ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2013 року Справа №827/2391/13-а

Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді: Куімова М.В.

за участю секретаря: Матвєєвої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-4416 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації замість речового майна, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини А-4416 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 12 457,63 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині А-4362 Міністерства оборони України та перебував на забезпеченні речовим майном у військовій частині А-4416 Міністерства оборони України. Наказом командира військової частини А-4362 Міністерства оборони України від 05 квітня 2013 року №62- ПМ, позивача було звільнено з військової служби у відставку за п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком). Наказом командира військової частини А-4362 від 15 квітня 2013 року №72, позивача було виключено зі списків особового складу частини, знято з фінансового забезпечення при військовій частині А-4362 та речового забезпечення при військовій частині А-4416. Але, при звільненні, позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 12 457,63 грн. у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму грошової компенсації.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Урсул Н.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині А-4362 Міністерства оборони України на посаді начальника зміни відділу документованого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла та перебувала на забезпеченні речовим майном у військовій частині А-4416 Міністерства оборони України. Згідно наказу командира військової частини А-4362 Міністерства оборони України від 05 квітня 2013 року №62- ПМ, позивача було звільнено з військової служби у відставку за п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком) та наказом командира військової частини А-4362 від 15 квітня 2013 року №72, було виключено зі списків особового складу частини, знято з фінансового забезпечення при військовій частині А-4362 та речового забезпечення при військовій частині А-4416. Згідно довідки № 247 від 17 квітня 2013 року, заборгованість за неотримане позивачем речове майно складає 12 457,63 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону (в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків, встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону, Кабінетом Міністрів України 22 липня 1998 року було прийнято постанову № 1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", що діяла до 28 жовтня 2004 року, до прийнята постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" № 1444 (далі - Постанова № 1444).

Відповідно до пункту 27 Постанови № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ призупинено з 11 березня 2000 року дію частини другої ст. 9 Закону, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Зазначений Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", не скасований та не визнаний неконституційним.

У даних спірних відносинах, слід керуватися нормами Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", а не Постановою № 1444, оскільки закон є актом вищої юридичної сили порівняно з постановою Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (набрав чинності з 01 січня 2007 року), ст. 9 Закону, викладено у новій редакції та доповнено статтею 9-1, згідно якої, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військової службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, положення статті 9-1 Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

З врахуванням зазначеного, у ОСОБА_1, яку звільнили з військової служби, відсутнє право на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2012 року у справі № К/9991/64724/11.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати у справі підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 01 листопада 2013 року.

Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 158-161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Військової частини А-4416 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації замість речового майна, - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя М.В. Куімов