Справа № 11-708 2006 року Категорія: ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий в 1-й інстанції: ЛисякГ.І. Доповідач: Шершун В.В.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: ШершунаВ.В.,
суддів: Матущака М.С., Лінника П.О., з участю прокурора: Бірюченка С, захисника: ОСОБА_1, потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих: ОСОБА_4, при секретарі: Яцишеній Р.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді 1-ої інстанції, апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від "27" вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого робітником в ПП «МБЛ», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого
засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнено від основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 3 роки.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обрано підписку про невиїзд.
Постановлено стягнуто з засудженого на користь:
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - 37 297 грн. 81 коп.; - ОСОБА_6 - 2 000 грн. 00 коп.
Речові докази по справі: автомобіль «ВАЗ-2103» д/н НОМЕР_1 та талон про проходження техогляду на нього повернуто власнику ОСОБА_7; 12 уламків пластмаси та калош - постановлено знищити.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 30 січня 2006 року, біля 20 год., керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем «ВАЗ-2103» д.н. НОМЕР_1 по автодорозі Антонівське шосе зі сторони смт. Чорного Острова в напрямку с Миколаїв Хмельницького р-ну та діючи при цьому на слизькій ділянці дороги необачно та легковажно, порушив п.п. 1.5.; 2.3 «б».; 2.9 «а».; 2.10. «а», «б», «в», «г», «г», «д», «є».; 11.2.; П.З.; 12.1.; 12.2.; 12.3. «Правил дорожнього руху України», не врахував дорожню обстановку, стан
керованого ним автомобіля, і не впоравшись з його керуванням та виїхавши на смугу зустрічного руху, з необережності скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які рухались по смузі зустрічного руху в тому ж напрямку. При цьому ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу верхньої повіки правого ока, саден лобної ділянки, крововиливу в м'які тканини голови з внутрішньої сторони, субарахноїдального крововиливу головного мозку, крововиливів в м'які оболонки мозочка, перелому кісток черепа, переломів ребер, розриву лівої легені, крововиливів в м'які тканини правого стегна, правого колінного суглобу, правої гомілки, лівої гомілки, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті, а ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден м'яких тканин голови, чола, закритого перелому верхньої голівки лівої малогомілкової кістки без зміщення уламків, закритого правобічного перелому кісток тазу, що за своїм характером є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
У поданій на вирок апеляції потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.
При цьому апелянти посилаються на те, що під час судового розгляду було допущено наступні порушення:
· засуджений ОСОБА_5 не був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.ст. 135-136 КК України.
· суд визначив занадто малий розмір моральної шкоди;
· судом невірно визначено долю речового доказу - «автомобіля ВАЗ-2103».
В доповненні до апеляції потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційний суд скасувати вирок та постановити новий, яким засудити засудженого до реального позбавлення волі.
При цьому апелянти вказують, що суд при обранні міри покарання ОСОБА_5 не врахував, що:
- внаслідок злочину травмовано двох осіб, при чому потерпілого ОСОБА_8 -
смертельно;
- засуджений під час вчинення ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння, по місцю
проживання він значиться таким, що зловживає спиртними напоями та не відшкодував ні
моральної, ні матеріальної шкоди.
А апеляційному суді потерпілі підтримали свої вимоги, заявлені в доповненні до апеляції і відмовились від своїх первісних вимог.
У своїй апеляції прокурор просить вирок скасувати, та постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
При цьому апелянт посилається на те, що вирок є незаконним, та підлягає скасуванню в зв'язку з м'якістю призначеного покарання,- через його невідповідність тяжкості вчиненого злочину.
Як вважає прокурор, суд порушив ст. 65 КК України, зокрема не врахувавши при визначенні міри покарання ОСОБА_5, що:
вчинений злочин відноситься згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких; - засуджений в судовому засіданні давав суперечливі покази з метою пом'якшити свою вину;
після скоєння ДТП засуджений втік з місця пригоди, не надавши потерпілим будь-якої допомоги та не повідомивши про обставини пригоди працівників швидкої медичної допомоги та міліції;
ОСОБА_5 після вчинення наїзду жодного разу не провідав потерпілого ОСОБА_6, не попросив в останнього пробачення, не відшкодував завданих ним збитків;
- засуджений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, по місцю проживання характеризується негативно.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та міркування прокурора, які підтримали свої апеляції та просили скасувати вирок, і постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на З роки без застосування ст. 75 КК України, пояснення засудженого ОСОБА_5 в заперечення апеляцій та про залишення вироку без змін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вивчивши та обговоривши доводи апеляцій, провівши судове слідство в частині дослідження даних, що характеризують особу засудженого колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілих - частковому задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_5 у порушеннях правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_8 і середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам ОСОБА_5 вину визнав повністю і пояснив, що біля 20 год. 00 хв. 30 січня 2006 року, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 і рухаючись по засніженій дорозі з смт. Чорний Острів в с. Миколаїв, Хмельницького району, він не справився з управлінням і допустив наїзд на потерпілих, після цього, злякавшись, він втік з місця події додому.
Ці покази повністю підтвердив свідок ОСОБА_9, який їхав з ОСОБА_5 в якості пасажира.
Об'єктивно визнання ОСОБА_5 своєї вини підтверджується показами потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що повертаючись 30.01.2006 року додому разом з ОСОБА_8 вони йшли по лівій стороні дороги. Ззаду він побачив світло фар автомобіля, який рухався прямо на них. Автомобіль збив його з ніг, протягнувши за собою кілька метрів і зупинився, З авто вийшов водій, який підійшов до ОСОБА_8, а потім сів в автомобіль, вимкнув світло і зник з місця події.
Як видно з показів ОСОБА_10 в той день вона поверталась додому, а позаду неї на далекій відстані йшли ОСОБА_6 і ОСОБА_8. Біля неї, коло самих ніг, без включеного світла фар, на великій швидкості по зустрічній смузі промчав автомобіль. На другий день вона взнала, що цей автомобіль збив ОСОБА_8 і ОСОБА_6.
Потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пояснили, що смертю чоловіка та сина їм завдано великих моральних та матеріальних збитків і просять стягнути з ОСОБА_5 по 50 000 грн. моральної шкоди кожному і 2 297 грн. 81 коп. - матеріальної шкоди.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що син 30.01.2006 року повернувся додому і пояснив, що збив людину. Вона порадила сину чекати працівників міліції.
Як видно з протоколу огляду місця події, на автомобільному шосе, біля смт. Чорний Острів виявлено труп ОСОБА_8, а також шматки битого скла, калош, пластикові деталі, талон техогляду на автомобіль НОМЕР_1, який згідно протоколу огляду, виявлений в господарстві засудженого, без талону техогляду, з розбитим вітровим склом і з пошкодженими пластиковими деталями.
Згідно висновків судово-медичних експертиз, виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і саден голови, субарахноїдального крововиливу головного мозку, переломів кісток черепа, ребер, розриву легені перебувають в причинному зв'язку зі смертю потерпілого і могли виникнути від дії конструктивних деталей кузову автомобіля та подальшому падінні тіла на дорожнє покриття.
У ОСОБА_5 і ОСОБА_9 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді саден рук, обличчя, які могли утворитись від розбивання вітрового скла автомобіля.
У ОСОБА_6 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді саден голови, чола, закритого перелому верхньої голівки лівої малогомілкової кістки без зміщення уламків, закритого правобічного перелому кісток тазу, які могли утворитись від зіткнення із зовнішніми конструкціями автомобіля і наступним падінням на дорожнє покриття.
Як видно з акту НОМЕР_1, 31.01.2006 року в крові ОСОБА_5 виявлено 1,86 % алкоголю, що спростовує твердження ОСОБА_5 в суді про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він був тверезий.
Названим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_5 п.п. 1.5.; 2.3 «б».; 2.9 «а».; 2.10. «а», «б», «в», «г», «г», «д», «є».; 11.2.; 11.3.; 12.1.; 12.2.; 12.3. «Правил дорожнього руху України», внаслідок чого загинув потерпілий ОСОБА_8 і отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_6, а тому обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 286 ч.2 КК України.
Цивільний позов по справі вирішено з дотриманням вимог закону. Розмір відшкодованих збитків відповідає ступеню тяжкості злочину, моральним стражданням від негативних наслідків, яких зазнали потерпілі, даним про матеріальний стан засудженого. А тому колегія суддів вважає таким, що не підлягають задоволенню вимоги апелянтів -потерпілих про збільшення розміру стягнення з засудженого моральної шкоди.
Не може бути задоволена вимога потерпілих про передачу речового доказу -автомобіля ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 засудженому і звернення на нього стягнення.
Колегією суддів встановлено, що законним власником автомобіля на даний час є ОСОБА_7, який видав на ім'я засудженого доручення.
Той факт, що в суді засуджений визнавав, що фактично придбав автомобіль у ОСОБА_7, дає можливість потерпілим в цивільно-правовому порядку вирішувати питання про визнання права власності на цей автомобіль, однак в ході кримінального процесу вирішення такого спору неможливе, оскільки він не випливає з пред'явленого обвинувачення.
Міра покарання засудженому призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин що обтяжують та пом'якшують покарання.
При цьому колегія суддів враховує, що суд першої інстанції врахував як обставини, що пом'якшують покарання засудженого визнання ним своєї вини, щире каяття, часткове відшкодування збитків, його стан здоров'я; те, що раніше він не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується на роботі.
Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_5 скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, незаконно залишив місце ДТП, а також потерпілих, не надавши їм допомоги, не прийняв достатніх заходів по відшкодуванню потерпілим визначеної судом шкоди, його негативну характеристику по місцю проживання, колегія суддів вважає необгрунтованим застосування до нього судом першої інстанції ст. 75 КК України.
Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що тільки реальне відбутгя покарання приведе до виправлення засудженого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів
засудила:
Апеляцію прокурора задоволити, а апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_3 - задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «27» вересня 2006 року відносно ОСОБА_5 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на 3 роки -скасувати.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В решті даний вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Хмельницької області протягом 1 місяця з моменту проголошення.
Головуючий