АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1626/1382/12

Номер провадження 11/786/636/2013 Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г.

Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Герасименко В.М. Захожая О.І.

за участю прокурора Акулової С.М.

захисника ОСОБА_2

розглянувши 29 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Тепениця Олевського району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, працюючого трактористом-машиністом селянського (фермерського) господарства «Анкор», не судимого,-

засуджено за ст. 128 КК України до 200 годин громадських робіт.

Стягнуто з засудженого на користь ДЗ «Відділкова клінічна лікарня станції Полтава» СТГО «Південна залізниця» 313 грн. 38 коп. на відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого та 7000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За змістом вироку суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 10 липня 2012 року, близько 21 години, у с. Шамраївка Решетилівського району Полтавської області, знаходячись поблизу хвіртки двору господарства сусіда ОСОБА_4,1948р.н., під час сварки, що виникла на грунті неприязних відносин, не передбачаючи наслідків своїх протиправних дій, які міг та повинен був передбачити, наніс йому удар кулаком правої руки в область обличчя та необережно наступив ногою на праву ногу в області правої стопи потерпілого, в результаті чого останній впав та отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад його здоров'я у вигляді закритого перелому нижньої третини правої малогомілкової кістки, перелому внутрішньої кісточки правої гомілки, розриву дистального міжберцевого синдесмоза з підвивихом стопи ззовні, а потім завдав ще один удар кулаком в обличчя потерпілого.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінальної справи та відмовлення в задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 в повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що діяв у стані необхідної оборони, оскільки нанесення ним удару потерпілому було відповіддю на його провокуючий удар у потиличну частину голови та для попередження подальших протиправних дій.

Крім того стверджує, що судово-медична експертиза була проведена лише за матеріалами справи, без вивчення медичних документів, а тому є недопустимим доказом. Такими ж недопустимими і недостовірними доказами, на його думку, є і протокол відтворення обстановки та обставин події злочину від 16.10.2012 року та протоколи допиту понятих, так як вони були сфальсифіковані слідчим і не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Акулової С.М. про необґрунтованість апеляції засудженого та законність судового рішення, виступи засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на підтримання принесеної апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 в необережному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується перевіреними в суді і належно оціненими наступними доказами.

Із показань потерпілого - пенсіонера ОСОБА_4 слідує, що вечором 10 липня до нього в будинок постукав сусід ОСОБА_3, який у дворі почав на нього кричати і штовхати, висловлював погрози у зв'язку з минулим побутовим конфліктом з дружиною. Виходячи з двору той заявив: « ще раз ОСОБА_9 пожаліється - порву на куски», на що він сказав: « я тебе посаджу» і став закривати хвірточку, якою, можливо, штовхнув останнього. Той різко розвернувся, ударив його хвірточкою та наніс удар у перенісся, від чого при падінні він поламав ногу, на яку наступив засуджений, а той наніс йому ще один удар в лице. Прийшовши до тями він почав рачки лізти до будинку, де викликав сільського лікаря. На другий день його оглядав і медичний експерт, який порадив зробити рентген, що виявив пошкодження кісток і йому зробили операцію.

При перевірці показаньОСОБА_4 на досудовому слідстві у порядку ст.194КПК України, потерпілий на місці події за участю судово-медичного експерта детально розповів та показав про кількість, локалізацію і механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, що стверджується відповідним протоколом ( а.с. 39-43).

Завідуючий фельдшерським пунктом свідок ОСОБА_5 підтвердив, що того вечора до нього телефонував потерпілий ОСОБА_4 і повідомив, що його побив ОСОБА_3. Приїхавши на виклик він побачив, що у потерпілого був розбитий ніс, синець під оком та розпухла нога з ознаками перелому. Після операції потерпілий також звертався до нього і він знімав йому шви, робив перев'язки.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт вищої категорії ОСОБА_6, який має стаж експертної роботи 15років, підтвердив свої висновки та пояснив, що 11 липня, тобто наступного дня після події, він проводив первинний огляд ОСОБА_4, який вказував, що його напередодні побив ОСОБА_3 - ударив кулаком у область носа, внаслідок чого впав спиною на землю та відчув біль в області правої ступні, потім ще кулаком ударив декілька разів в обличчя. Про це був складений акт медичного обстеження №49 від 11.07.12р., а у жовтні, після надання органами слідства медичної документації про стаціонарне лікування потерпілого, зробив аналогічний висновок судово-медичної експертизи згідно з яким окрім забою м'яких тканин в області спинки носа та лівої щоки, гематоми навколишньої області зліва, набряку в області нижньої повіки та садна в області правого щелепного суглобу, які утворилися від дії тупих предметів не менше двох разів, у нього був виявлений і закритий перелом нижньої третини правої гомілкової кістки, перелом внутрішньої кісточки правої гомілки, розрив дистального міжберцового синдесмозу з підвивихом стопи ззовні, усі з яких могли утворитися у строк та за обставин, указаних потерпілим.

Як визнав експерт, який був присутній при проведенні відтворень обстановки та обставин події, покази засудженого ОСОБА_3 лише частково відповідають вищенаведеним об'єктивним судово-медичним даним, тоді як показання потерпілого не суперечать їм.

Вбачається, що сам ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді не заперечував факту нанесення ним удару кулаком в обличчя потерпілого, від якого той упав на землю, як і того факту, що після інциденту з ним ОСОБА_4 поповз на карачках до свого будинку.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які викривають ОСОБА_3 як особу, що в ході сварки з необережності заподіяла престарілому потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження і ці злочинні дії правильно кваліфіковані судом за ст.128 КК України.

Викладені у скарзі доводи засудженого про перебування його у стані необхідної оборони та відсутність в його діях складу не заслуговують на увагу.

Згідно з ч.1ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії вчинені з метою захисту суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в зазначеній обстановці.

Але такі обставини по даній справі відсутні, а доводи засудженого з цього приводу суперечать фактичним обставинам.

Із матеріалів справи видно, що потерпілий ОСОБА_4 має похилий вік - 64роки, а засудженому було 25 років, він має кріпку спортивну статуру. У той день останній сам прийшов до потерпілого, викликав його з будинку, де протягом кількох хвилин вони сварилися. Коли засуджений покидав двір, а потерпілий у цей час закривав за ним невисоку дерев'яну хвіртку із штахетнику, то, за словами ОСОБА_4, він можливо і штовхнув нею засудженого, але ніякого іншого насильства до нього не застосовував.

Не дають підстав вважати, що засуджений діяв у стані необхідної оборони і показання матері засудженого - ОСОБА_8 яка пояснювала, що при виході сина з двору потерпілий намагався нанести йому удар ззаду, проте невістка окликнула його.

Показання самого ж засудженого, який стверджував, що біля хвіртки, після попередження дружини, ОСОБА_4 все ж таки наніс йому ковзний удар від потилиці до вуха, від чого у нього утворилася гуля, також не дають підстав вважати, що в даному конкретному випадку мала місце реальна загроза посягання на його життя.

Більше того, на досудовому слідстві від проходження судово-медичного обстеження на підтвердження факту дійсності нанесення йому ушкоджень потерпілим він відмовився.

Покликання ОСОБА_3 у скарзі про проведення медичних експертиз з грубим порушенням норм КПК та Правил №6 судово-медичної експертизи з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень колегія суддів розцінює як безпідставні, надумані і такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Із змісту указаних експертиз, пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_6 в суді, письмових документів (експертних запитів) видно, що при проведенні експертиз, експерт мав у своєму розпорядженні не лише матеріали кримінальної справи, як про це стверджує засуджений, а й оглядав потерпілого, витребував та вивчав його медичні документи, рентгенівські знімки, а відтак ніяких підстав визнавати ці докази недопустимими, на чому наполягав засуджений та його захисник, у суду не було.

Це також стосується і протоколів відтворення обставин та обстановки події за участю засудженого та потерпілого, яке було також проведено з дотриманням вимог ст.194 КПК України. Сам засуджений ОСОБА_3 не заперечував, що така процесуальна дія дійсно мала місце, при цьому були присутні і поняті, які підтвердили даний факт в судовому засіданні, проводилась фотозйомка. Деякі описки у цих та інших процесуальних документах, на які звертає увагу апелянт, не вставлять під сумнів правильність та достовірність викладених у них даних.

Отже, підстав для скасування вироку та закриття справи, як про це просить засуджений ОСОБА_3, немає.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_3 суд у відповідності до ст.65 КК України врахував як характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і всі дані, що характеризують його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене йому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З дотриманням чинного законодавства та у відповідності із зібраними доказами суд вирішив також цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 7000грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції обґрунтовано було визнано те, що внаслідок злочину, вчиненого засудженим, потерпілому було завдано моральної шкоди, а тому ця шкода, у відповідності до ст.1167ЦК України і ст.28 КПК України підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, тобто засудженим ОСОБА_3

По справі встановлено, що у зв'язку із каліцтвом у результаті злочину у престарілого потерпілого надовго змінився звичайний уклад його життя, він відчував біль та страждання, переніс операцію і потребує нової, по видаленню пластин, мав прямі матеріальні затрати на лікування (ліки, благодійні фонди, оплата проїзду), послідуючу реабілітацію, так і додаткові, пов'язані,зокрема, з неможливість без сторонньої допомоги вести домашнє господарство.

Визначений судом розмір моральної компенсації потерпілому від злочину колегія суддів не вважає завищеним або непомірним для винного, а тому доводи його апеляції у цій частині визнає такими, що не заслуговують на увагу.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

С У Д Д І :

Герасименко В.М. Ландар О.В. Захожай О.І.