АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22ц-11346/2006 Головуючий
Категорія - 21 (П) у 1 інстанції - Потьомкін О.П..
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА Іменем України
2006р. листопада 9 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: КарнаухВ.В., Митрофановог Л.В.
при секретарі Савчук Н.О..
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я, одноразової допомоги на утриманців, компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати та моральної шкоди,-
Встановила:
В серпні 2002 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача ВАТ „Криворізький залізорудний комбінат" в шкідливих умовах праці, де отримав професійне захворювання.
01.06.1995 року він оглянутий МСЕК, якою встановлено втрата професійної працездатності 40%.
Наказом НОМЕР_1 відповідач призначив йому виплату одноразової допомоги і відшкодування втраченого заробітку.
Позивач вважає, що йому недоплатили одноразову допомогу на утриманців відповідно до колективного договору, а також, визначаючи середній заробіток, не застосовано ряд коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, що призвело до зменшення суми щомісячних виплат відшкодування шкоди.
Крім того, до суми відшкодування шкоди не застосовані коефіцієнти 2,5 з 01.01.1996 року, 1,25 з 01.06.1997 року, 1,3 з 01.01.1998 року.
Просив стягнути на його користь суми недоплати відшкодування шкоди з ВАТ „Криворізький залізорудний комбінат", з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист", а також недоплату по щомісячних страхових виплатах з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі (далі відділення Фонду).
Також вважає, що відповідачі повинні виплатити йому компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум відшкодування шкоди, а ВАТ „КЗРК" ще і моральну шкоду.
Відповідачі заперечували проти позову. Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2006 року ОСОБА_1. поновлено трирічний строк на звернення до суду з позовом.
Стягнуто на користь позивача з ВАТ „Криворізький залізорудний комбінат" недоплату по втраченому заробітку у сумі 21602грн.70коп., 9799грн. 15коп. компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати відшкодування шкоди, -
з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту - 31854грн.08коп. втраченого заробітку, 23467грн.49коп. - компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати; з відділення Фонду стягнуто 75463грн. 34коп. заборгованості щомісячних страхових виплатах за період з 01.04.2001 року по 01.10.2005 року, 13976грн. 13коп. - компенсації, а всього 89439грн.47коп., а також стягувати щомісячно по 2282грн.88коп., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок сум відшкодування шкоди.
Ухвалою суду від 19 квітня 2006 року виправлені арифметичні помилки в стягнутих сумах.
Додатковим рішенням від 19 квітня 2006 року стягнуто з ВАТ „КЗРК" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 2550 грн.
Відповідачі, не погодившись з рішенням суду від 19 січня 2006 року подали апеляційні скарги, вказуючи на порушення як процесуального так і матеріального права, що тягнуть сксування рішення суду.
Відповідачі заперечують проти застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, вказуючи на те, що суд не перевірив чи мало місце фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві.
ВАТ „КЗРК", крім того, в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не врахований загальний строк для захисту права і те, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених адміністрацією або судом підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Вважають, що судом допущено неправильне застосування матеріального права при стягненні компенсації.
Відділення Фонду та ВАТ „КЗРК" просять скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд.
Криворізьке державне підприємство „Кривбасгідрозахист" просить скасувати рішення в частині стягнення сум з Управління і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що скарга Криворізького державного гірничорудного управління „Кривбасгідрозахист" підлягає частковому задоволенню, а скарги ВАТ „КЗРК" та відділення Фонду задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1. працював в шкідливих умовах праці прохідником шахти „Північна - Вентиляційна" де отримав професійне захворювання. Висновок МСЕК від 08.06.1995 року йому встановлено 40% втрати працездатності.
В подальшому процент втрати працездатності змінювався.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач визначив середній заробіток за січень-квітень 1992 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року № 276 і, виходячи із середнього заробітку за професією позивача, із застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві станом на 01.06.1995 року, розмір відшкодування шкоди склав 4438426крб. (а.с.21).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з листопада 1992 року не застосовано ряд коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів і на час встановлення втрати працездатності визначив середній заробіток у сумі 1849281крб. Із застосуванням коефіцієнтів 2,55, 2; 2; 2,9; 2,1; 3. В подальшому застосував коефіцієнти до суми відшкодування шкоди: 2,0; 2,0; 3,0; 2,5; 1,25, вказуючи на те, що відповідач неправильно корегував відшкодування шкоди.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи.
Постановляючи рішення, суд в резолютивній частині рішення вказав на поновлення трирічного строку звернення до суду з позовом про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з пошкодженням здоров'я, одноразової допомоги, компенсації та моральної шкоди.
Однак, такий висновок не мотивовано. В мотивувальній частині рішення відсутні будь-які посилання на необхідність поновлення строку і з яких причин.
Суд першої інстанції не врахував, що Верховний Суд України дав роз'яснення з данного питання у пункті 22 Постанови Пленуму від 27 березня 2002 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодуванн шкоди", де зазначив, що виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також: вимоги про перерахунок наприклад, за відсотком втрати працездатності сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з червня 1995 року.
Крім того, відповідно п.28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом календарного місяця або у перерахунку на новий календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на новий календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування, нарахованого позивачу, встановлені обмеження.
Суд першої інстанції також не перевірив чи не перевищує відкорегована середньомісячна заробітна плата максимальну (граничну суму заробітної плати(доходу)), з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу третього частини першої ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", а саме - у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Як вбачається із матеріалів справи, суд такого розрахунку в рішенні не навів та не перевірив ці обставини.
Застосовуючи коефіцієнти до базового заробітку, а саме - 2,55; 2; 2; 2,9; 2,1; 3 суд не навів доводів для їх застосування і час, з якого вони застосовуються.
Задовольняючи позов про стягнення сум відшкодування шкоди з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту, суд не обгрунтував свій висновок і не врахував, що КДГУ „Кривбасгщрозахист являлось тільки платником призначених ВО „Кривбасруда" ОСОБА_1. сум відшкодування шкоди.
Стягуючи 2550грн. на відшклдування моральної шкоди позивачу, суд не встановив чи передбачають спірні правовідносини відшкодування такої шкоди.
Крім того, рішення не може бути визнано законним і обгрунтованим, оскільки розрахунки суду не відповідають остаточним висновкам. Ні одна із сум, стягнутих з трьох відповідачів не відповідає мотивувальній частині рішення, а ухвалу суду від 19 квітня 2006 року не можна розцінювати як виправлення описок, так як по суті нею ухвалено нове рішення.
На думку колегії суддів, суд розглянув не всі вимоги, оскільки не перевірив правильність нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх коригування, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 311ч.1п.5, 313-315 ЦПК України, колегія
суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі - задовольнити, апеляційну скаргу Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту „Кривбасгідрозахист" - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді:
Л.В.Михайлів
Доповідач -