АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/626/13 Головуючий в суді 1 інстанції Парфьонов Д.О.

Категорія ч.2 ст. 186 КК України Доповідач суддя II інстанції Алькова С.М.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Алькової С.М.,

Суддів: Лісняк В.С., Власкіна В.М.,

При секретарі: Письменної К.В.

За участю прокурора: Грами О.А.

розглянула 24 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року,

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Меліоративний Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 29.03.2006 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки; 28.01.2009 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2,3 ст. 185, ч.1 ст. 187, ч.3 ст. 296, ч.3 ст. 357, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 1 рік 6 місяців, до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі; 04.07.2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

засуджений: за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.07.2013 року, остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 шести місяців позбавлення волі.

Як вбачається з вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2, визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи засудженим вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.07.2013 року до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, 06.07.2013 року близько 00.20 годин знаходячись поблизу магазину «Бочка» по вул. 195 Стрілецької девізії м. Новомосковськ Дніпропетровської області, помітив ОСОБА_4, якого визначив, як об'єкт посягання. Надалі, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, пов'язаним із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, керуючись корисливим мотивом та особистою зацікавленістю, діючи умисно, повторно, розуміючи протиправний характер своєї діяльності та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4, та наніс йому один удар в обличчя, що призвело до падіння потерпілого. Продовжуючи злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 зірвав у ОСОБА_4 з плеча сумку вартістю 75 гривень, у якій знаходились мобільний телефон марки «Nокіа 6300» вартістю 450 гривень із сім-картою оператора «djuse» вартістю 15 гривень, грошові кошти у сумі 50 гривень, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4, перепустка до гіпермаркету «Епіценрт» на ім'я ОСОБА_4, медична довідка на ім'я ОСОБА_4, талон на ім'я ОСОБА_4 та договір страхування. Заволодівши вказаним майном, відкрито утримуючи сумку та мобільний телефон, не реагуючи на вимоги ОСОБА_4 повернути належне йому майно, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном до кінця, обвинувачений з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись чужим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 540 гривень.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_2, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що при призначенні йому покарання суд першої інстанції не врахував пом'якшуючі його вину обставини, а саме: щиросердне каяття, повне визнання своєї провини у вчиненому, допомогу слідству, відшкодування потерпілому матеріального збитку та моральної шкоди, тяжке хронічне захворювання (ВІЛ).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування та судом вивчені всі обставини, які могли мати значення у кримінальному провадженні. Порушень в ході досудового розслідування та в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування або зміни вироку суду, перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги. Висновок суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в зазначеному злочині відповідає доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України \ як такі, що виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого \.

Виходячи з принципів законності, справедливості, обгрутованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді 4 \ чотирьох \ років 6 \ шести \ місяців позбавлення волі, суд першої інстанції у повній мірі урахував обставини, що впливають на покарання, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, об'єктом посягання якого була приватна власність громадян, за місцем проживання характеризуються з незадовільної сторони, ніде не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, на обліку у лікарів фтизіатру, психіатру та нарколога не перебуває. При цьому суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину, а пом'якшуючими обставинами: щире каяття, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку. Також суд врахував відсутність з боку потерпілого моральних та матеріальних вимог до обвинуваченого, не чинення перешкод обвинуваченим органам досудового слідства.

Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 мотиви, за якими він вважає необхідно призначити йому більш м'якого покарання, по суті були враховані судом першої інстанції. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 більш м'якого покарання та вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання новим злочинам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, судова палата,

У х в а л и л а:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді:

С.М. Алькова В.С. Лісняк В.М. Власкін