Справа № 101/4044/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2013 року Алуштинський міський суд
в складі
головуючого судді Скісова Є.М.
при секретарі Ремжиной К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа державний нотаріус Алуштинської державної нотаріальної контори Стебліна О.В. про визначення частки майна, що належала померлому на праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа державний нотаріус Алуштинської державної нотаріальної контори Стебліна О.В. про визначення частки майна, що належала померлому на праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 грудня 1951 року одружилися його мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_7. Під час перебування у шлюбі з його батьком ОСОБА_6 придбала на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1 і ця квартира була спільною сумісною власністю подружжя, їх частки у квартирі були рівними, тобто по ? частки кожному. 29 грудня 1994 року його батьком було складено заповіт, яким він заповів все належне своє майно йому та його брату - ОСОБА_2 В ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, а в грудні 2006 року він, його брат ОСОБА_2 та їх мати ОСОБА_6 звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини від ОСОБА_7 Одночасно його мати відмовилася від її обов'язкової частки у спадщині, таким чином він та його брат ОСОБА_2 прийняли спадщину у рівних частках. 10 жовтня 2008 року його мати, на яку було оформлено право власності на вказану квартиру, подарувала всю цю квартиру разом із його часткою відповідачу ОСОБА_2 за договором дарування. Таким чином, було порушено його право на спадкування, у зв'язку із чим, у вересні 2009 року він був вимушений звернутися до суду із відповідним позовом. Під час розгляду цієї судової справи відповідач ОСОБА_2 приховавши від покупця той факт, що стосовно спірної квартири є судові спори, а також те, що у цієї квартирі є і його частка, на підставі договору купівлі-продажу, продав вказану квартиру ОСОБА_3 Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 01 грудня 2010 року його позовні вимоги задоволені, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 02 березня 2011 року вищезазначене рішення Алуштинського міського суду АР Крим було змінено в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, зазначивши, що цей договір дарування квартири визнається недійсним в ? частини квартири, що має належити позивачу. Тобто договір купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2009 року, що було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було визнано недійсним в цілому. Разом з тим, під час судового засідання в Апеляційному суді АР Крим 02 березня 2011 року, відповідачем ОСОБА_3 було зроблено заяву про те, що 11 травня 2010 року спірну квартиру ним було перепродано ОСОБА_4 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнають його право власності на спадкову частку у спірной квартирі і у добровільному порядку передати йому законну частку спадкового майна відмовляються.
На підставі вищенаведеного, просить визнати, що частка його померлого батька в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 встановила ? вказаної квартири та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7, а саме на ? частку вищезазначеної квартири.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 на задоволенні позову наполягали.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 з позовом не погодились. ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував і пояснив, що факт прийняття спадщини в нерухомому майні, визначає тільки виникнення права на спадщину, але не визначає виникнення права власності на нерухоме майно, яке входить у склад спадщини, тому ?? частка спірної квартири, не дивлячись на те, що вона була придбана подружжям у період шлюбу, не входить у склад спадщини, що залишилася після смерті батька - ОСОБА_7 У нього на момент смерті було відсутнє право власності на визначені майнові права - на частку квартири АДРЕСА_1. Він не придбав права власності на частку квартири в установленому законом порядку. При житті він не отримував в нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на ? частку квартири, не вирішив у судовому порядку питання про розділ чи виділ частки із сумісного майна подружжя. Не отримавши правовстановлюючого документу на частку квартири, не зареєстрував його в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, ОСОБА_7 не придбав право власності на ? частку квартири. Спірна ? частка квартири не входила у склад спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_7 Після смерті батька, але при житті матері, ОСОБА_1 не ставив питання про визначення частки померлого батька у спільній власності подружжя. Тільки після смерті матері позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із різними позовами, проте після смерті батька та матері визначити частку майна у загальній сумісній власності неможливо. Окрім того, позивач звертаючись до суду не надав постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто він не надав відсутніх умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі, у зв'язку із чим його вимоги у судовому розгляді не підлягають.
Відповідач ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з позовом не погодились, просили у його задоволенні відмовити. ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 вимагає визнати за ним право власності на ? частку її квартири АДРЕСА_1, але ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки на цей час право власності зареєстровано за нею і ніким не скасоване. Вищезазначену квартиру вона придбала у встановленому законом порядку, а саме на підставі договору купівлі продажу, який був посвідчений нотаріально і зареєстрований в органах державної реєстрації.
Представник відповідача ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_12 заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що 11 травня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона стала власником вищезазначеної квартири і її право власності належним чином зареєстровано і ніким не скасовано.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити.
Згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні встановлені наступні факти.
28 грудня 1951 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ( батьками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2) зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 ( а.с.8).
В період перебування у шлюбі, 28 серпня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу придбана квартира АДРЕСА_1. Покупцем якої за договором була вказана ОСОБА_6. Про це свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с.24).
29 грудня 1994 року ОСОБА_7 був зроблений заповіт, відповідно до якого він заповідав все належне йому майно своїм синам : позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 ( а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції АР Крим, 16 липня 2009 року( а.с.14).
11 грудня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з заявами про прийняття спадщини, у зв'язку із чим була відкрита спадкова справа № 582/06 ( а.с.15).
10 жовтня 2008 року дружина померлого ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 На підставі договору дарування право власності на спірну квартиру в єдиному державному реєстрі зареєстровано за ОСОБА_2( а.с.27-28).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції АР Крим, 01 липня 2009 року ( а.с.29).
03 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_3( а.с. 18-19), який у свою чергу 11 травня 2010 року продав цю квартиру ОСОБА_4.( а.с.20-23).
Рішенням Алуштинського міського суду від 01 грудня 2010 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2( а.с.30-34).
Рішенням судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АР Крим від 02 березня 2011 року рішення міського суду змінено. Договір дарування визнано недійсним в ? частки дарування ( а.с.35-37).
Позивач ОСОБА_1 після подачі ним 11 грудня 2009 року заяви до Алуштинської державної нотаріальної контори не прийняв заходів по придбанню права власності на частку квартири. По цьому поводу він звернувся до нотаріуса тільки в 2013 році.
Постановою державного нотаріуса від 24 вересня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що він не надав правовстановлюючих документів.
Спірна квартира придбана ОСОБА_6 в період її шлюбу з ОСОБА_7 і належала їй на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного Кодексу України їх частки згодою визначені не були.
Однією із вимог позивача було визначення частки його померлого батька ОСОБА_7 у праві загальної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, що складала ?? частку квартири.
Проте померлий ОСОБА_7 заповідав синам усе його майно, що залишилося після смерті і до цього майна відносилась не тільки квартира.
Після смерті батька позивач не ставив питання про придбання права власності в порядку спадкування. Він почав звертатися до суду з позовами після смерті матері. Ці обставини погоджуються з твердженням відповідача ОСОБА_2 про те, що при житті матері між нею та синами була досягнута домовленість по розділу майна відповідно до якого йому була подарована квартира, а ОСОБА_1 отримав земельну ділянку.
Відповідно з рішенням Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно придбано подружжям під час шлюбу належить їм на праві загальної сумісної власності.
Об'єктом права загальної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, крім виключеного з цивільного обороту.
Статтею 69 Сімейного кодексу України закріплено право подружжя на розділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності. За життя подружжя ОСОБА_6 майно не ділили.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Статтею 71 частини 1,2 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
В силу ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист своїх прав особою здійснюється відповідно до ст.ст.27-31 ЦПК України.
Тому суд не має права визначати частку подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно ( квартиру) за померлим, оскільки суд вирішує питання про права осіб, які не є сторонами процесу і у зв'язку зі смертю не мають цивільно - процесуальної правоздатності та дієздатності.
Виходячи з цього, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись рішенням Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, ст.1226 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 27, 31, ЦПК України, ст. ст. 60, 69 Сімейного Кодексу України, Законом України « Про нотаріат», суд,
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: державний нотаріус Алуштинськоої державної нотаріальної контори Стебліна О.В. про визначення частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, що становить 1/2 частину вказаної квартири та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського Є.М. Скісов
міського суду