Справа № 22-11711\2006.                             Головуючий в 1 інстанції Кулігіна Т.Д.

Категорія № 39\1\                                                      Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року листопада 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -                   судді МИХАЛІВ Л.В.,

суддів: -                              МИТРОФАНОВОЇЛ.В.., КАРНАУХ В.В.,

при секретарі -                   САВЧУК Н.О.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, про стягнення з відповідача вихідної допомоги та моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом про розірвання трудового договору, про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди. При цьому посилається на те, що згідно трудового договору від 21.10.2004., який укладено між нею та відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_2., вона працювала у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки відповідач порушував умови трудового договору, просила суд розірвати трудовий договір між нею та П.П. ОСОБА_2. згідно підстав ч.З ст. 38 КЗпП України, виплатити їй вихудну допомогу, а також моральну шкоду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3. у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та про ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити її позовні вимоги, оскільки воно постановлено з порушеннями норм матеріального та процесуального законодавства, а саме: суд не встановив дійсні обставини справи, не дав оцінки підставам для розірвання трудового договору, не встановив невиконання відповідачем законодавства про працю.

Представник позивачки підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду, оскільки воно постановлено з порушеннями норм матеріального та процесуального законодавства, а саме; суд не встановив дійсні обставини справи, не дав оцінки підставам для розірвання трудового договору, не встановив невиконання відповідачем законодавства про працю.

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги, вважає рішення суду таким, що відповідає законодавству про працю.

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду в межах апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матерілами справи встановлено, що позивачка працювала у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно трудового договору від 21.10.2004., який між ними було укладено відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України безстроково.

ОСОБА_3., починаючи з 16.02.2005. перестала виходити на роботу та виконувати свої трудові обов,язки.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка не надала доказів відправлення відповідачу заяви про звільнення її за ч.З ст. 38 КЗ пП України 17.02.2005. та отримання ним цієї заяви.

Суд також дійшов правильного висновку про те, що ст. 232 КЗпП України, на яку посилається позивачка як на підставу для задоволення своїх вимог, не передбачає обставин, на які вона посилається.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачка до теперішнього часу знаходиться в трудових відносинах з відповідачем, питання про її звільнення та підстави звільнення, власником не вирішені, виходячи з чого, суд дійшов правильного висновку про те, що спір між позивачкою та відповідачем виник з підстав, які не передбачені трудовим законодавством.

Доводи позивачки про те, що суд не встановив дійсні обставини справи, не дав оцінки підставам для розірвання трудового договору, не встановив невиконання відповідачем законодавства про працю, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Інші доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги , оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці і віповідно до ч.І ст. 57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов,язки сторін, обсавини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверждені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення і додаткового рішення суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили .