Справа № 11-726 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Сакенов Ю.К.
Категорія: ст. 296 ч.І КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» листопада 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Бойко Л.В., Суслова М.І, за участю прокурора: Леськіва В.О.,
захисника: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді 1-ої інстанції на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від "20" вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, інваліда Ш-ої групи, не працюючого, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, судимого 29.04.2005 року за ч.2 ст. 126, ч.1,2 ст. 125 із застосуванням ст. 75 ККУ до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки
засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України до штрафу р розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 грн.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено засудженому -підписку про невиїзд.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він «17» липня 2006 року біля 18 год., в с Нове Поріччя, Городецького р-ну, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні магазину приватного підприємця ОСОБА_3 з хуліганських спонукань висловлював на адресу продавця магазину ОСОБА_4 погрози вбивством, нецензурні слова, з винятковим цинізмом примушував ОСОБА_4 виконувати дії, які принижували її честь та гідність, умисно наносив удари головою та рукою в голову потерпілої, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки, синця на носі із поширенням на верхню повіку правої очної ділянки біля внутрішнього куточка ока, обидві підочно-скулові ділянки, припухлості м'яких тканин носа, що належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; тілесні ушкодження у вигляді синця та припухлості м'яких тканин на чолі справа, забою м'яких тканин правої потиличної ділянки голови у вигляді легкої припухлості м'яких тканин, що належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 безпричинно пристав до відвідувачки магазину ОСОБА_5, висловлював на її адресу нецензурні слова, робив неодноразові спроби завдати їй удари по тілу рукою і ногами та наніс потерпілій удар рукою по руці, завдавши фізичного болю.
Хуліганські дії ОСОБА_2 тривали на протязі півгодини в присутності інших відвідувачів магазину.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок райсуду та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.І ст. 296 КК України у вигляді обмеження волі строком на 4 роки. Згідно ст. 71 КК України, за правилами ст. 72 КК України остаточно призначити покарання шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком - у вигляді 4 'років позбавлення волі.
При цьому апелянт посилається на порушення судом при обранні міри покарання засудженому ст. 65 КК України, оскільки, на думку прокурора, призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину й особі винного.
Зокрема, як вважає апелянт, суд не врахував що в діях ОСОБА_2 був рецидив злочину, оскільки останній, маючи непогашену судимість за вчинення умисних злочинів, скоїв новий умисний злочин, до того ж, в період іспитового строку.
Крім того, прокурор вважає, що суд при призначенні покарання порушив п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань».
В зв'язку з вищенаведеним апелянт наполягає, що призначена міра покарання ОСОБА_2 є м'якою і вирок підлягає скасуванню в цій частині.
В своїх запереченнях на апеляцію захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 вважає доводи апеляції безпідставними та надуманими, а тому просить апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок - без змін.
На думку захисника, обираючи' міру покарання ОСОБА_2,, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, тому призначене покарання є достатнім для виправлення засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який відмовився від підтримання апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1 в заперечення апеляції, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вивчивши та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 в хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, при зазначених у вироку обставинах, -відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам ОСОБА_2 повністю визнав вину і пояснив, що 17 липня 2006 року, біля 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов в магазин с Нове Поріччя, Городоцького р-ну, Хмельницької обл., де безпричинно став знущатись та бити продавця ОСОБА_4, наніс їй тілесні ушкодження, а також приставав до відвідувачки магазину ОСОБА_5, вдарив її, завдавши останній фізичного болю.
Ці покази узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що зайшовши в нетверезому стані в магазин, ОСОБА_2 став погрожувати їй вбивством, а потім побив її, тягав за коси, поставив на коліна і вимагав цілувати йому ноги. При цьому він лаявся нецензурними словами.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили ці покази.
Потерпіла ОСОБА_5 дала аналогічні покази, пояснивши, що засуджений ОСОБА_2 побив потерпілу ОСОБА_4, знущався з неї, а її вдарив і завдав їй фізичного болю.
Як видно з висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Давши зібраним доказам по справі належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 296 ч.І КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно інкримінував ОСОБА_2 кваліфікаційну ознаку - винятковий цинізм.
Як видно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.06.1991 року «Про судову практику в справах про хуліганство», хуліганством за ознакою особливої зухвалості може бути визначене таке значне порушення громадського порядку, що супроводжувалось насильством з заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, які здійснювались тривалий час і вперто не припинялись та були пов'язані з тимчасовим порушенням діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту.
Хуліганство, яке відзначалось винятковим цинізмом можуть бути визнані дії, що супроводжувались демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, з проявом безсоромного знущання над хворим, старими особами, які перебувають в безпорадному стані тощо.
Всупереч вимогам ст. 354 КПК України, суд першої інстанції не вказав в чому проявився винятковий цинізм засудженого, обмежившись лише посиланням на те, що він примушував ОСОБА_4 виконувати дії, які принижують її честь та гідність.
Однак, дії ОСОБА_2, в тому вигляді, як це випливає з показів потерпілих та засудженого охоплювались ознакою «особлива зухвалість, оскільки він грубо порушив громадський порядок, і його дії супроводжувались насильством з заподіянням тілесних ушкоджень і знущанням над особою здійснювались тривалий час і вперто не припинялись і були пов'язані з тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне виключити з обвинувачення засудженого кваліфікуючу ознаку - винятковий цинізм, як зайво інкриміновану та безпідставну.
Міра покарання ОСОБА_2 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд врахував, що на утриманні засудженого є двоє дітей, він є інвалідом Ш-ої групи, позитивно характеризується, його Щире каяття, та те, що він повністю відшкодував заподіяну шкоду, а тому - призначив засудженому штраф в розмірі, передбаченому санкцією статті 296 ч. 1 КК України.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від «23» листопада 2006 року ОСОБА_2 звільнений від покарання за вироком Городецького райсуду від 29.04.2005 року на підставі ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію» від 31 травня 205 року. При належному виконанні цього закону, ОСОБА_2 вважався б не судимим на момент розгляду справи судом першої інстанції, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора як в частині його посилання на те, що апелянт скоїв злочин маючи непогашену судимість і допустив рецидив злочину в період іспитового строку, так і в частині необхідності призначення засудженому на підставі викладеного більш суворого покарання з підстав застосування до нього ст.ст. 71, 72 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КІЖ України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 20.09.2006 року щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 365-2 КПК України змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання про наявність в діях ОСОБА_2 кваліфікаційної ознаки - виняткового цинізму.
В порядку ст. 365-2 КПК України виключити з вступної частини вироку посилання на наявність в діях ОСОБА_2 судимості від 29.04.2005 року за ч.2 ст. 126, ч.1,2 ст. 125 КК України.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий
В.В. Шершун