Справа № 22-7920- 2006 р.                                           Головуючий 1 інстанції Канурна О.Д.

Категорія 21                                                               Доповідач Бабакова Г.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2006 року                          Апеляційний суд Донецької області

у складі: головуючого Бабакової Г.А. суддів : Азевича В.Б., Жданової B.C. при секретарі Тума О. В.

розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,діючого в інтересах ОСОБА_2, та за заявою Добропільського міжрайонного прокурора про приєднання до апеляційної скарги на рішення Добропільського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року у справі за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Державного підприємства "Донвуглереструктуризація" , третя особа-Територіальна державна інспекція праці у Донецькій області про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання виконати приписи Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області,

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, оскаржує в апеляційному порядку рішення   Добропільського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року, яким відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Апелянт посилається на те, що , ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов"язання відповідача до виконання приписів Державної інспекції праці про перерахунок сум відшкодування шкоди ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок 2,38 , суд необгрунтовано прийняв до уваги рішення Добропільського міського суду від 13 грудня 2001 року , яким відмовлено ОСОБА_2 у відшкодуванні шкоди із застосуванням вказаного коефіцієнту. Суд при цьому не врахував, що спір , за яким ухвалено вказане рішення, і даний спір щодо виконання припису Державної інспекції праці є різними і тому вказане рішення не є обо"язковим для суду при вирішенні даного спору. Апелянт посилається також на те, що суд дійшов неправильного висновку, що не можна зобов"язати відповідача до виконання приписів з тих підстав, що інспектором не приймались постанови про невиконання приписів і винні особи в невиконанні приписів не притягувались до адміністративної відповідальності ,що такий висновок суду не ґрунтується на вимогах ст. 117 Конституції України про обов"язковість виконання Постанов Кабінету Міністрі України .Суд не врахував, що згідно із

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №50 приписи державних інспекторів праці підлягають обов'язковому виконанню.

Прокурор приєднався до апеляційної скарги відповідно до ст. 299 ЦПК України.

У засіданні апеляційного суду представники позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та прокурор Конакова В.О. наполягали на скарзі, представник 3-ї особи Державної інспекції праці у Донецькій області Руденко Є А. вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, представник відповідача ОСОБА_5 просив рішення суду залишити без зміни.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення , виходив із того, що 31 жовтня 2003 року, 14 січня 2004 року та 19 січня 2004 року Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області за наслідками перевірки правильності розрахунку відшкодування шкоди ОСОБА_2 у зв"язку з професійним захворюванням були зроблені приписи відповідачу про необхідність перерахунку розміру відшкодування шкоди з врахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок 2,38 та 1,43 . Ці приписи не виконані, у зв"язку з чим прокурором заявлено даний позов. Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що вимоги про необхідність застосування вказаних коефіцієнтів необгрунтовані. При цьому суд виходив із того, що рішенням Добропільського міського суду від 13 грудня 2001 року ОСОБА_2 відмовлено у відшкодуванні шкоди із застосуванням коефіцієнту 2,38. Суд дійшов також висновку, що не можна зобов'язати відповідача виконати припис щодо застосування коефіцієнту 1,43 , оскільки інспектором не приймались постанови про невиконання приписів та не складались протоколи про правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга та заява прокурора підлягають відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку, дотримався вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював на гідрошахті "Красноармійська" і отримав професійне захворювання - хронічний пояснично - крестцовий радикуліт , яке встановлено у 1995 році.. Вперше ступень втрати працездатності за даним професійним захворюванням йому був встановлений висновком МСЕК від 22 травня 1995 року. Питання про розрахунок сум відшкодування шкоди, в тому числі відносно застосування коефіцієнту 2.38 та відносно правильності розрахунку середнього заробітку, з якого слід розраховувати розмір відшкодування шкоди було предметом судового розгляду за його позовом. Суд обґрунтовано виходив із того ,що рішенням Добропільського міськрайонного суду від 13 грудня 2001 року ( а.с. 28-30) частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про перерахунок сум відшкодування шкоди.Суд, ухвалюючи вказане рішення , дійшов висновку про неможливе застосування коефіцієнту підвищення тарифних ставок 2,38, оскільки цей коефіцієнт   застосовувався для регулювання   фонду заробітної плати. Фактично зростання заробітної плати не мало місця. Даний коефіцієнт пов'язаний зі зміною співвідношень між тарифною ставкою і іншими складовими оплати праці, розмір яких обмежено у середньомісячній заробітній платі, яка є основою для визначення розміру втраченого заробітку при ушкодженні здоров'я на виробництві.( лист Верховного Суду України НОМЕР_1).

Що стосується припису про необхідність відкоригувати середній заробіток з 01.02.1992 року на коефіцієнт 1.43, то як вбачається з рішення Добропільського міськрайонного суду від 13 грудня 2001 року спір щодо розміру відшкодування шкоди ОСОБА_2 , в тому числі і щодо середнього заробітку , з якого слід обчислювати відшкодування шкоди вирішено. Суд частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2 ,виходив із більшого його особистого заробітку по професії ГРОЗ 5-го розряду за 12 календарних місяців роботи перед оглядом МСЕК ( 240 грн. 87 коп.) ніж за 3 місяця (214 грн. 17 коп.) або по професії ГРОЗ 5-го розряду за квітень 1995 року (166 грн. 94 коп.). Крім того, як вбачається з рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 лютого 2005 року про закриття провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_6, на шахті „Красноармійський" у зазначений період коефіцієнту 1.43 не було .

Доводи про те що суд безпідставно врахував рішення Добропільського міського суду від 13 грудня 2001 року необгрунтовані. Інші доводи також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели б або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду відповідає встановленим у справі обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1,   діючого   в інтересах ОСОБА_2, та заяву прокурора відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.