шкоди, як вина в її спричиненні, а також те, що позивач був обізнаний про шкідливий характер умов праці при укладанні з підприємством трудового договору та не заперечував проти такої роботи, отримував пільги та компенсації у зв»язку з таким характером роботи на підставі положень ЗУ «Про охорону праці», а також відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди у позивача при встановленні йому профзахворювання та відповідного відсотка втрати працездатності», та пропуск позивачем строку позовної давності у відповідності до положень ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час встановлення йому втрати працездатності, зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Майже всі вказані посилання відповідача по справі тотожні його запереченням проти позовних вимог, у повному обсязі було розглянуто, перевірено доказами , враховано судом першої інстанції та вмотивовано відхилено при ухваленні оскарженого рішення, оскільки дійсно на підставі наведених вище та застосованих судом першої інстанції відповідних законодавчих норм та положень Рішення Конституційного Суду України, та враховуючи положення щодо дії закону у часі, на час встановлення позивачеві професійного захворювання та втрати працездатності і спричинення таким чином йому моральних переживань та страждань відповідач по справі був зобов»язаний відшкодовувати таку шкоду у зв»язку із встановленням такого обов»язку спеціальним Законом, а не у зв»язку з наявністю в його діях будь-якої вини в її спричиненні. При цьому встановлення наявності такої шкоди висновком МСЕК не є єдиним допустимим та обов»язковим доказом даного факту, судом може бути встановлено таку шкоду на підставі інших наданих позивачем доказів, оцінених у їх сукупності, що і було здійснено судом першої інстанції.
Що стосується апеляційних доводів позивача по справі ОСОБА_1 стосовно неправильності визначення судом розміру відшкодування завданої йому моральної шкоди, тобто необґрунтованого значного зменшення вказаного розміру порівняно із тим розміром, який визначено ним, виходячи з тривалості моральних переживань та душевних страждань, в тому числі і у зв»язку з неможливістю відновити попередній стан свого здоров»я, його посилань на необхідність застосування значних зусиль для поновлення своєї життєдіяльності, необхідність значних витрат на лікування, безспірного обов»язку підприємства, з вини якого сталося пошкодження його здоров»я та яке припустилося порушень щодо охорони праці та обов»язку забезпечення відповідних найбільш безпечних умов праці, відшкодовувати спричинену з його вини шкоду, в тому числі і моральну, то вони також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог у повному обсязі, тобто стягнення з відповідача - відділення Фонду ССНВВ в м.Свердловську, саме 25 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, оскільки судом вмотивовано та обґрунтовано свій висновок щодо розміру такого відшкодування, саме з урахуванням зазначених доводів позивача, які було зазначено ним в обґрунтування позовних вимог, та тотожні доводам апеляційної скарги. Крім того, доводи апеляційної скарги є дещо суперечливими, оскільки, пред»являючи позовні вимоги саме до відділення Фонду ССНВ в м.Свердловську, апелянт при цьому свої вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обов»язком відшкодування завданої йому шкоди не заявленим ним відповідачем, а підприємством, на якому він працював та здобув відповідне ушкодження здоров»я.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до положень ст.. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,313,314,316 ЦПК України судова колегія ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області відхилити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: