Справа № 11-706 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Вавринчук О.М.
Категорія: ст. 286 ч.І КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В В.,
суддів: Матущака М.С., Цінника П.О., за участю прокурора: Бірюченка С.В., представника потерпілого: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від "25" вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого
засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Запобіжний захід обрано засудженому до вступу вироку в законну силу - підписку про невиїзд.
Цивільний позов прокурора задоволено в повному обсязі. Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з засудженого на користь:
ОСОБА_3 - 4261 грн. матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди;
Хмельницької міської лікарні витрати на лікування в сумі 965 грн. 20 коп.
За вироком суду 21.03.2006 року в м. Хмельницькому біля 16.50 водій автомобіля «ЗАЗ Деу» д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, не маючи при собі документів на автомобіль та право керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. М.Рибалка від вул. Зарічанської в напрямку вул. Прибузької з перевищенням допустимої швидкості руху в районі заїзду на пляж виїхав на правий тротуар, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який йшов по тротуару в напрямку вул. Зарічанської.
Внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді багато відламкового перелому проксимального метафазу кісток лівої гомілки зі зміщенням, забійних ран підборіддя, крововиливу правої половини тазу, саден лівої половини грудної клітини та лівої половини обличчя, саден лівої гомілки, забою лівої половини обличчя, які за своїм характером є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що спричинили тримали й розлад здоров'я.
Як видно зі змісту апеляції, прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного.
Апелянт вважає, що суд не врахував, щоОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також обставини за яких було скоєно злочин і особу засудженого, а тому просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст. 286 ч.І КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Як видно з заперечень на апеляцію, засуджений, а також потерпілий вважають вирок законним і обґрунтованим і просять залишити його без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого і представника потерпілого, які просили залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 визнаний судом першої інстанції винним у злочині, передбаченому ст. 286 ч.І КК України і кваліфікував його дії за даною статтею, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Однак, не дивлячись на те, що диспозиція даної статті є бланкетною, - передбачає відповідальність за порушення вимог іншого нормативного акту - Правил дорожнього руху України, суд першої інстанції не вказав, які саме норми Правил дорожнього руху порушив засуджений, в чому полягає це порушення і чи знаходиться це порушення в причинному зв'язку з наслідками, які настали.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що вирок не відповідає вимогам ч.І ст. 334 КПК України, згідно якої мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Також, на думку колегії суддів вирок не відповідає і ч.4 згаданої статті, згідно якої у мотивувальній частині викладаються підстави для задоволення або відхилення позову.
Крім того, суд першої інстанції в ході розгляду справи допустив й інші істотні порушення вимог КПК України.
Так, згідно ч.З ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасник и судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюють ся. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Розглядаючи справу в порядку названої статті, суд першої інстанції не зваживши на часткове визнання підсуднім цивільного позову, визначив межі дослідження доказів по справі допитом підсудного та вивченням матеріалів, що його характеризують.
Доказів, які б підтверджували цивільний позов, в тому числі і в частині стягнення моральних збитків, суд не вивчав, однак виносячи вирок, задовольнив цивільний позов частково, при цьому будь-яких мотивів такого рішення суд не навів.
Судом також не враховано, що потерпілий звертався з позовом як до засудженого, так і до власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_4 (а.с. 37), яка постановою слідчого визнана по справі цивільним відповідачем (а.с. 80). Однак названу особу до участі в справі суд не залучив і розглянув справу у її відсутності.
Незрозуміло також хто брав участь в розгляді справи в якості прокурора. Як видно з вироку, прокурором була Ліщишина Н.В. В протоколі ж судового засідання і в апеляції прокурор інший - Ліщук НА,
Вищенаведене судова колегія вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вони перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
В зв'язку з цим, в порядку ст. 374 ч,2 КПК України колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
При цьому судова колегія вважає, що у випадку визнання судом першої інстанції ОСОБА_2 винним за ст. 286 ч.І КК України, застосування до нього ст. 75 КК України та незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є явно несправедливим, внаслідок м'якості.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «25» вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд, в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
В.В. Шершун