АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8937/13 Справа № 2о-77/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія 33
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Максюти Ж.І.
суддів - Кочкової Н.О., Слоквенка Г.П.
при секретарі - Глубоченка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Військового прокурора Південного регіону України
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року
за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, військової прокуратури Південного регіону України, Військового суду Дніпропетровського гарнізону про відшкодування матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з даним позовом до відповідачів про стягнення з Державної казначейської служби України відшкодування за рахунок коштів державного бюджету на його користь витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги у розмірі 81374,48 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він з 14 травня 2008 року проходив військову службу на посаді замісника командира взводу 1-ої роти, 1-го батальйону військової частини 3036.
Вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону його було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.409 КК України та призначено покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 рік з помісячним відрахуванням з суми його грошового забезпечення 10% в дохід держави.
08 вересня 2009 року ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 25.06.2009 року, відносно нього було скасовано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, справу закрито, запобіжний захід скасовано.
20 січня 2009 року ухвалою колегії суддів Військової судової колегії Верховного суду України встановлена відсутність складу злочинів, передбачених ч.1 ст.409 та ч.3 ст.358 КК України в його діях.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 73280 грн., на відшкодування витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної інстанції 298 грн. 52 коп., а всього 73578,52 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Не погодившись з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року військовий прокурор Південного регіону України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення, та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело неправильного вирішення справи.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга - підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 25 червня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.409, ч.3 ст.358 КК України, та призначено покарання, яке з урахуванням ст.70 КК України складає службове обмеження строком на шість місяців з помісячним утриманням з суми його грошового забезпечення 10% в дохід держави.
Ухвалою Військового апеляційного суду Військово-Морських сил від 08.09.2009 року вирок Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 25 червня 2009 року відносно ОСОБА_2 скасовано, справу за його обвинуваченням за ч.1 ст.409, ч.3 ст.358 КК України закрито, запобіжний захід (підписку про невиїзд) скасовано.
Разом з тим, за результатами перегляду цієї ухвали в касаційному порядку, Верховним Судом України 20 січня 2010 року винесено ухвалу, відповідно до якої касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишено без задоволення, а ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 08 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Задовольняючи позов районний суд правильно та обґрунтовано виходив з того, що позивачу незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдано матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», тому він набув право на її відшкодування.
Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачає, що право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких були здійснені незаконні дії.
Відповідно до п.4 ст.3 Закону, громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Також судом першої інстанції було встановлено, що 20 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду на надання юридичних послуг в кримінальному процесі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.409 КК України, на стадії досудового слідства і ознайомлення зі всіма матеріалами справи, при цьому вартість послуг адвоката - 15 400 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
21 травня 2009 року укладено додаткову угоду, якою встановлено додаткову оплату послуг в розмірі 5775 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
26 травня 2009 року укладено додаткову угоду, якою встановлено додаткову оплату послуг в розмірі 6930 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
05 червня 2009 року укладено додаткову угоду, якою встановлено оплату послуг в розмірі 5775 грн., за надання юридичних послуг щодо оскарження до суду постанови слідчого про порушення кримінальної справи за ч.3 ст.358 КК України, які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
07 червня 2009 року укладено додаткову угоду, якою встановлено оплату послуг в розмірі 5775 грн., за надання юридичних послуг щодо оскарження до суду постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 та викладачів коледжу, які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
10 червня 2009 року укладено додаткову угоду, якою встановлено оплату послуг в розмірі 1495 грн., за надання юридичних послуг щодо подачі заяви про порушення кримінальної справи до прокуратури Ленінського району у відношенні ОСОБА_4 та викладачів коледжу, які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
11 червня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду на надання юридичних послуг в кримінальному процесі за звинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.358, ч.1 ст.409 КК України, на стадії суду першої інстанції, при цьому вартість послуг адвоката - 15400 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
25 червня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду на надання юридичних послуг в кримінальному процесі за звинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.358, ч.1 ст.409 КК України, на стадії апеляційного розгляду, при цьому вартість послуг адвоката 12000 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
09 січня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду на надання юридичних послуг в кримінальному процесі за звинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст.358, ч.1 ст.409 КК України, на стадії касаційного провадження, при цьому вартість послуг адвоката 12000 грн.,які сплачені позивачем в повному обсязі відповідно квитанції.
Згідно відомостей про оплату послуг адвоката, складених у відповідності до наведених вище угод, ОСОБА_2 сплатив всього 80550 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Частина сьома ст.1176 ЦК України визначає, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Як визначено в Положенні «Про застосування Закону України про порядок відшкодування шкоди заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України №3, Міністерства фінансів України №41 від 04.03.96р.», громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Отже, суд першої інстанції вирішуючи питання про розмір завданої матеріальної шкоди, обґрунтовано прийшов до того, що витрати на правову допомогу в кримінальній справі за звинуваченням позивача за ч.3 ст.358, ч.1 ст.409 КК України, становлять 73280 грн., та витрати на проїзні документи становлять 298,52 грн., також правильно відмовив у задоволені вимог щодо відшкодування витрат на пальне.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи суму на правову допомогу районний суд не врахував вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ця постанова визначає порядок відшкодування витрат пов'язаних з розглядом виключно цивільних та адміністративних справ, а не кримінальних, як того вимагає позивач.
Посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України №821 від 14 травня 1999 року «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних провадженях за рахунок держави», також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 18 квітня 2012 року №305.
За вказаних обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін .
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Військового прокуратура Південного регіону України - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :