Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. № 820/6455/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю представника позивача - Бражка С.М.,

представника відповідача - Тімонова А.І. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.07.2013 року № 0000202220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2/22.1-04/05460462 від 02.07.2013 року. Також позивач зазначив, що податковий орган застосував штрафні санкції у відповідності до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, що застосовується лише у випадках використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, проте факти використання таких сум не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям їх надання службовими особами податкового органу при перевірці підприємства не встановлені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити. (т.1 а.с. 130-134).

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ДП "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України", ідентифікаційний код юридичної особи 05460462, зареєстровано як суб'єкт господарювання 08.04.1992 року. (т. 1 а.с. 16-18).

Фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2/22.1-04/05460462 від 02.07.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 81.15.7 пункту 81.15 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 23 "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 209.17.1 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (загальна декларація) в розмірі 479543 грн. (т. 1 а.с. 19-87).

На підставі висновків акту перевірки № 2/22.1-04/05460462 від 02.07.2013 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202220 від 16.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 820150,25 грн., з яких: основний платіж - 362969 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 457181,25 грн. (а.с. 13)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як сільськогосподарське підприємство, що відповідає відповідним критеріям, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість з 01.01.2009 року.

Пункт 81.2 статті 81 закону України "Про податок на додану вартість", що діяв у спірний період до 31.12.2010 року та діючий пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначають, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач відображав податкові зобов'язання та податковий кредит шляхом подання до податкового органу двох декларацій, а саме: скороченої, в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по поставленим ним сільськогосподарським товарам (послугам), що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченого (нарахованого) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей; та загальної - по інших операціях, за якою позитивне значення суми ПДВ перераховується до державного бюджету, а від'ємне відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Як зазначено в акті перевірки, при складанні декларацій з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року позивачем до складу податкового зобов'язання віднесено податкові зобов'язання з доходу, отриманого від умовно постійного внеску за право користування землею від ТОВ "ДМБ", ФГ "Туз", ТОВ "СВ-Агро", ТОВ "Славія" та ФГ "Меркурій-2006", відповідальних за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність з ДП ДГ "Комсомолець".

Дані обставини позивачем не заперечуються.

Підпунктом 8-1.15.7 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (застосовується за спірний період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року) встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію".

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 23 "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (застосовується за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року) та підпунктів 209.17.1 - 209.17.17 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року), дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на:

вирощування зернових та технічних культур;

овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції;

вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;

розведення великої рогатої худоби;

розведення овець, кіз, коней;

розведення свиней;

розведення птиці;

розведення інших тварин;

змішане сільське господарство;

лісівництво та лісозаготівлі;

одержання продукції лісового господарства;

рибництво;

надання послуг у рибальстві, рибництві:

надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту;

надання послуг у тваринництві;

надання послуг у лісовому господарстві;

обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку і тім їх придбання в інших осіб).

Таким чином, виходячи з виключного переліку видів діяльності у сфері сільського господарства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування, віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання доходу, отриманого від умовно постійного внеску за право користування землею від ТОВ "ДМБ", ФГ "Туз", ТОВ "СВ-Агро", ТОВ "Славія" та ФГ "Меркурій-2006" до скороченої декларації, є неправомірним.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 820150, 25 грн., з яких: основний платіж - 362969 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 457181,25 грн.

При цьому штрафні (фінансові) санкції застосовані податковим органом відповідно до пунктів 123.1 та 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Суд зауважує, що відповідальність, передбачена пунктом 123.2. статті 123 Податкового кодексу України настає додатково із відповідальністю, передбаченою пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у випадках, коли пільгу отримано платником податків правомірно, проте ним не дотримано встановлених законом призначення та/або умов чи цілей, у відповідності з якими мають бути використані суми коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) такої пільги.

Пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу України визначено поняття податкової пільги, а саме: податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 Податкового кодексу України).

Згідно до пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

В даній адміністративній справі судом встановлено, що позивач всупереч положенням чинного законодавства відніс до скороченої декларації суму податкового зобов'язання з доходу від надання землі у використання, яка повинна включатись до загальної декларації з ПДВ, а отже неправомірно отримав податкову пільгу.

Суд зазначає, що умовою застосування штрафних санкцій у відповідності до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України є наявність факту отримання податкової пільги (правомірного) та одночасно недотримання встановлених законом призначення або умов чи цілей, у відповідності з якими мають бути використані суми коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, зокрема, ці кошти не направлені на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (визначення яких наведено у підпункті 209.15.1 статті 209 Податкового кодексу України), на інші виробничі цілі (при наявності залишку). Отже, встановлення факту неправомірного отримання податкової пільги виключає застосування вказаного положення Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Проте відповідачем не доведено законність застосування штрафної санкції згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.07.2013 року № 0000202220 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 362969 (триста шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04.10.2013 року.

Суддя А.С. Мороко