Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/442/13-а

21.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_3 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно;

представник відповідача, Севастопольської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"- Гришина Ганна Вікторівна, довіреність № 1/1936 від 01.10.12;

представник відповідача, Головного управління Держземагенства у м. Севастополі- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник третьої особи, ОСОБА_6- ОСОБА_10, довіреність № 1175 від 21.10.13;

третя особа, - ОСОБА_8 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційні скарги Севастопольської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 19.06.13 у справі № 827/442/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,99053)

до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь, 99011)

Севастопольської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (вул. Демидова, 13, Севастополь, 99011)

треті особи:

ОСОБА_8 (АДРЕСА_2,99009)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_3,99053)

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.06.2013 позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, Севастопольської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання дій протиправними, - задоволені частково.

Визнано протиправними дії Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» щодо реєстрації та внесення відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_8, та про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і належить ОСОБА_6.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, третя особа ОСОБА_6, посилаючись на неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.06.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, заявник зазначає, що підставою набуття ним права власності на земельну ділянку та отримання державного акту є розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року № 547-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,1864 га для будівництва та обслуговування споживчому кооперативу «Новий Фіолент» в оренду і власність членам кооперативу для індивідуального дачного будівництва з віднесенням цих ділянок до категорії земель рекреаційного призначення». Оскільки Проект землеустрою № 33/01/08 та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року № 547-р недійсними чи протиправними не визнані, тому висновок суду першої інстанції про те, що «вказані державні акти були видані на підставі технічної документації, розробленої на замовлення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідно, а не на підставі проекту землеустрою, як того вимагає Земельний кодекс України та Закон України «Про землеустрій» не відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалами справи.

Також, не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції і відповідач - Севастопольська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.06.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що внесення відповідачем при перевірці обмінних файлів відомостей про земельні ділянки, що належать ОСОБА_8 (АДРЕСА_4) та ОСОБА_6 (АДРЕСА_5), не є порушенням будь-яких прав позивача на землю.

В судовому засіданні представник відповідача Севастопольської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та представник третьої особи- ОСОБА_6 підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити з тих підстав, які були в них викладені.

Правом на участь в розгляді справи позивач, відповідач (Головне управління Держземагенства у м. Севастополі) та третя особа ( ОСОБА_8) не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить суд не розглядати справу по суті 21.10.2013 у зв'язку з відсутністю частини документів, долучених до позову в суді першої інстанції та необхідністю для їх долучення до матеріалів справи, а також у заявку з хворобою позивача. Другій відповідач (Головне управління Держземагенства у м. Севастополі) про причину неявки суд не повідомив.

Колегія суддів, враховуючи те, що на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів позивача, від імені позивача на підставі діючій довіреності, діє її представник, який є самостійною процесуальною фігурою та, з огляду на те, що особиста участь сторін в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, вважає, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, та відповідно до положень статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні перешкоди для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, правову позицію, висловлену учасниками судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне.

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополі та з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначаючи у якості відповідачів Головне управління Держземагенства у м. Севастополі та Севастопольську філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», просила визнати протиправними дії лише Головного управління Держземагенства у м. Севастополі щодо реєстрації та внесення до реєстру відомостей про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5, що належать ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що відповідачем (Головним управлінням Держземагенства у м. Севастополі) протиправно було зареєстровано та внесено відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 та належать ОСОБА_8, ОСОБА_6, оскільки останніми не було розроблено проекту землеустрою при первинному відведенні земельної ділянки, державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі технічної документації, що є порушенням частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав встановленим, що дії щодо реєстрації та внесення відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельні ділянки, які належать ОСОБА_8 та ОСОБА_6, були здійснені у 2010 році Севастопольською філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та виходив з того, що відповідач - Севастопольська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», не надав суду доказів того, що він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства. З наведених підстав, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги частково обґрунтовані, тому вийшовши за межі позову, визнав протиправними дії Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» щодо реєстрації та внесення відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_8, та про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 і належить ОСОБА_6.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 зазначеного кодексу визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 05 січня 2010 року № 23-р затверджені матеріали вибору земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6, орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, та надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за зазначеною адресою.

Пунктом 3 даного розпорядження зобов'язано гр. ОСОБА_3 протягом одного року надати до Севастопольської міської державної адміністрації розроблений і погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням умов, вказаних у висновках відповідних органів та організацій за матеріалами вибору земельної ділянки.

На виконання Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 05 січня 2010 року № 23-р позивачем у 2010 році було розроблено проект землеустрою по відведенню та встановленню меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_6.

Листом Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 04 березня 2011 року за вих. № 8-6-5/1092 позивачу було повідомлено, що земельні ділянки, які запроектовані до відводу по АДРЕСА_6, накладаються на земельну ділянку, яка передана, згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року № 547-р, споживчому кооперативу «Новий Фіолент» в довгострокову оренду площею 4,1864 га та членам споживчого кооперативу для індивідуального дачного будівництва у приватну власність.

Згідно листа Головного управління Держземагенства у м. Севастополі від 29 квітня 2013 року за вих. № 8-2.2.1/2235 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_6 накладаються також земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

Між тим, відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, громадянину ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5.

Аналізуючи зміст позовних вимог, суд приходить до висновку що предметом заявленого позову є законність дій відповідача щодо перевірки обмінних файлів на земельні ділянки, які належать ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Надаючи правову оцінку діям відповідача колегія суддів враховує наступне.

Земельний кодекс України у правовідносинах, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність є спеціальними та відповідно до положень статті 19 Конституції України відповідач при реалізації своїх повноважень в цих правовідносинах повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Земельним кодексом України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 193 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

За приписами статті 204 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року за № 174 (який діяв до 07.07.2012 і був чинний на момент виникнення правовідносин) для внесення відповідних відомостей до бази даних АС ДЗК формується так званий "обмінний файл" файл обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді.

Виконавець робіт, суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт (пункт 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель), формує та надає реєстратору обмінний файл разом із технічною документацією. Обмінний файл надається реєстратору на гнучкому магнітному носії або компакт-диску (далі - цифровому носії). Цифрові носії повинні бути марковані. Маркування має відображати таку інформацію: кадастровий номер кварталу, до якого належить земельна ділянка (ділянки); порядковий номер носія та загальну кількість носіїв у комплекті; назву виконавця робіт, прізвище, ім'я та по батькові представника виконавця робіт; дату запису інформації на цифровий носій.

Далі реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файлу, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файлу відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файлу, після чого заповнюється реєстраційна картка.

Реєстраційна картка заповнюється на кожну земельну ділянку. У разі виникнення спільної власності при оформленні державного акта на кожного співвласника земельної ділянки - реєстраційна картка заповнюється на кожний державний акт. У разі неможливості розмістити усю інформацію на одній реєстраційній картці заповнюються додаткові реєстраційні картки, на яких зазначаються їх порядковий номер та загальна кількість.

У разі негативного висновку щодо результатів перевірки та приймання обмінного файлу, виконавцю робіт для доопрацювання надається список конкретних вимог та зауважень у вигляді протоколу перевірки, відповідно до якого необхідно внести зміни і доповнення.

Поряд із цим, реєстратор перевіряє структуру, формат, об'єм та склад земельно-кадастрових даних, що містить обмінний файл за такими критеріями: відповідність вимогам, установленим до структури, змісту та формату обмінного файлу; належність земельних ділянок кадастровому кварталу згідно з індексними кадастровими планами; відсутність перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками, суміжними земельними ділянками суміжних кварталів, тотожність даних балансу земель; відсутність перетинів та розривів меж угідь земельних ділянок; контроль відповідності атрибутивних даних земельних угідь чинній нормативній базі класифікаторів та кодифікаторів.

Таким чином, заключною стадією перевірки технічної документації являється, зокрема, перевірка на належність земельних ділянок кадастровому кварталу згідно з індексними кадастровими планами.

Відповідно до пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель реєстратором державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Отже, на виконання зазначених норм, відповідачем, Севастопольською філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», було перевірено відповідність документації із землеустрою- умовам надання земельних ділянок щодо їх цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою; даних обмінного файлу - документації із землеустрою; даних про земельні ділянки - черговому кадастровому плану, внаслідок чого був сформований обмінний файл, погоджено технічну документацію та внесені відомості до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вищезазначених вимог закону є неспроможним з огляду на відсутність належних та допустимих доказів того, що при реєстрації та внесенні відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельні ділянки, що знаходять за адресою: АДРЕСА_5 та належать ОСОБА_8, ОСОБА_6 відповідно, відповідачем були порушені норми чинного законодавства, тобто поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення зазначених обставин, оскільки в даному випадку вони не дозволяють встановити об'єктивну істину у справі.

Колегія суддів також вважає передчасними посилання суду першої інстанції на інформацію, викладену у вимозі Севастопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 22 березня 2013 року за вих. № 37-294 вих.-13, відповідно до якої рішеннями Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2012 року, 28 січня 2013 року та 29 січня 2013 року, що набрали законної сили, визнані недійсними державні акти на право власності, у тому числі на земельні ділянки, що передані у власність громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки станом на час розгляду справи у суду апеляційної інстанції відсутні допустимі докази, які б свідчили про зазначені у рішенні суду першої інстанції обставини.

Отже, факт існування вказаних судових рішень, як і факт набрання ними законної сили , судом не встановлений і їх наявність є лише припущенням суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

На думку колегії суддів, документи, на які посилався суд першої інстанції, зокрема лист Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 04 березня 2011 року за вих. № 8-6-5/1092, лист Головного управління Держземагенства у м. Севастополі від 29 квітня 2013 року за вих. № 8-2.2.1/2235, не відповідають вимогам доказової бази в контексті частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - критерію достовірності, а тому не дозволяють суду встановити, що земельні ділянки третіх осіб, які розташовані за адресою:АДРЕСА_5, та земельна ділянка, яка планується для відведення позивачу, за адресою : АДРЕСА_6 перемикаються між собою або накладаються одна на іншу.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (ст. 55), закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить передати їй у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, в той же час, гр.ОСОБА_8 та ОСОБА_6 передані у власність земельні ділянки по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6, тобто зовсім за іншими адресами.

Отже, зазначене свідчить, що позивач просить суд захистити її право на отримання у власність іншої земельної ділянки, ніж передана у власність громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

Належних та допустимих доказів накладення зазначених земельних ділянок однієї на іншу матеріали справи не містять, судом не добуто, позивачем не надано.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приймаючи до уваги положення наведеної норми, враховуючи, що позивачем ані в суді першої інстанції ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення не надано жодних доказів в обґрунтування тієї обставини, що існує накладення запрошуваної нею земельної ділянки на земельні ділянки інших користувачів або власників, а тому судова колегія вважає безпідставними такі твердження позивача, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, а відтак, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях.

Крім того, ані під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, ані на стадії апеляційного перегляду справи позивачем в обґрунтування своїх доводів, не заявлено клопотання про проведення землевпорядної експертизи на предмет визначення місця розташування та можливого накладення земельної ділянки, яку він намагається отримати у власність, та остання не була позбавлена можливості надати клопотання про проведення експертизи на протязі всього часу апеляційного розгляду справи. Однак, своїм процесуальним правом позивач не скористалася.

На думку колегії суддів, вибраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки відповідачем не заперечується наявність у позивача права на отримання запитуваної нею земельної ділянки у власність, а порушення свого права позивач вбачає в незаконних, на її думку, діях відповідача щодо реєстрації та внесенню до реєстру відомостей про земельні ділянки.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, визначивши юридичну природу правовідносин, які існують між сторонами, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено суду факту порушення її прав діями відповідача, Севастопольською філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Вказане обумовлює і відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача щодо реєстрації та внесенню до реєстру відомостей про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5, що належать ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відповідно.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини не є вичерпними, доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи щодо неповного з'ясування всіх обставин у справі є обґрунтованими та зайшли своє документальне підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Мотивація та докази, наведені в апеляційних скаргах, дають апеляційній інстанції підстави для висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому передчасний є висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції під час вирішення справи неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними, що призвело до її неправильного вирішення та відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктами 1,2 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Севастопольської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 19.06.13 у справі № 827/442/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль