КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2300/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Корсакової Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма Фортуна" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013р.

у справі № 911/2300/13 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма Фортуна"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 29.10.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Фірма Фортуна" (далі - ДП «Фірма Фортуна», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП «МА «Бориспіль», відповідач) про зобов'язання вчинити дії, а саме - зобов'язати відповідача внести зміни до пункту 1 додатку № 1 до додаткової угоди № 13 до договору оренди № 2.6.13-11 від 23.05.1994 р. в частині розміру орендної ставки згідно п. 8 додатку № 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 р., зменшивши її з 30% до 20%, та перерахувати, починаючи з 01.05.2012 р., розмір орендної плати з урахуванням сплачених позивачем грошових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІІ "Фірма Фортуна" (як орендарем) та ДП "МА "Бориспіль" (як орендодавцем) 23.05.1994 р. був укладений договір № 2.6.13-11 про оренду приміщень аеропорту, згідно з умовами п. 1.1 якого орендар отримав в оренду приміщення загальною площею 444,0 кв.м для ресторану та "Снек-бару" з метою надання послуг громадського харчування. Згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 13 від 13.10.2008 р. до договору № 2.6.13-11 від 23.05.1994 р. відповідач при нарахуванні орендної плати застосовує орендну ставку у розмірі 30% згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 як для ресторанів з нічним режимом роботи.

З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 14.09.2011 р. № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" розмір орендної ставки для таких ресторанів з нічним режимом роботи збільшився з 30% до 40%, у зв'язку з чим від відповідача позивачеві надійшла пропозиція щодо укладення додаткової угоди № 15.1 до договору від 23.05.1994 р. № 2.6.13-11, якою при здійсненні нарахування орендної плати застосовувалася орендна ставка у розмірі 40%.

Як зазначає позивач, при цьому відповідачем не було враховано зміни, що відбулися в організації роботи терміналу "В" аеропорту протягом 2011-2012 рр. Зокрема, з введенням в експлуатацію в листопаді 2010 року терміналу "F" скоротилося число міжнародних авіарейсів та кількість перевезених ними пасажирів, що обслуговувалися терміналом "В". У квітні 2012 року, коли було введено в експлуатацію термінал "D" аеропорту, у зв'язку із проведенням в Україні фінальної частини європейського футбольного чемпіонату, більшу частину міжнародних авіарейсів із терміналу "В" було переведено на обслуговування до терміналу "F". Як наслідок, значно скоротився пасажиропотік через термінал "В". Зазначені обставини негативним чином позначилися на роботі господарських об'єктів позивача - ресторану "Фортуна", "Снек-бару" та "Міні-бару", розташованих в терміналі "В", і орієнтованих на надання послуг авіапасажирам, які прилітали та відлітали з цього терміналу, у забезпеченні їх харчуванням.

Позивач наголошував, що підписання на наведених вище умовах додаткової угоди № 15.1 ставало для нього економічно невигідним, у зв'язку з чим, зазначену угоду останнім було підписано з протоколом розбіжностей, за яким орендар фактично запропонував орендодавцеві з 01.05.2012 р. визначати розмір орендної плати за ставкою 20%, оскільки ресторан орендаря на підставі наказу від 27.04.2012 р. № 4 "Про зміну режиму роботи ресторану "Фортуна" з 1-го травня 2012 року" та відповідного рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради перейшов на денний режим роботи. Однак, орендодавець залишив без уваги зазначені вище пропозиції орендаря, ухилився від підписання протоколу розбіжностей та продовжував при нарахуванні орендної плати застосовувати орендну ставку у розмірі 30%, у зв'язку з чим, позивач, на його думку, змушений був сплачувати завищену орендну плату на протязі травня-листопада 2012 року і загалом сплатив за цей період 1159376,70 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2013 р. у справі № 911/2300/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013 р. у справі № 911/2300/13, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, а також не надавши належної оцінки доказам по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року апеляційну скаргу ДП «Фірма Фортуна» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2013 р.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. було оголошено перерву до 29.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив, в якому, зокрема, вказував, що чинним законодавством передбачено порядок, за яким можливий періодичний перегляд, зміна розміру плати за користування майном. Проте, на зміну орендної плати необхідна згода обох сторін. А відповідач такої згоди не надавав.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2013 р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві та зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як видно з матеріалів справи та вірно з'ясовано судом першої інстанції, 23 травня 1994 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Фірма Фортуна" (орендар за умовами договору) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець за умовами договору) було укладено договір № 2.6.13-11 про оренду приміщень аеропорту (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору орендодавець надає, а орендар отримує в оренду приміщення в терміналі "В", загальною площею 444,0 кв.м для розміщення ресторану "Фортуна" та "Снек-бару", з метою надання послуг громадського харчування.

Строк оренди за договором, згідно з пунктом 1.2., був встановлений з 18.10.1994 р. до 30.06.1999 р.

Згідно з пунктом 1.3. договору, якщо за три місяці до закінчення договору жодна із його сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його, договір автоматично продовжується на тих же умовах і на такий же строк.

За даним договором оплата орендаря на користь орендодавця складається, у тому числі, з орендної плати - за договірними цінами за кв.м площі орендованого приміщення з початку діяльності (пункт 3.1. договору).

За умовами пункту 9.3. договору сторони мають право уточнювати окремі пункти цього договору підписанням додаткових узгоджень до нього.

Зміни та доповнення до договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено що, на даний час позивач орендує в терміналі "В" аеропорту "Бориспіль" під ресторан "Фортуна" та "Снек-бар" площі, відповідно, розміром 142,0 кв.м та 167,0 кв.м.

Матеріалами справи підтверджується, що на протязі дії договору сторонами було укладено ряд додаткових угод до нього, якими, зокрема, визначався розмір орендної плати за договором.

Так, згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 13 від 13.10.2008 р. до договору № 2.6.13-11, сторони погодились викласти пункт 3 додаткової угоди № 12 від 17.09.2007 р. до договору в наступній реадкції: " 3. Орендна плата за договором за січень 2007 року становить 126845,56 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством".

Крім того, згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 13 від 13.10.2008 р. було викладено в новій редакції додаток № 1 до додаткової угоди № 12, який є невід'ємною частиною договору, а також встановлено, що при виникненні протиріч при читанні угоди та договору, приорітетними є положення угоди.

Так, згідно з додатком № 1 до додаткової угоди № 13 "Розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "МА "Бориспіль", для приміщення на 1-му поверсі "Б" для розміщення ресторану площею 142,00 кв.м було встановлено орендну ставку 30% згідно з постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846 як для ресторанів з нічним режимом роботи.

Як видно з матеріалів справи, на підставі наказу генерального директора ДПІІ "Фірма Фортуна" від 27.04.2012 р. № 4 "Про зміну режиму роботи ресторану "Фортуна", з 1- го травня 2012 року ресторан перейшов на денний режим роботи, з 7-00 до 22-00, про що адміністрацію аеропорту було проінформовано листом від 28.04.2012 р. № 29, в якому одночасно позивач звернувся до керівництва аеропорту з проханням здійснити перерахунок орендної плати за ставкою для ресторанів з денним режимом роботи, а саме - 20%, як це передбачено в пункті 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846.

Місцевим судом правомірно встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 444 від 14.05.2012 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 10.10.2011 № 1159 "Про режим роботи ресторану "Фортуна" ДПІІ "Фірма Фортуна" у нічний час, розміщеного за адресою: м. Бориспіль, ДП МА "Бориспіль", термінал "В", до рішення виконкому Бориспільської міської ради від 10.10.2011 р. № 1159 були внесені зміни, а саме - пункт 1 було викладено в новій редакції: " 1. Встановити за погодженням з власником режим роботи ресторану "Фортуна" ДПІІ "Фірма Фортуна", розміщеного за адресою: м. Бориспіль, ДП МА "Бориспіль", термінал "В", у нічний час: з 22-00 до 07-00 години. Термін дії рішення до 01.05.2012 року".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що, з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 14.09.2011 р. № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" розмір орендної ставки для ресторанів з нічним режимом роботи збільшився з 30% до 40%.

У зв'язку з цим, позивачеві надійшла пропозиція від орендодавця щодо укладення додаткової угоди № 15.1 до договору від 23.05.1994 р. № 2.6.13-11, за якою при здійсненні нарахування орендної плати за використання площі під ресторан застосовувалася орендна ставка у розмірі 40%.

Водночас, відстоюючи свою позицію на застосування орендної ставки у розмірі 20% при нарахуванні орендної плати, позивачем 30.04.2012 р. було підписано запропоновану орендодавцем додаткову угоду № 15.1 до договору про оренду приміщень аеропорту за умови врахування вимог пунктів 3.1 та 6 Протоколу розбіжностей від 27.04.2012 р. в редакції ДПІІ "Фірма Фортуна", тобто з протоколом розбіжностей.

Суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про те, що додаткова угода № 15.1. не була укладена відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки сторонами не було підписано Протоколу розбіжностей від 27.04.2012 р., а відтак зазначена додаткова угода не набула юридичної сили (даний факт підтверджується сторонами по справі та не спростовується доводами апеляційної скарги). Таким чином, в частині встановлення орендної ставки у даних правовідносинах сторони повинні керуватися умовами додатку № 1 до додаткової угоди № 13, яка встановлює орендну ставку у розмірі 30% згідно з постановою КМУ від 27.12.2006 р. № 1846 (даний факт також не заперечується сторонами).

Проте, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді апелянт зазначав, що відповідач безпідставно ігнорує пропозиції позивача щодо застосування орендної ставки у розмірі 20% для сплати орендних платежів за договором, що, на думку позивача, порушує його права та змушує оплачувати завищену орендну плату.

Так, листом № 30 від 14.02.2013 р. позивач звертався до відповідача з пропозицією з 01.02.2013 р. застосовувати ставку для ресторанів з денним режимом роботи, а саме 20%, на який не отримав відповіді.

Згідно з п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Крім того, з аналізу вимог ст. ст. 641, 642, 646 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України, згідно з частиною 1 якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII (із змінами та доповненнями) встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 ст. 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

В інших випадках судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що безпосередньо умовами договору та додаткових угод до нього не було передбачено можливість перегляду розміру орендної плати з підстав внесення змін до методики розрахунку орендної плати.

Поряд з цим, з наданих сторонами пояснень та матеріалів справи вбачається, що вказаний перегляд фактично здійснювався сторонами договору шляхом укладення відповідних додаткових угод до нього.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3 ст. 762 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства (ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012, висновки якого є обов'язковими, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічну правову позицію викладено у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно якого, з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002, приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Крім того, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що до обставин, через які змінилися передбачені договором умови господарювання та за які не відповідає орендар, не може бути віднесено зміну режиму роботи ресторану, що відбулась на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 14.05.2012 р. № 444 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 10.10.2011 №1159 "Про режим роботи ресторану "Фортуна" ДПІІ "Фірма Фортуна" у нічний час, розміщеного за адресою: м. Бориспіль, ДП МА "Бориспіль", термінал "В", прийнятого за заявою генерального директора ДПІІ "Фірма Фортуна" Верещак Л.Я. від 27.04.2012 р., тобто в результаті усвідомлених дій орендаря.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії по внесенню змін до пункту 1 Додатку № 1 до додаткової угоди № 13 до договору № 2.6.13-11 про оренду приміщень аеропорту від 23.05.1994 р., оскільки законодавством та умовами договору не передбачений обов'язок орендаря на вчинення таких дій в даному випадку. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог повністю (в тому числі, щодо перерахунку).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вищенаведені доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обов'язок відповідача вчиняти дії по зміні умов договору в частині розміру орендної плати, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для часткового або повного скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Фірма Фортуна" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013р. у справі № 911/2300/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2013р. у справі № 911/2300/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2300/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Корсакова Г.В.