Справа №22-2862/06 Головуючий в 1 інстанції:
Ведяшкіна Ю.В. Категорія 21
Доповідач: Приходько Л.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 06 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Лісової Г.Є.
суддів Бугрика В.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Драгомарецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1, AT «Українська пожежна - страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок зіткнення 10.07.2006 року автомобілів.
Ухвалою суду від 12 вересня 2006 року до участі в справі в якості співвідповідача притягнута AT «Українська пожежно-страхова компанія».
Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, відмова від позову прийнята судом.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2006 року позов задоволений частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто в рахунок відшкодування моральної шкоди 800грн, витрати по оплаті судового збору в розмірі 59.50грн., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30грн, витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 750грн., всього 1639.50грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд неправильно поклав на нього відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки відповідальність повинна розподілятися між страховиком та відповідачем, також не погоджується розміром відшкодування судових витрат, визначеним судом.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.
ОСОБА_1 під час розгляду справи апеляційну скаргу підтримав, за обставинами, викладеними у скарзі. Просив суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким зменшити розмір моральної шкоди, визначений судом та розмір судових витрат.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав визначено ч.1 ст. 23 ЦК України. Відповідно до п.З ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 10.07.2006 року в наслідок ДТП, що сталося з вини ОСОБА_1(а.с.7), який керував автомобілем ВАЗ 21013 реєстраційний НОМЕР_1, пошкоджено автомобіль ГАЗ 03110101, реєстраційний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2.
24.07.2006 року Південна філія AT «УПСК» згідно умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3) укладеного 12.05.2006 року між ОСОБА_1 та AT «УПСК» та на підставі і в порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснила страхове відшкодування в розмірі 5586.16грн на користь ОСОБА_2.
Внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнав душевних страждань, оскільки на протязі тривалого часу він був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем для задоволення своїх потреб та потреб своєї сім'ї.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, згідно вимог ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір моральної шкоди, встановлений судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, тривалості моральних страждань та враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Доводи апелянта про те, що судом відшкодування моральної шкоди покладено тільки на нього, а не розподілена між ним та страховиком не ґрунтуються за законі.
Так відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше не більше ніж 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеного судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.3,4 ч.2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
Оскільки позивачу заподіяна моральна шкода передбачена п. З ст. 23 УК України суд першої інстанції правильно поклав відшкодування моральної шкоди в розмірі визначеному судом на винну в заподіянні шкоди особу, ОСОБА_1.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Проте правильно вирішивши спір по суті суд допустив помилку при розподілі судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.
Порядок розподілу витрат між сторонами встановлений ст.. 88 ЦПК України, відповідно ч. 1 якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Присудивши ОСОБА_2 з ОСОБА_1 судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі сплаченому позивачем при подачі позову, суд не прийняв до уваги, що під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог, щодо відшкодування матеріальної шкоди і судом даний спір по суті не вирішувався.
Також колегія суддів не погоджується з присудженням позивачеві з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в повному обсязі в розмірі 750грн., та вважає, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України повинен бути визначений пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та становитиме 202.5грн.
Тому колегія суддів вважає, що рішення в даній частині слід змінити, зменшивши розмір судового збору до 8.50грн., розмір витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення до 7.50грн. розмір витрат на правову допомогу до 202.50грн., та загальну суму стягнення до 1018.5грн.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2006 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті судового збору до 8.50грн., витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення до 7.50грн. витрат на правову допомогу до 202.50грн., та загальної суми стягнення до 1018.5грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.