ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"11" липня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/182

за позовом         Приватне підприємство "Еней"  

до відповідача    Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"        

           

про визнання права власності

                                                                                                               Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    Кандя В.М. (дов.у справі)    

Від відповідача : Шмід В.В. (дов.№291 від 05.06.2006р.)   

   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Позивач, Приватне підприємство “Еней”, звернувся в господарський судз позовною заявою про визнання права власності на будівлю цеху по обробці граніту, переобладнану з бувшого депо, що знаходиться в смт.Томашгород Рокитнівського району по вул. Центральній, 50.

Свої вимоги Представник Позивача в судовому засіданні підтримав та в їх обґрунтування суду пояснив, що вищевказана будівля, яка знаходиться за адресою: смт.Томашгород Рокитнівського району по вул. Центральній, 50, була передана йому у власність згідно передавального акту прийому-передачі майна станом на 01.07.2003р. в порядку правонаступництва від Дочірнього підприємства „Еней”.

Однак Позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказану будівлю Рівненським обласним БТІ.

Представник Відповідача, КП “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”, відзиву суду не надав, представник його в судовому засіданні проти позову заперечив,  вказав, що вважає себе неналежним відповідачем по даній справі, однак повідомив суду, що право власності позивача на майно не оспорює. Крім того, суду пояснив, що на підставі поданої заяви позивача та наданих останнім документів, відмовив в реєстрації права власності, оскільки не було здійснено державної реєстрації права власності за попереднім власником, Дочірнім підприємством „Еней” до реорганізації, що було обов’язковим.

Оскільки відзиву на позовну заяву відповідачем суду не надано, суд вважає за можливе у відповідності до ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на підставі наступного.

27.03.1996р. на засіданні Ради засновників спільного міжгосподарського підприємства „Ярівський гранкар’єр” було вирішено з ціллю створення нових робочих місць надати дозвіл керівництву СМП „Ярівський гранкар’єр” створити Дочірнє підприємство „Еней”.

Цього ж дня Радою засновників СМП „Ярівський гранкарєр” було винесено постанову засідання №3, згідно п.8 якої було надано дозвіл керівництву підприємства створити Дочірнє підприємство „Еней”.

На виконання даної постанови, СМП „Ярівський гранкар’єр” було прийнято наказ від 10.10.1996р. №39 „Про створення Дочірнього підприємства „Еней” з наданням підприємству статусу юридичної особи для введення господарської діяльності в умовах госпрозрахунку та самофінансування.

03.12.1996р. було затверджено акт приймання-передачі в розпорядження ДП „Еней” обладнання та майна”, в т.ч. пункту екіпіровки (депо).

В процесі діяльності Дочірнє підприємство „Еней” було реорганізовано в Приватне підприємство „Еней”, яке виступило правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов’язків згідно передавального акту. Останнє встановлено судом згідно надано Позивачем Статуту ПП „Еней”.

Згідно передавального акту станом на 01.07.2003р., приватному підприємству „Еней” було передано обладнання та будівлю – пункт екіпіровки (бувше депо).

          Судом також встановлено, що в процесі господарської діяльності, приватне підприємство змінило цільове використання будівлі, і на даний час використовує бувшу будівлю депо як цех по обробці граніту з дозволу Томашгородської селищної ради, при цьому реконструкції будівлі як такої, не проводячи.

На підставі даних документів, Позивач звернувся в Рівненське ОБТІ з проханням зареєструвати право власності, на що отримав відмову в реєстрації, в зв’язку з тим, що попереднім власником, тобто Дочірнім підприємством „Еней” не проведено первинної реєстрації права власності на нерухоме майно, та не надано правовстановлюючого документа, зареєстрованого за попереднім власником, що було обов’язковим.

В зв’язку з чим Позивач вважає, що діями обласного БТІ, а саме відмовою в реєстрації було порушено його право власності, оскільки останній не може нею (власністю) розпорядитися.

Крім того, в підтвердження своїх прав на майно Позивачем додано копії довідок Рокитнівської районної ради, Томашгородської селищної ради, ЗАТ „Ярівський гранкарєр”, згідно яких вбачається, що перелічені суб’єкти не претендують на будівлю, що є предметом спору. ПП „Еней” надана довідка про знаходження даного об’єкта нерухомого майна на балансі підприємства.

Судом встановлено, що оскільки попереднім власником, а саме Дочірнім підприємством „Еней” не зареєстровано право власності на будівлю, що є предметом спору, і на даний час вчинити таку реєстрацію за цим підприємством є неможливим, оскільки підприємство реорганізувалося шляхом перетворення в приватне підприємство, такі дії обласного БТІ є обставиною, що перешкоджає реалізації прав Позивача, гарантованих Конституцією та законами України як власника майна, а саме прав по розпорядженню своєю власністю.

Статтею 41 Конституції гарантується право кожного на володіння, користування і розпорядження своєю власністю і т.д. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Такаж норма закріплена і в ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є не порушним, Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Така ж норма закріплена і в статті 48 Закону України „Про власність”.

Відповідно до ст.392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, з моменту передачі майна, позивач набув права власності на передане у власність майно.

Крім того, судом встановлено, що право власності на нерухоме майно не визнається Відповідачем, і Позивачем вірно пред’явлено позов саме до Рівненського обласного БТІ про визнання права власності на майно.

На день винесення даного рішення від будь кого іншого заяв про право на вказане майно  та заперечень проти права власності на нього Позивача не поступало.

Відповідно до ст.49 Законом України „Про власність” володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Вказаними судовими органами будь-яких рішень, які б обмежували право Позивача володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном, не приймалося.

Згідно усного клопотання представника Позивача, судові витрати Позивач залишає за собою. 

Враховуючи викладене, керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд

      ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати право власності на будівлю цеху по обробціграніту, переобладнану з бувшого депо, що знаходиться в смт.Томашгород Рокитнівського району по вул. Центральній, 50 за Приватним підприємством “Еней” (смт.Томашгород Рокитнівського району, код ЄДРПОУ 23305707).

Суддя                                                           Марач В.В.

підписано "11" липня 2006 р.