ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 року Справа № 909/378/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р.
у справі№909/378/13 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомФОП ОСОБА_4
ДоПриватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест"
про негайне повернення нежитлового приміщення загальною площею 299,5кв.м. за актом прийому-передачі
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (дов. б/н від 19.07.2013р.),
від відповідача: Чудак Г.П. (директор - наказ №01/11 від 01.11.2000р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі №909/378/13 (суддя Гриняк Б.П.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі №909/378/13 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. (судді Бонк Т.Б., Марко Р.І., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі №909/378/13 скасовано і прийнято нове рішення про часткове задоволення позову; зобов'язано Приватну виробничо-комерційну фірму "Прикарпатпродпром-інвест" повернути нежитлове приміщення загальною площею 299,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 за актом прийому передачі у строк - один місяць з дня набрання рішенням законної сили.
У касаційній скарзі Приватна виробничо-комерційна фірма "Прикарпатпродпромінвест" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у справі №909/378/13 і залишити в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі №909/378/13, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 598, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Львівським апеляційним господарським судом не встановлено факт отримання відповідачем листа позивача про дострокове розірвання договору суборенди, у зв'язку з чим договір є чинним і правові підстави для повернення орендованого приміщення позивачу відсутні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
01.01.2012р. між ТОВ "Гермес" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди №01/01, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю нерухоме майно в оренду, а орендар зобов'язується прийняти це майно та сплачувати орендодавцеві за користування ним орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором є : 92/100 адміністративного корпусу, що розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 1455,5кв.м.
Відповідно до п. 2.1.3 зазначеного договору орендар самостійно та на свій розсуд укладає договори суборенди нерухомого майна, що передається в оренду за даним договором.
Згідно з п. 6.1 договору даний договір діє до 01.12.2014р.
01.01.2012р. між підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Прикарпатпродпромінвест" (суборендар) укладено договір суборенди №13, відповідно до п. 1.1 якого орендар зобов'язується передати суборендарю за плату у виключне строкове користування нежитлове приміщення (Майно), а суборендар зобов'язується прийняти це майно та сплачувати орендарю за користування ним орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.3 договору суборенди загальна площа майна, що передається в суборенду складає:
- офісних приміщень - 158,3кв.м.,
- складських приміщень - 141,2кв.м.
Відповідно до п. 1.4 договору суборенди майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п. 4.1 договору суборенди майно передається суборендарю в користування на строк - до 31.12.2014р.
Відповідно до п. 5.1 договору суборенди орендна плата за користування майном, що є предметом цього договору, сплачується щомісячно (без врахування ПДВ) в розмірі: офісних приміщень - 16,00грн. за 1 кв.м., складських приміщень - 12,00грн. При сплаті орендного платежу враховується індекс інфляції, який визначається Міністерством економіки України щомісячно.
Згідно з п. 5.3 договору суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату за поточний період у строк до 5 числа поточного місяця у національній валюті України безготівковими, готівковими платежами грошових сум у розмірі 100% орендної плати, встановленої п. 5.1 даного договору. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі майна в суборенду.
Відповідно до п.7.3.3 договору суборенди суборендар зобов'язаний своєчасно і в належному обсязі вносити орендні, комунальні, експлуатаційні платежі та платежі, пов'язані з використанням телефонного зв'язку.
Згідно з п.7.2.6 договору суборенди орендар має право достроково розірвати даний договір, попередивши про це суборендаря за 20 календарних днів у випадку, зокрема, невнесення суборендарем орендних, комунальних, експлуатаційних платежів та платежів, пов'язаних з використанням телефонного зв'язку, протягом одного місяця.
Відповідно до п. 3.3 договору суборенди суборендар зобов'язаний повернути майно орендарю протягом 5 днів після закінчення строку суборенди згідно з п. 4.3 цього договору. В разі дострокового припинення цього договору суборендар передає майно орендарю протягом 5 днів після припинення цього договору.
01.01.2012р. ФОП ОСОБА_4 передала відповідачу нерухоме майно за актом приймання-передачі нерухомого майна в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення №13 від 01.01.2012р. (а.с. 12).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасного внесення орендних платежів позивач 27.12.2012р. направив відповідачу лист, в якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди від 01.01.2012р. №13; про те, що він вважає припиненим вказаний договір суборенди з 15.01.2013р. і вимагав повернути спірне приміщення у строк не пізніше 20.01.2013р. за актом - прийому передачі та перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_4 всі платежі (орендна плата, комунальні, експлуатаційні платежі та платежі щодо користування телефонним зв'язком).
У зв'язку з неповерненням відповідачем орендованих приміщень ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпат-продпромінвест" про негайне повернення нежитлового приміщення загальною площею 299,5кв.м. за актом прийому-передачі.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, згідно з поясненнями відповідача він не отримував листа позивача від 27.12.2012р. про дострокове розірвання договору суборенди від 01.01.2012р. №13; по-друге, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та пені погашена.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що: по-перше, позивач як орендодавець реалізував своє право на дострокове розірвання договору в порядку, встановленому цим договором, шляхом надіслання відповідачу відповідного повідомлення у зв'язку з несплатою орендних платежів протягом місяця; по-друге, факт надіслання відповідачу повідомлення позивача про дострокове розірвання договору суборенди підтверджено копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 27.12.2012р.; по-третє, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прострочено сплату орендних платежів протягом одного місяця та систематично порушувалися строки сплати орендних платежів; по-четверте, наслідком припинення зобов'язань за розірваним договором суборенди є повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, що і є предметом даного спору.
Однак, зазначені висновки не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Предметом позову є негайне повернення орендованого нежитлового приміщення загальною площею 299,5 кв.м. за актом прийому-передачі у зв'язку з достроковим розірванням договору суборенди в односторонньому порядку на вимогу позивача внаслідок систематичного порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати.
Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця встановлено у ст. 783 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України закріплено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення за допомогою належних і допустимих доказів протягом яких конкретно місяців і якого року відповідач не вносив орендну плату, в якому розмірі, в т.ч. протягом яких місяців відповідач взагалі не вносив орендну плату (протягом яких - вносив частково); та визначення моменту одержання відповідачем повідомлення про дострокове розірвання договору, з яким законодавець пов'язує момент розірвання договору.
Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши протилежних висновків про наявність (відсутність) підстав для задоволення позову, не встановили обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.
Обмежившись посиланням на систематичне порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів в період з 06.01.2012р. по 31.12.2012р., господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили розмір орендної плати за весь об'єкт суборенди за місяць та не встановили протягом яких конкретно місяців відповідач не вносив орендну плату, в якому розмірі, в т.ч. протягом яких місяців відповідач взагалі не сплачував орендну плату (протягом яких - сплачував частково).
Господарський суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження висновків про відсутність підстав для задоволення позову обмежився посиланням на пояснення відповідача в судовому засіданні першої інстанції про погашення ним заборгованості по орендній платі та пені і неотримання листа позивача від 27.12.2012р. про дострокове розірвання договору суборенди.
Однак, слід зазначити, що погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (за умовами договору суборенди - протягом одного місяця).
Обмежившись посиланням на підтвердження факту надіслання на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист, господарський суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних та допустимих доказів істотні обставини справи, що полягають у визначенні моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про дострокове розірвання договору суборенди, а також, чи було ним одержано таке повідомлення взагалі; вказана обставина є істотною, оскільки законодавець саме з цією обставиною пов'язує момент розірвання договору найму, а, відтак, і наявність чи відсутність у позивача за даним позовом правових підстав вимагати повернення нерухомого майна.
На цю обставину посилався скаржник у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи, що він не отримував повідомлення про дострокове розірвання договору, однак постанова апеляційної інстанції не містить встановлених обставин справи у спростування цих доводів скаржника.
Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Прикарпатпродпромінвест" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. у справі №909/378/13 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2013р. у справі №909/378/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос