Справа № 11-720, 2006року Головуючий в 1-й інстанціїШколайчук 3.1.
Категорія: cm. 309 ч.2 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Суслова М.І., Шершуна В.В.
з участю прокурора Бантюка І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Білогірського районного суду від 16 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше судимого:
- 5 березня 1981 року Перевальським районним судом Луганської області за ст.142 ч.З КК України до 12-ти років позбавлення волі, 29 листопада 1994 року Ізяславським районним судом Хмельницької області за ст.ст.86-1, 89 ч.І, 42 КК України до 11 років позбавлення волі, постановою Бердичівського районного суду від 14 листопада 2001 року перекваліфіковано ст.86-1 КК України на ч.З ст.185 КК України ( в ред.2001 року)і остаточно призначено покарання 6 років позбавлення волі,
10 вересня 2003 року Білогірським районним судом Хмельницької області за ч.І ст.309 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 18 лютого 2005 року, -
засуджено за ст. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.
Термін відбуття покарання постановлено обчислювати з 31 січня 2006 року.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою освітою, проживає у фактичному шлюбі, на утриманні двоє дітей, не працюючу, раніше не судиму, -
засуджено за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України засуджену звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і не буде виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.
На підставі ст.96 КК України застосовано щодо ОСОБА_1 примусове лікування від наркоманії.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
За вироком суду після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 не мав постійного місця проживання та роботи, тимчасово проживав у своїх знайомих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в їх домі в АДРЕСА_1. Продовжував разом із ОСОБА_2 вживання наркотичних засобів, для чого придбав макові головки, які зберігали в домі ОСОБА_2, із них виготовляли наркотичні засоби для власного вживання. 12 січня 2006 року працівниками міліції виявлено і вилучено 105 грам молотої макової соломки, а 1 лютого 2005 року 470 грам макових головок і 2729 грам молотої макової соломки з характерним запахом ацетону.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Білогірського районного суду від 16.05.2006 року, а справу направити на новий судовий розгляд, в зв'язку з тим, що він не вчиняв злочину, за який його було засуджено. Апелянт вказує, що судовий розгляд проведено упереджено, неповно та необ'єктивно. Докази, що покладені в основу вироку, не підтверджують його вину, у вчиненні інкримінованого злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає , що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а вирок слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи , істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, недотримання вимог ст.334 КПК України.
Відповідно до ст.334 КПК України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 з наступними змінами „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків.
Формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудним обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнається недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.
Як вбачається з вироку, в ньому відсутнє належне формулювання обвинувачення засуджених, визнане судом доведеним Відсутнє також обґрунтування обвинувачення конкретними доказами кожному з підсудних.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 суду належить дати у вироку аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, назви проведеної експертизи тощо.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину ні в ході досудового слідства, ні в суді, суд не навів у вироку доказів його вини, зазначивши лише, що вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доведена в судовому засіданні протоколами огляду й вилучення, протоколами зважування, поясненнями свідків ( навіть не вказав їх прізвищ),не проаналізувавши фактичні дані, які в них містяться.
Суперечливим у вироку є мотивування висновків щодо кваліфікації дій підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зазначивши у мотивувальній частині вироку , що дії обох підсудних слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України, як було пред'явлено обвинувачення, у резолютивній частині суд вказав, що вони визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України, що є суттєвим порушенням.
При таких обставинах вирок щодо засудженого ОСОБА_1 і в порядку ст.365 КПК України щодо засудженої ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд , оскільки апеляційний суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість їх засудження.
При новому судовому розгляді необхідно усунути вказані порушення кримінально-процесуального закону, врахувати доводи, викладені в апеляції ОСОБА_1, і при доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину правильно кваліфікувати їх дії, призначити покарання з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому слід мати на увазі, що у ст.41 КК України наведено вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання, і тому суд при мотивуванні міри покарання не може посилатися на обтяжуючі обставини, не зазначені у цій нормі закону, наприклад, на те , що підсудний потребує лікування від наркоманії.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Ух валила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Білогірського районного суду від 16 травня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 і в порядку ст.365 КПК України щодо засудженої ОСОБА_2 скасувати і направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий