Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2013 р. Справа № 805/14369/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосуд І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання незаконними та скасування вимоги від 07.08.2013 № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень та рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень, -
В С Т А Н О В И В:
08.10.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання незаконними та скасування вимоги від 07.08.2013 № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень та рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах з 2005 року, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Позивач зазначає, що ним була отримана вимога управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька від 07.08.2013 № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень та рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень. Позивач не погодився з вказаною вимогою та рішенням та скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, надіславши на адресу відповідача відповідні скарги, але, не отримавши позитивної відповіді, звернувся до суду з даним позовом.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що він відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», серед яких зазначені фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком. Таким чином, оскільки він є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, тому вимога управління про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій винесені незаконно та необґрунтовано. З вказаних підстав просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 21), заяв про відкладення розгляду або про розгляд справи без участі представника відповідача суду не надавав. 29.10.2013 через відділ діловодства та документообігу суду надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах та враховуючи його вік, він є платником єдиного соціального внеску, тому на нього не розповсюджується дії норми частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до цього він повинен надавати звітність до органів пенсійного фонду про суми нарахованого єдиного внеску. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом. З вказаних підстав просив залишити позовну заяву без розгляду, відмовити у задоволенні позову (арк. справи 23 - 25).
Враховуючи викладене та приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості фізичної особи-підприємця 27.03.2007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (арк. справи 6), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_5 (арк. справи 7). Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька.
Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 призначено пенсію за віком у зв'язку з тим, що він займав посаду на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданим 26.05.2005, в якому зазначено вид пенсії - за віком, термін дії - довічно (арк. справи 13).
Позивач обрав спрощену систему оподаткування та звітності, є платником єдиного податку з 01.01.2012 за ставкою 1 група - 10%, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску Серії НОМЕР_4, виданого Державної податковою інспекцією в Куйбишевському районі м. Донецька Державної податкової служби (арк. справи 31).
Відповідач - управління Пенсійного фонду в Куйбишевському районі м. Донецька (надалі УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька) є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Як встановлено судом, 07.08.2013 УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька у відповідності до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника єдиного внеску, винесено вимогу про сплату недоїмки. Відповідно до зазначеної вимоги, УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень (арк. справи 8).
Спірна вимога отримана позивачем 29.08.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 27). 10.09.2013 позивач звернувся до УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька зі скаргою на вказану вимогу (арк. справи 14). Рішення УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька від 23.09.2013 № 8053/08 про залишення скарги без розгляду на адресу позивача було направлено 23.09.2013 (арк. справи 19) та 26.09.2013 ОСОБА_1 воно було отримано, а до суду він звернувся 08.10.2013. Таким чином позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору та звернувся до суду з позовом про оскарження вимоги від 07.08.2013 № Ф - 737 у встановлений законодавством строк.
09.08.2013 УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька було складено акт про неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що станом на 09.08.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2012 рік (арк. справи 10). Цього ж дня, на підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято рішення № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень, яке було направлене на адресу позивача 10.09.2013 (арк. справи 9, 12).
18.09.2013 позивач звернувся до УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька зі скаргою на рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності (арк. справи 15-16). На час звернення до адміністративного суду з даним позовом, відповідної відповіді на вказану скаргу позивач від відповідача не отримав. 08.10.2013 УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька прийняло рішення № 8496/08 про залишення вказаної скарги без розгляду та направило на адресу позивача цього ж дня, що підтверджується копію конверта (арк. справи 34). До суду позивач звернувся 08.10.2013, таким чином позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору та звернувся до суду з позовом про оскарження рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій у встановлений законодавством строк.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4 части 11 статті 25 Закону № 2464-VI, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Таким чином, позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених вище норм законодавства.
Судом встановлено, що позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску та відповідно до цього не зобов'язаний подавати звітність щодо обчислення та сплати єдиного внеску до відповідного територіального органу Пенсійного фонду.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, тому що позивач не досяг 60-річного віку, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що на позивача не розповсюджуються положення статті 4 Закону № 2464-VI. Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не доводить наявності у нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Нормами Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо їй була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші норми вказаного Закону.
У відповідності до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів перед судом правомірність своєї вимоги та рішення, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 КАС України.
За таких обставин, УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька незаконно винесено вимогу від 07.08.2013 № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень та рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. При цьому, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Таким чином, наслідком висновку про визнання незаконним акта індивідуальної дії є необхідність його скасування.
Враховуючи те, що судом за наслідками розгляду справи встановлено незаконність вимоги від 07.08.2013 № Ф - 737 та рішення від 09.08.2013 № 3982, суд приходить до висновку про необхідність їх скасування. Отже, позовні вимоги судом задовольняються у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 114, 17 гривень (арк. справи 2).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання незаконними та скасування вимоги від 07.08.2013 № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень та рішення від 09.08.2013 № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень - задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька від 07 серпня 2013 року № Ф - 737 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 960,48 гривень.
Визнати незаконним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька від 09 серпня 2013 року № 3982 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 170,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 17 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Старосуд І.М.