АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-10289/2006 Головуючий в першій
Категорія № 21 \ 1 \ інстанції - Шум Л.І.
Доповідач -Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайлів Л.В., суддів - Митрофанової Л.В., Карнаух В.В., при секретарі - Савчук Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну" справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" \ надалі - ВАТ "КЗРК"\ та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі \надалі -Фонд соціального страхуваннях на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі \ далі - Фонд соціального страхування \ про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: на його користь з відповідача ВАТ "КЗРК" стягнено 4927,48 грн. заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 01.07.1994. до 01.04.2001., 2337,33 грн. комппенсації за несвоєчасні виплати, держмито на користь держави у розмірі 71,72 грн.; з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі стягнено по 137 грн. 74 коп. страхових виплат щомісячно , починаючи з 01 квітня 2001 року, до зміни обставин, які тягнуть перахунок цих виплат.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2,0 з 01 липня 1994 року і 2.5 з 1.01„1996 року, 1.25 з 01.06.1997 року, 1.226 та 1,217 -необгрунтовані; суд не взяв до уваги що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної плати. Судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок \окладів\ на підприємстві. Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суд безпідставно стягнув компенсацію за несвоєчасні виплати, стягнув суми за період, який перевищує три роки.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі по справі як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок: 2,0- з 01 липня 1994 року, 2.5- з 01.01.1996 року, 1.25- з 01.06.1997 року, необгрунтовані. Крім того, судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Суд не взяв до уваги, що в період з 1994 року по 2000 рік на підприємстві ВАТ "КЗРК"відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів. апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" \ надалі - ВАТ "КЗРК"\ підземним електрослюсарем.
Під час роботи з ним стався нещасний випадок, у зв,язку з чим було складено акт форми Н-1 від 07 серпня 1974 року. Позивач пройшов огляд МСЕК, згідно висновку якого йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності, а при переогляді 01 червня 1998 р. йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.
У зв,язку з втратою професійної працездатності відповідачем ВАТ "КЗРК" позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку, виходячи із заробітку за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, окладів - у сумі 10804 крб..
До 01.07.1994. ВАТ "К!ЗРК" виплачував позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди з урахуванням росту тарифних ставок та посадових окладів, застосувавши коефіцієнти: 1.75x1.33x1.5x1.97x2.94x2.1x3.0 і станом на 01.12.1993.щомісячні виплати становили 2,39 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної платні працівників виробничих галузей народного господарства»,при визначені середнього заробітку для призначення виплат відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування шкоди..."), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпшого за 12 або 3 останніх повних календарних місяців роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Доводи відповідачів ВАТ "КЗРК" та Фонду соціального страхування про необґрунтованість застосування з 1.07.1994 року коефіцієнта 2, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_3 при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблено висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, коефіцієнта 1,226 з січня 2000 року та 1,217 з травня 2000 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому НОМЕР_1, в 1,226 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому підприємства від 28.12.1999. за НОМЕР_2 та в 1.217 рази згідно наказу від 29.05.2000. за НОМЕР_4, а розмір відшкодування шкоди потерпілим відповідачем не переглядався.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про необхідність застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної платні, що становить 1,25, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року~-в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року НОМЕР_3 і з 01.06.1997 року в 1.25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року без будь-яких змін у структурі заробітної плати.
Виходячи з чого колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано стягнув з відповідача ВАТ "КЗРК" на користь позивача заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди у сумі 4927,48 грн.
Доводи ВАТ «КЗРК» про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації безпідставні, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999 року № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року НОМЕР_4, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача ВАТ "КЗРК" на користь позивача компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 1.01.1998 року по 1.04.2001 роки у розмірі 2337,33 грн..
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" про неправильне застосування судом строків позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), якщо потерпшому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми, нараховані відповідно до «Правил відшкодування шкоди,..», виплачуються без обмеження будь-яким строком і підлягають коригуванню у зв"язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України « Про оплату праці».
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
На думку колегії суддів, рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи, поясненням сторін, доводи відповідачів ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування безпідствні та спростовуються матеріалами справи і висновками суду, підстав для скасування чи зміни рішення суду немає, тому апеляційні скарги необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
СУДДІ: