Судове рішення #33020611

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


29 жовтня 2013 року Справа № 903/123/13-г


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_4

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р.

у справі№ 903/123/13-г господарського суду Волинської області

за позовомДержавного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"

доПідприємця ОСОБА_4

про стягнення 57 515,11грн.


у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Павлюк А.О. (директор), Рущак В.М. (дог. №03/2013 від 23.01.2013р.),

від відповідача: ОСОБА_7 (дог. б/н від 25.10.2013р.)


ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №903/123/13-г (суддя Шум М.С.) в позові відмовлено.


Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №903/123/13-г скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.


Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. (судді Юрчук М.І., Дужич С.П., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №903/123/13-г скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з підприємця ОСОБА_4 на користь позивача 46449,20грн. суми основного боргу, 6420,99грн. пені, 4644,92грн. штрафу по несплаченій орендній платі.


У касаційній скарзі підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. у справі №903/123/13-г і залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №903/123/13-г, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 16, 204, 258, 267, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 232 Господарського кодексу України, оскільки: по-перше, висновки апеляційного господарського суду про обрання відповідачем неналежного способу захисту в даному провадженні не відповідають нормами чинного законодавства, зокрема, ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставою припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав; по-друге, заява про зарахування зустрічних вимог була направлена позивачу задовго до його звернення до господарського суду, у зв'язку з чим суд помилково розцінює вказану заяву способом захисту в даному провадженні; по-третє, судами стягнуто штраф і пеню, нараховані позивачем поза межами річного строку позовної давності, та без врахування норм ст. 232 Господарського кодексу України.


Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.


Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.


Між ДГ "Перше Травня" та підприємцем ОСОБА_4 господарські зобов'язання існували з 2004 року на підставі наступних договорів:

1. Договору про спільну діяльність від 01.10.2004р., предметом якого була спільна діяльність по використанню приміщення свинарника в селі Копачівка з терміном дії до 01.10.2005р. За даним договором підприємцю ОСОБА_4 було передано в платне користування приміщення свинарника та приміщення пункту штучного осіменіння, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2004р. Відповідно до п.6.2 вказаного договору підприємець ОСОБА_4 зобов'язався провести перший зовнішній ремонт приміщення свинарника за оплату "Господарством" через взаємозалік;

2. Договору №8 про спільну діяльність по використанню приміщень свинарників від 01.07.2005р., метою якого для позивача було отримання покращення за рахунок ОСОБА_4 зовнішнього виду приміщень свинарників шляхом проведення ним поточного ремонту за власний кошт та приведення свинарників у стан придатний до використання , а також отримання платежів для дослідних потреб (пункти 1.3, 3.3 договору). Згідно акту передачі приміщень від 31.08.2005р. підприємцю ОСОБА_4 було передано позивачем: телятник інв.№13, списаний 28.03.2002р., але не ліквідований; телятник інв.№10 списаний в 2003р., але не ліквідований; будинок тваринника інв.№23 (будівля 1968 року). Відповідно до п.6.1 вказаного договору сторони узгодили, що у випадку виконання ОСОБА_4 ремонту і приведення у стан, придатний до використання, свинарників в термін до 31.03.2006р. термін дії вказаного договору становитиме по 31.12.2010р., а не по 31.12.2007р., як це передбачено п.5.1 договору. Пунктом 4.7 вказаного договору сторони передбачили, що у випадку здійснення поточного ремонту приміщень по даному договору стороною-2 (відповідач) витрати понесені останнім відшкодовуються стороною-1 (позивач) після закінчення терміну дії договору.

3. Договору про спільну діяльність від 01.09.2006р. по використанню приміщень ферми (інвентаризаційні №№10,12,13,14,16), приміщення сіносушки (інв.№20) та господарського двору загальною площею 8,85га. За умовами вказаного договору підприємець ОСОБА_4 зобов'язався здійснити поточний ремонт приміщень для приведення їх у придатний для використання стан та здійснити благоустрій та сплачувати узгодженні договором платежі. Термін дії договору сторони погодили по 01.09.2011р.


28.01.2010р. між позивачем (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір №1 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, який 01.04.2010р. затверджений Президентом УААН Зубець М.В., відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення будівель телятників загальною площею 730,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ЕФОЦЯЖ 397), 751,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ЕФОЦЯЖ 398), 890,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ЕФОЦЯЖ 396), 703,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ТЖЕЧСТ 14633), приміщення будівлі свинарника площею 747,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ТЖЕЧСТ 14640), приміщення будівлі свинарника-телятника площею 720,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ТЖЕЧСТ 16840), приміщення кормоцеху площею 249,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ЕФОЦЯЖ 399), приміщення пункту штучного осіменіння площею 81,0кв.м. (реєстровий номер 00729310.1.ТЖЕЧСТ 14624), розміщене за адресою: 45150 Волинська обл., Рожищенський р-н, с. Копачівка, що перебуває на балансі ДПДГ "Перше травня" Волинського інституту АПВ УААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.07.2009р. і становить за незалежною оцінкою 207695грн.


Згідно з поясненнями представників сторін у судовому засіданні суду першої інстанції вказаний договір оренди було укладено замість договорів про спільну діяльність від 01.10.2004р., 01.07.2005р., 01.09.2006р., у зв'язку з чим вказані договори втратили чинність.


Згідно з п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 28.01.2010р. до 31.12.2012р. включно.


Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору орендна плата визначається на підставі ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2009р. 1879,85грн.; орендна плата за перший місяць оренди - січень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2010р.


Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).


Згідно з п. 3.6 зазначеного договору орендна плата перераховується в повному обсязі балансоутримувачу не пізніше 15 числа наступного місяця.


Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Балансоутримувачу відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.


28.01.2010р. за актом приймання-передачі майна ДП ДГ "Перше травня" приватному підприємцю ОСОБА_4 згідно договору оренди по використанню приміщень передані наступні приміщення:

1. Будівля телятника №10 - ринкова вартість 27633,00грн., площа 730кв.м.

2. Будівля телятника №13 - ринкова вартість 28428,00грн., площа 703кв.м.

3. Будівля свинарника №11 - ринкова вартість 32989,00грн., площа 751кв.м.

4. Будівля свинарника-телятника №12 - ринкова вартість 27254,00грн., площа 890кв.м.

5. Будівля кормоцеху №31 - ринкова вартість 13104,00грн., площа 249кв.м.

6. Будівлі телятника №14 - ринкова вартість 37058,00грн., площа 747кв.м.

7. Будівлі телятника №16 - ринкова вартість 29279,00грн., площа 780кв.м.

8.Будівля пункт штучного осіменіння №9 - ринкова вартість 11950,00грн., площа 81кв.м. (а.с. 27, т. 1).


У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №1 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 28.01.2010р. щодо своєчасної сплати орендної плати, Державне підприємство "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом (з врахуванням уточнень до позовної заяви - а.с. 135-137, т.1) до підприємця ОСОБА_4 про стягнення з підприємця ОСОБА_4 57515,99грн., в тому числі: 46449,20грн. заборгованості з орендної плати за оренду нерухомого майна, яка виникла станом на 01.01.2013р., 6420,99грн. пені, нарахованої за період прострочення сплати орендних платежів з 01.01.2011р. до 01.01.2013р., 4644,92грн. штрафу (10% від 46449,20грн..), нарахованого відповідно до п.3.8 договору за несплату орендної плати понад три місяці.


Відповідач позов не визнав, посилаючись на припинення зобов'язання зі сплати заборгованості з орендної плати зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України у зв'язку зі зверненням відповідача до позивача 10.01.2013р. з заявою про зарахування зустрічних вимог (в якій відповідач послався на наявність у позивача непогашеного грошового зобов'язання перед відповідачем в сумі 1362129,43грн., яке виникло внаслідок проведення відповідачем ремонту приміщень ферми на підставі договорів про спільну діяльність, укладених між позивачем і відповідачем 01.10.2004р., 01.07.2005р., 01.09.2006р., і надав копії актів виконаних робіт (а.с. 59-118, т. 1)).


Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України 10.01.2013р. було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог, а позивачем не доведено належними засобами доказування неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог.


Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки, на думку відповідача, його права було порушено саме в межах дії договорів про спільну діяльність, він обрав неналежний спосіб захисту в даному провадженні.


Однак, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.


Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 57515,11грн., в тому числі: 46449,20грн. заборгованості з орендної плати, 6420,99грн. пені, 4644,92грн. штрафу, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати.


Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.


Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.


Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).


Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.


Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.


Згідно з нормою статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.


Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).


У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.


Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.


Частиною 3 ст. 203 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічна норма міститься і в ст. 601 ЦК України.


Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, зокрема, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.


За змістом зазначених норм, зарахування - це спосіб припинення зобов'язання, за якого припиняються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав (не зазначений, визначений моментом витребування), здійснюваний за заявою хоча б однієї зі сторін у випадках, не заборонених законом або договором.

Зарахування здійснюється за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути присутні речі одного роду; частіше зарахуванням припиняються зустрічні грошові вимоги; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню; до зарахування може бути пред'явлена й вимога, строк виконання якої не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитором.


Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі. Зокрема, господарські суди не встановили наявність умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України для припинення зобов'язання зарахуванням, та відсутність обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається.


Слід зазначити, що висновки апеляційного господарського суду про обрання відповідачем неналежного способу захисту в даному провадженні у зв'язку зі зверненням до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 601 ЦК України, якою передбачена можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за наявності відповідних умов (наявність або відсутність яких підлягає встановленню господарськими судами під час розгляду справи).


Крім того, слід зазначити, що при прийнятті нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, в т.ч. в частині стягнення штрафу і пені, апеляційний господарський суд: по-перше, не надав будь-якої оцінки заяві відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу (а.с. 167, т. 1) у зв'язку з нарахуванням позивачем пені та штрафу поза межами річного строку позовної давності; по-друге, не надав оцінки висновкам господарського суду першої інстанції щодо необхідності застосування при розрахунку пені положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями (тоді як апеляційним господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення пені за 513 днів (а.с. 142, т.1)).


Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.


У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції


Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.


Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. у справі №903/123/13-г задовольнити частково.


Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2013р. та рішення господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №903/123/13-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.


Головуючий К. Грейц


Судді С. Бакуліна


О. Глос



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація