АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/394/13 Головуючий у 1 інстанції Савченко Є.М.

Категорія ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Кір'яка А.В.,

при секретарі Грищенко І.М.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 24 жовтня 2013 року кримінальне провадження № 12013040630001014 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дніпропетровська,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

в силу ст. 89 КК України не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2225 грн. 60 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. - моральної.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 08 серпня 2011 року близько 20 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в дворі буд. АДРЕСА_1, де в ході виниклої сварки з ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс правою рукою два удари в область обличчя та два удари в область тулубу ОСОБА_1, в результаті чого йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден на слизовій оболонці верхньої губи, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, та двох саден в надплічній області ліворуч та на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, синця по задній поверхні грудної клітини, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, що брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. В судове засідання апеляційного суду від прокурора Мархасіної Ю.В., що брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, надійшов відклик апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 повністю не погоджуючись з вироком суду просить скасувати його та постановити відносно нього виправдувальний вирок, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Вказує на порушення кримінального процесуального закону, які на його думку, допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні, на необ'єктивність та упередженість слідства та суду в даному кримінальному провадженні.

В запереченнях потерпілий ОСОБА_1 просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, посилаючись на те, що приведені в апеляції ОСОБА_4 доводи безпідставні і не спростовують його вину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Харів Н.А., яка просила про залишення без задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а вирок без зміни, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав викладені ним в апеляційній скарзі доводи, потерпілого ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_1, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується зібраними у встановленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку.

З викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_4 доводами про те, що він не наносив удари ОСОБА_1 та не завдавав останньому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а останній їх отримав при падінні, а також, коли наносив йому удар в обличчя, від якого він увернувся, а ОСОБА_1 по інерції впав, колегія суддів погодитися не може.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілого ОСОБА_1, який як в ході досудового розслідування при слідчому експерименті (а.с. 52-55 т. 2), та в суді давав послідовні показання про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень, вказуючи саме на ОСОБА_4, як того, що наніс йому удари в область обличчя та тулубу.

Також зазначене підтверджують і показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в суді показали, що саме в їх присутності обвинувачений під час бійки наніс потерпілому ОСОБА_1 спочатку удари кулаком в обличчя, а коли останній в ході бійки впав, продовжував наносити удари по тулубу .

В суду не було підстав сумніватися в достовірності показань потерпілого та вищевказаних свідків, оскільки їх показання об'єктивно узгоджувалися і доповнювали один одного, а також відповідали іншим доказам у справі, а тому він правильно обґрунтував ними свої висновки у вироку. Мотивів для обмови обвинуваченого потерпілим ОСОБА_1 та цими свідками суд не встановив.

Так, із висновку судово-медичної експертизи № 1672е від 26 квітня 2013 року (а.с. 56-57 т. 2) видно, що закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садна на слизовій оболонці верхньої губи, садна в надплічній області ліворуч та на внутрішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, синець на задній поверхні грудної клітини у потерпілого ОСОБА_1 могли виникнути при обставинах, які виклав потерпілий в ході проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2013 року, тобто внаслідок ударів кулаком в область обличчя та тулубу потерпілого в термін, зазначений слідчим в постанові, тобто 08 серпня 2011 року, спричинення всіх їх при одномоментному падінні з висоти власного росту не характерне.

Зазначені висновки експертизи відповідають поясненням потерпілого ОСОБА_1 про локалізацію, знаряддя та механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердила свій висновок № 1672е від 26 квітня 2013 року та пояснила, що враховуючи розташування виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень по різним анатомічним лініям та поверхням, тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_1 у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден на слизовій оболонці верхньої губи утворилися від ударів кулаком в область обличчя, на які вказує потерпілий ОСОБА_1, і не могли утворитися при одномоментному падінні з висоти власного зросту.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого про неможливість прийняття до уваги показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є родичами потерпілого, а тому зацікавлені в кінцевому результаті кримінального провадження, а свідок ОСОБА_7 не бачила, що він наносив удари потерпілому, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці показання були ретельно перевірені судом і проаналізовані в сукупності з іншими доказами, підстав сумніватися в їх достовірності у суду не було і він обгрунтовано визнав їх належним і допустимим джерелом доказів.

Також не можуть служити підставою для скасування вироку та винесення виправдувального вироку доводи в апеляції про те, що п'ять свідків з боку обвинуваченого, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були безпосередніми учасниками конфлікту, викликали недовіру суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв до уваги показання свідків, серед яких ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 відповідно до їх пояснень безпосередньо очевидцями бійки між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не були, хто, куди, кому і чим наносив удари вони не бачили.

Свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_12 згідно їх показань в судовому засіданні, також не бачили, щоб ОСОБА_4 кулаком наносив удари в обличчя ОСОБА_1, та пов'язують це з можливістю того, що в цей момент відволікали свою увагу на ОСОБА_5, яка підбігла до них.

Таким чином, показання зазначених свідків не спростовують висновку суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_1

Інших даних, які б ставили під сумнів правдивість наведених показань потерпілого та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_10, оскільки вони іншими доказами по справі не підтверджуються.

Інших очевидців подій кримінального правопорушення, скоєного 08 серпня 2011 року, близько 20 години, в дворі буд. АДРЕСА_1 не встановлено.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на невідповідність висновку суду про раптовість виникнення злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, в зв'язку з наявністю давнього конфлікту між ним та родиною ОСОБА_1, то вони так само є безпідставними, оскільки вирішуючи питання про спрямованість умислу ОСОБА_4 під час його дій щодо потерпілого ОСОБА_1 суд виходив з усіх конкретних обставин справи, встановивши, що під час сварки у обвинуваченого раптово виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних стосунків і його наступні дії були спрямовані на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Так само безпідставними є і посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на протиріччя між зазначеними у вироку спричиненими потерпілому тілесними ушкодженнями у вигляді саден і описаним у висновку фахівця судово-медичного експерта одним садном овальної форми, оскільки останній не є належним доказом, а наявність спричинених потерпілому тілесних ушкоджень правильно встановлена висновком експерта, який є процесуальним джерелом доказів в кримінальному провадженні, і узгоджується з зібраними та детально дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_4 на відсутність у матеріалах кримінального провадження висновку фахівця Стефанської Н.С. № 2589, що є підставою для визнання послідуючих висновків недійсними, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки при апеляційному розгляді кримінального провадження за клопотанням потерпілого ОСОБА_1 до матеріалів провадження був долучений оригінал вищезазначеного висновку.

Та обставина, що слідчі органи і суд по-іншому оцінюють докази в порівнянні з оцінкою їх самим обвинуваченим, за переконанням судової колегії не свідчить про неправильну оцінку доказів слідчими чи судом або про їх упередженість. Тому доводи в скаргах ОСОБА_4 про необ'єктивність органів досудового розслідування і суду під час розслідування кримінального провадження і розгляду його в судовому засіданні є надуманими і неспроможними.

Доводи ж обвинуваченого про те, що майже два роки минуло з моменту подій 08 серпня 2011 року, коли звернувся потерпілий із заявою, не заслуговують уваги, оскільки з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не минув строк давності.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що деякі обставини всебічно не досліджені (зокрема, на його думку, не був проведений слідчий експеримент з його участю), є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з'ясовані всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.

Отже, немає підстав додатково з'ясовувати ще якісь обставини, які не мають суттєвого значення для встановлення істини у провадженні, на що є посилання в скарзі обвинуваченого ОСОБА_4

Виходячи з наведеного є необгрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_4 у скарзі і про те, що висновки суду про доведеність винності обвинуваченого у зазначеному кримінальному провадженні грунтуються лише на припущеннях та суперечливих доказах.

Таким чином, наведеними доказами в їх сукупності спростовуються доводи, викладені обвинуваченим ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про недоведеність його винності у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень та його безпідставне засудження. Висновок суду про визнання його винним в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень. що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1, є обґрунтованим. Давши належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності і взаємозв'язку, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України.

Таким чином, всебічно і повно дослідивши обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень. що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в зазначеному кримінальному правопорушенні відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку. Проявів упередження щодо ОСОБА_4 як з боку слідчих органів, так і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено.

За таких обставин не має підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які викликають необхідність скасування вироку, на чому наполягає в своїй апеляції обвинувачений.

Вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено суттєвих порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.

Міру покарання за ч. 2 ст. 125 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, а тому підстав вважати невідповідним призначене судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на що є посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого, не має. Кримінальне правопорушення відноситься до категорії середньої тяжкості, вчинене в стані алкогольного сп'яніння, направлене проти здоров'я особи. Обставин, які пом'якшують покарання, відносно ОСОБА_4 судом не встановлено. Як обставину, яка обтяжує покарання, суд правильно врахував скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Тому з урахуванням викладеного та виходячи з характеру скоєного ОСОБА_4, того, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, у вчиненому не розкаявся, завдану шкоду потерпілому ОСОБА_1 не відшкодовано, призначене йому покарання в виді 150 годин виправних робіт по своєму вигляду та розміру є законним, обгрунтованим та ніяких підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про невірне вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілого, колегія судів також не вважає обґрунтованими, оскільки вважає, що суд, постановлюючи вирок та задовольняючи частково цивільний позов, не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону щодо розв'язання цивільного позову, обгрунтував своє рішення та навів докладні мотиви, посилаючись на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Враховуюче наведене, підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді