ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2013 р. (10:18) м.Сімферополь Справа №801/7477/13-а
ООкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим
про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть спору. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі- позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень №№ 242, 1242, 1243, 1244 від 08.07.2013 на суму 3042,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті спірних рішень відповідачем порушено вимоги діючого законодавства під час їх складення, застосовано не чинне законодавство, а також не встановлено реальних та дійсних обставин під час перевірки.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно письмових заперечень, позовні вимоги не визнали у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст.122,128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд, -
ВСТАНОВИВ:
В період часу з 23.04.2013 по 26.04.2013 працівниками відповідача проведено планову перевірку позивача за наслідками якої виявлено ряд порушень, які знайшли своє відображення в акті перевірки №15-ф від 26.04.2013
За наслідками перевірки відповідачем 08 липня 2013 року прийняті спірні рішення:
- №242, яким на підставі пункту 7 частини 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058 за несплату, не повну або несвоєчасну сплату авансових платежів по страховим внескам застосовані фінансові санкції в розмірі 1116,63грн.;
- №1242, яким на підставі пункту 3 частини 11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 356,35 грн., застосовано до позивача штраф в розмірі 436,49 грн.;
- №1243, яким на підставі пункту 6 частини 11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до позивача штраф в розмірі 1272,55 грн.;
- №1244, яким на підставі пункту 4 частини 11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за не подачу, несвоєчасну подачу, подачу не по встановленій формі звітності, застосовано до позивача фінансові санкції в розмірі 170 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіряючи правомірність рішень відповідача, судом встановлено наступне.
Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464).
Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначається ст.9 Закону №2464.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Пунктом п. 6.2. Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 за № 994/18289 (далі- Інструкція) сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована і не сплачена платниками в терміни, визначені згідно із Законом підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2. підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 і підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV даної Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
В разі несвоєчасної або не в повному об'ємі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, які передбачені вищевказаними Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і облік єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно ст. 14. ст. 15 Закону посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом по узгодженню із центральним органом виконавчої влади у сфері праці і соціальною приймає рішення про нарахування пені і застосування штрафів, передбачених Законом, яке впродовж трьох робочих днів спрямовується платникові єдиного внеску.
Суми пені і штрафів, передбачених Законом №2464, підлягають сплаті платником єдиного внеску впродовж десяти робочих днів після отримання відповідного рішення. Вказані суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник в зазначений термін має право оскаржити це рішення у вищестоячий орган Пенсійного фонду або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято рішення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до п.12 ст.9 Закону 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
В порушення зазначеного, а також п.1ч.1ст.4 Закону №2464 під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум не сплачував нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі), що знайшло своє відображення в п.2.10 акту перевірки. У зв'язку із викладеним прийнято спірне рішення №1243.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що авансові платежі вчинялись позивачем своєчасно та належним чином, однак докази останнього відсутні з підстав їх втрати.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України №2747 від 06.07.2005 із відповідними змінами та доповненнями на час розгляду справи (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд рахує жодним доказом не доведеним позивачем обставини позову, щодо скасування рішення відповідача №1243 від 08.07.2012 оскільки не надано жодного документу про сплату авансових платежів по єдиному внеску, а тому в задоволенні позову в цій частині відмовляє.
Розглядаючи питання про скасування рішення відповідача №1244 про застосування фінансових санкцій в розмірі 170 грн., то суд вважає останні також не підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384, постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року за № 22-2 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок) зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 за № 1014/18309.
Як вбачається із частини 4 пункту 2 ст.6 Закону №2464 «Платник єдиного внеску зобов'язаний: подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики».
Актом перевірки встановлено, що в порушення п.4 Прядку, позивачем в березні 2012 року не надано таблицю 5 додатку 4 Звіту на ОСОБА_3, відповідно трудового договору №0119110084 від 01.12.2011, звільненого 30.03.2012 та ОСОБА_4 відповідно трудового договору №01191100113 від 25.05.2011, звільненого 16.03.2012, а також не вказано заробітну плату ОСОБА_4
Пунктом 4 частини 11 ст.25 Закону 2464 саме в редакції на час прийняття спірного рішення передбачено, що «територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладені правові норми та конкретні обставини, оскільки позивачем не надані згідно встановленої форми звіт, тому і спірне рішення прийнято обґрунтовано та в межах наданих відповідачу повноважень.
Не підлягають задоволенню і вимоги, відносно скасування рішення відповідача №242 з огляду на наступне.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 7 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратила чинність із 1 січня 2011 року, а отже, на момент винесення рішення №242 не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняте управлінням ПФУ рішення є протиправним.
Пунктом 7 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону).
Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли у позивача, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12, а також 26.03.2013 у справі №21-71а13.
Що ж стосується позовних вимог в частині скасування рішення відповідача №1242, то суд рахує за можливе останні задовольнити у зв'язку із наступним.
Із пояснень представника позивача, а також заперечень відповідача, беззаперечно встановлено, що в спірному рішенні №1242 невірно проведено розрахунок сум фінансових санкцій.
Оскільки в порушення ст.71 КАС України відповідачем, як суб'єктом власних повноважень не надано будь-яких пояснень та доказів, щодо виправлень вказаних порушень, суд рахує за необхідне захистити права позивача шляхом скасування вказаного рішення.
За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи висновок про часткове задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, в порядку встановленому ст. 94 КАС України.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Як же вбачається із п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674 від 08.07.2011 року, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.
Оскільки адміністративний позов майнового характеру задоволено частково на суму скасованого рішення в розмірі 436,49грн., суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір при поданні позову в сумі 0,1 розміру мінімальної заробітної підлягає стягненню на його користь.
Під час судового засідання, яке відбулось 03.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 08.10.2013.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим №1242 від 08.07.2013.
3. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 114,70 грн. із Державного бюджету шляхом їх списання із рахунку Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.