номер провадження справи 12/16/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 Справа № 908/2935/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2935/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення 16 001,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_3, довіреність від 01.09.13 р.;

від відповідача -ОСОБА_2, особисто.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення основного боргу в сумі 10 363, 70 грн., процентів за користування коштами в сумі 3 834, 57 грн., пені в сумі 787,93 грн. за Договором поставки № СБ/01/13/14 від 03.01.2013 року.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову в розумінні п. 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:

· основний борг - 10 363,70 грн.;

· проценти за користування коштами - 4 850, 21 грн.;

· пеня - 787,93 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Так, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами у зв'язку із уточненням періоду нарахування. За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується по суті відповідно до ст. 55 ГПК України, з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.

Безпосередньо в судовому засіданні відповідач усно проти позову заперечив, заявлені позовні вимоги вважає безпідставними та зазначив, що позивач поставку товару, відповідно до умов договору поставки № СБ/01/13/14 від 03.01.2013 року, не здійснив, а отже зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію у відповідача не настало. Однак письмових пояснень не надав.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.01.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Продавець, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, далі Покупець, був укладений Договір поставки № СБ/01/13/14, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передає канцелярські товари шкільного та офісного асортименту: письмове приладдя, інструменти для креслення, фарби, клей, папки, паперово-білові вироби, офісне приладдя, настільні ділові аксесуари і таке інше, в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у кожній видатковій накладній, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець приймає і оплачує ці товари в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно п. п. 2.2., 2.3 Договору доставка товарів здійснюється транспортом Продавця або іншого Перевізника за дорученням Продавця та за рахунок Продавця, якщо сума партії поставки не менше встановленої Продавцем мінімальної суми доставки. В інших випадках доставка проводиться за рахунок Покупця за згодою сторін. Передача-приймання товарів здійснюється у пункті їх отримання Покупцем та оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з Договором, визначається в рахунку-фактурі та видатковій накладній. Відповідно до п. 3.3. Договору встановлено, що оплата кожної партії товарів здійснюється Покупцем за безготівковим розрахунком шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Продавця або готівковим розрахунком шляхом внесення коштів в касу ФОП ОСОБА_1 і отриманням прибуткового-касового ордеру, згідно наданого ним рахунку-фактури або видаткової накладної. Покупець розраховується за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, про що свідчить підписана видаткова накладна. При порушенні строку оплати товару, виникає факт безпідставного використання Покупцем, коштів Постачальника. Сторони погодили вартість користування чужими коштами на рівні нуль цілих дві десяті процента за кожний день, від суми коштів.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. По закінченні терміну дії Договору сторони зобов'язалися протягом одного місяця провести повний розрахунок за ним, як зазначено у п. 6.1. Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору, а відповідач його прийняв, що підтверджується:

- видатковою накладною №УП-0000925 від 16.01.2013р. на суму 2 349, 80 грн.;

- видатковою накладною № УП-0000927 від 16.01.2013р. на суму 3 797, 10 грн.;

- видатковою накладною № УП-0000928 від 16.01.2013р. на суму 2 072, 90 грн.;

- видатковою накладною № УП-0000970 від 16.01.2013р.на суму 2 143, 90 грн., а всього на загальну суму 10 363,70 грн.

Втім, відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, оплату поставленої продукції не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 10 363,70 грн., який позивач і намагається стягнути.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 787, 93 грн. за період з 16.02.2013 року по 20.08.2013 року, передбачену сторонами в пункті 5.5. Договору. Так, при простроченні обов'язку по оплаті товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи статті 536 ЦК України та п. 3.3. договору, позивач вказує на користування з боку відповідача чужими грошовими коштами, а тому намагається стягнути з нього додатково проценти в сумі 4 850, 21 грн. за період з 16.02.2013 року по 09.10.2013 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Незалежно від того, що у Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать про отримання відповідачем поставленої продукції про що свідчить підпис відповідача на видаткових накладних, що відповідає положенням п. 2.3. Договору Борг перед позивачем в сумі 10 363, 70 грн. підтверджено, зокрема, підписаним між сторонами без зауважень актом звірки взаєморозрахунків з 01.01.2013 року по 19.07.2013 року та не заперечується з боку відповідача.

При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт приймання товару за Договором відповідачем, в т. ч. те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку останнього, а борг по оплаті поставленого товару в сумі 10 363, 70 грн. підтверджено доказами по справі. Відповідач доказів оплати поставленого товару суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в зазначеній сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані. Як вбачається з вказаного розрахунку, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 787, 93 грн. за період з 16.02.2013 року по 20.08.2013 року, яка розрахована виходячи з облікової ставки Національного банку України в розмірі 7, 5 % річних.

Втім, постановами Правління Національного банку України встановлено розмір облікових ставок Національного банку України , зокрема:

- постановою від 06.06.2013 року № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» установлено з 10.06.2013 року облікову ставку в розмірі 7,0 % річних;

- постановою від 09.08.2013 року № 315 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» установлено з 13.08.2013 року облікову ставку в розмірі 6,5 % річних.

При цьому, наданий позивачем розрахунок пені не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України.

Враховуючи викладене, судом з власної ініціативи зроблено її перерахунок. Так, відповідно до здійсненного перерахунку, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 754, 14 грн. за період з 16.02.2013 року по 17.08.2013 року. Тобто позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, частиною 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України з дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 3.3. Договору сторони диспозитивно погодили вартість користування чужими грошовими коштами на рівні нуль цілих дві десяті процента за кожен день від суми коштів при порушення строку оплати товару. Матеріалами справи підтверджено, що Покупцем порушено строк оплати переданого йому товару, а наданий позивачем розрахунок процентів відповідає положенню вказаного пункту Договору. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 850, 21 грн., також підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно приписів частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 536, 546, 549, 594, 599, 655, 692,694, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 230, 231, 265 ГК України, ст. ст. 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 55, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь:

- Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, борг в сумі 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) грн. 70 коп., пеню в сумі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 14 коп., проценти за користування коштами в сумі 4 850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 87 коп., видавши наказ.

3. У задоволені вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо стягнення пені в сумі 33 (тридцять три) грн. 79 коп. - відмовити.

Повне рішення складено - 28.10.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.