Головуючий суду 1 інстанції - Космінін С.О.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-18/07

Провадження № 22ц/782/3718/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Заіки В.В., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Артемівського районного суду міста Луганська від 16 січня 2007 року про затвердження мирової угоди

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татася», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2006 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Татася», ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який надалі уточнював (а. с. 73 - 75), та просив визнати за ним право власності на міні-ринок з автостоянкою на АДРЕСА_1.

Оскаржуваною ухвалою було затверджено мирову угоду між позивачем ОСОБА_7, ТОВ «Татася», ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Згідно з мировою угодою між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Татася», яке є власником міні-ринку з автостоянкою на АДРЕСА_1, до 01.02.2007 р. повинен бути укладений договір оренди частини об'єкту нерухомого майна строком на 5 років; позивач ОСОБА_3 відмовляється від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, а також від позовних вимог про визнання права власності на міні-ринок з автостоянкою на АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, та посилаючись на те, що затвердженою мировою угодою порушені її майнові права, просить скасувати ухвалу та залучити її до участі у справі в якості третьої особи. Вона вважає, що укладена мирова угода порушує її права, оскільки вона не давала згоду на укладення та підписання цієї мирової угоди, а в будівництво спірного у справі нерухомого майна її чоловіком ОСОБА_3 вкладались кошти, що були спільним майном подружжя. Апелянт посилається на те, що їй не було відомо про розгляд справи в суді та що була укладена мирова угода. Про ці обставини вона дізналась

Від чоловіка лише 16.08.2013 р. Предметом позову у справі, як зазначає апелянт, є визнання права власності та компенсація майнових витрат, а не правовідносини з оренди, тому вона вважає, що мирова угода виходить за рамки позовних вимог. Вона також вважає, що судом неправильно застосовані положення ст. 175 ЦПК України, згідно з якою мирова угода укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок та може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета позову. Вона розлучилася з чоловіком в січні 2002 р., однак потім вони помирились та з 2003 року до теперішнього часу живуть однією сім'єю.

У судове засідання не з'явився віповідач ОСОБА_4, однак він належним чином був повідомлений про розгляд справи (а. с. 183, 199), крім того, він є директором ТОВ "Татася", представники якого беруть участь у справі, тому колегія суддів ухвалила розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, представників відповідача ТОВ «Татася» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_5, яка є правонаступником відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як передбачено ч. 3 вказаної статті, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з положеннями статті 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

В даному випадку, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження рішення суду мають, окрім сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно створювалось у 1998 - 2001 р. р. , тобто під час шлюбу позивача та апелянта ОСОБА_2, який було зареєстровано 16.05.1981 р. та розірвано 29.01.2002 р. (а. с. 172 - 173).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Заявляючи позовні вимоги про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, позивач, враховуючи вказані обставини, інтереси ОСОБА_2 та вимог закону, мав би заявити про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи або повідомити її про розгляд справи у суді, та не зробив цього. Суд першої інстанції, прийнявши від сторін мирову угоду та затверджуючи її, всупереч ч. 5 ст. 175 ЦПК України, не з'ясував, чи не порушуються цією мировою угодою права та інтереси інших осіб, зокрема дружини позивача.

За таких обставин апелянт була позбавлена права брати участь у справі чи заявити самостійні вимоги щодо предмета спору.

Доводи представників відповідача ТОВ «Татася» щодо того, що ОСОБА_2 не підписувала апеляційну скаргу, подану від її імені, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на доказах. ОСОБА_2 стверджує, що апеляційну скаргу підписала саме вона та підтримала в судовому засідання вимоги апеляційної скарги. З наданого в судовому засіданні апеляційному суду представниками відповідача ТОВ «Татася» висновку Артемівського РО ЛГУ ГУМВС від 20.09.2013 р. про результати розгляду заяви ОСОБА_4 щодо вказаної обставини вбачається, що його заява про підробку апеляційної скарги знята з контролю як така, що не знайшла свого підтвердження. Жодних доказів, що свідчили б про підробку апеляційної скарги, не надано.

Доводи представників відповідача ТОВ «Татася» щодо того, що апелянт не могла б не знати про розгляд цієї цивільної справи та про наявність оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди, якби проживала однією родиною з позивачем, є лише припущенням і не ґрунтується на доказах. Позивач заявляє, що дійсно після розірвання шлюбу живе однією сім'єю з апелянтом з 2003 року до цього часу, та, піклуючись про її здоров'я, він не розповідав їй про розгляд цивільної справи та про укладання мирової угоди.

Не заслуговують на увагу доводи представників відповідача ТОВ «Татася» про сплив позовної давності щодо поділу спільного майна подружжя між позивачем та апелянтом, оскільки предметом позову у цій справі є не поділ майна подружжя, а визнання права власності на спірне майно.

Щодо доводів представників відповідача ТОВ «Татася» щодо безпідставності доводів апелянта про порушення її права оскаржуваною ухвалою, оскільки у справі є не доведеними позовні вимоги самого позивача, колегія суддів вважає, що вони є передчасними. Судом першої інстанції у зв'язку із затвердженням мирової угоди позовні вимоги по суті не розглядались та оцінка наданим доказам не давалась. За таких обставин на даній стадії апеляційний суд не може давати оцінку доказам у справі.

Згідно із статтею 311 ЦПК України, ухвала суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, якщо вона постановлена з порушенням норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права щодо інтересів апелянта ОСОБА_2, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду із залученням до участі у справі в якості третьої особи апелянта ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Артемівського районного суду міста Луганська від 16 січня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татася», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на нерухоме майно про затвердження мирової угоди скасувати та справу спрямувати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: