Справа №22-8738 Головуючий в 1 інстанції-Кулик Т.Г.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА іменем України
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Пономарьової О.М.,
судців- Бабенка П.М., Шевченко В.Ю.
при секретарі Баклановій Ю.В.
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до Української державної компанії по реструктуризації
підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктурізація" ( далі УДК
„Укрвуглереструктурізація") , виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Червоногвардійського району м.Макіївки ( далі відділення Фонду) про нарахування та стягнення недоплачених сум на відшкодування шкоди , одноразової допомоги, компенсації частини втрачених доходів, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2003 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів , посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з шахтою ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступником якого є УДК „Укрвуглереструктурізація", де з вини шахти отримав професійне захворювання , йому неправильно визначені суми на відшкодування шкоди,завданої здоров'ю , відповідачі не здійснюють перерахунок і не сплачують борг по відшкодуванню шкоди.
Просив стягнути на свою користь з відповідача - УДК „Укрвуглеруструктурізація" несплачені суми боргу з 20 липня 1998 року по 1 квітня 2001 року в сумі 1075,79 грн., одноразову допомогу в сумі 2790,80 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування шкоди, а також на відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Також просив стягнути з відділення Фонду на його користь у зв'язку з неправильним на його думку нарахуванням виплат за період з 1.04.01 року по 1.05.03 року 2 469, 78 грн та зобов'язати відповідача сплачувати йому суми на відшкодування шкоди з 01.05.03 року по 522,27 грн.
Надалі позивач відмовився від позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 24 грудня 2003 року ,яке скасовано ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2004 року, позивачеві в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 5 липня 2006 року скасована ухвала апеляційного суду від 15 квітня 2004 року, справа повернута на новий розгляд апеляційного суду.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позов , посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що шахта неправильно визначила йому середній заробіток для відшкодування шкоди в сумі 358,24 грн. з розрахунку за 3 місяці перец встановленням вперше професійної непрацездатності, але для нього є більш вигіднішим його середній заробіток за три місяці
перед встановленням другого профзахворювання ,чим були порушені вимоги п. п. 22 ,25 Постанови КМУ 3 472 від 23.06.03 року, крім того шахта не застосувала при визначенні відшкодування коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів за період до 01.04.01 року. Не перераховує і не відшкодовує йому шкоду виходячи з вказаного середнього заробітку також і відділення Фонду.
Крім того, відрахувавши його заробіток в сумі 358,24 грн. суд повинен був застосувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок на 01.07.98 року -1,1458 та на 01.03.2000 року -1,289.
Також зазначив, що суд, обмежуючи відшкодування у перерахунку на 100% втрати працездатності, безпідставно не прийняв до уваги довідку про середній заробіток за професією на липень 1998 року - 458,30 грн., на квітень 2000 року - 542,40 грн. по ДХК „Макіїввугілля" і не врахував ,що його середній заробіток в такому разі не буде перевищувати середній заробіток за професією і складає відповідно 410,47 грн. та 529,10 грн.
В судовому засідання позивач доводи апеляційної скарги підтримав.
Вислухавши доповідь судді , пояснення позивача ,дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційні скарги відхилити, рішення суду - залишити без змін ,за таких підстав :
Згідно із п.п.22, 23, 24 ,25 ,28 «Правил відшкодування власником підприємства, організації та установи або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків», затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з відповідними змінами та доповненнями ( далі -Правила ) середньомісячний заробіток для нарахування сум відшкодування шкоди визначається за бажанням потерпілого за 12 або за останні повні З календарні місяці, які передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.
У тому разі, коли потерпший працював менше 12 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми на календарні місяці роботи на число цих місяців.
Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів,а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік ( 25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні).
Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення тарифних ставок ,посадових окладів працівників підприємства або індексації у відповідності з діючим законодавством.
Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
У разі повтореного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем ( у відсотках ) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.
Згідно роз'яснень Міністерства праці України від 22 березня 1995 року № 06-1004 якщо працівник за час роботи на підприємстві не має трьох повних календарних місяців роботи, то середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку ( або відповідної його частини) береться за 3 останні календарні місяці роботи, що передували нещасному випадку або встановленню стійкої втрати професійної працездатності.
Заробітна плата за цей період ділиться на кількість відпрацьованих днів і одержана сума множиться на кількість робочих днів за місяць, обчислену у середньому за рік.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тієї обставини, що відповідачі не мають заборгованості з виплати призначених позивачеві сум, визначений шахтою середній заробіток потерпілого не міг коригуватись на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві , оскільки від корегований заробіток потерпілого перевищував середню заробітну плату працівника відповідної професії на час цього підвищення .
Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з шахтоюІНФОРМАЦІЯ_1 ДХК „Макіїввугулля", працював у якості ГРОЗ (гірничоробітника очисного забою) 5 розряду , яка згідно наказу № НОМЕР_1 Міністерства палива та енергетики України ліквідована, правонаступником якої призначено УДК „Укрвуглереструктурізація".
З вини підприємства, яке не забезпечило безпечні умови праці, позивач отримав професійні захворювання.
За висновком МСЕК від 18.11.1997 року йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності через вібраційну хворобу.
Згідно висновку МСЕК від 20.07.1998 року за сукупністю профзахворювань йому встановлено 70% втрати професійної працездатності безстроково : 30 %- вібраційна хвороба , 40% -хронічний бронхіт (вперше).
Наказом директора шахті від 22 грудня 1997 року № НОМЕР_2 позивачеві призначені щомісячні виплати на відшкодування втраченого заробітку в сумі 107,47 грн. та одноразова допомога в сумі 10747, 20 грн. з середнього заробітку 358,24 грн., який визначено за три повних місяця (березень, липень ,листопад 1997 року) який позивач не оспорює. (а.с. 14)
Наказом директора шахти від 26.08.1998 року № НОМЕР_3 позивачеві перераховані виплати відшкодування шкоди . Призначено щомісячні виплати втраченого заробітку в сумі 250,77 грн. з раніше визначеного середнього заробітку 358,24 грн. та одноразову допомогу ,виходячи з середнього заробітку позивача в сумі 342,20 грн. за 12 повних місяців ( січень, березень, травень-листопад 1996 року та березень, червень 1998 року) перед повторним ушкодженням здоров'я в сумі 13 688 грн. ( 358,24 х 70%). ( а. с. 16).
При цьому не враховано ,що станом на 1.07.1998 року середня заробітна плата за професією ГРОЗ 5 розряду по шахті складала 321,08 грн., тобто менше ніж визначений середній заробіток позивача (358,24 та 342,20 грн.) .
Позивачеві обгрунтовано не перераховані щомісячні суми на відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням тарифних ставок та окладів на підприємстві з 1 липня 1998 року на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів 1,1458, оскільки у такому випадку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності його середній заробіток був би більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи і складав би 410,47 грн. ( 358,24 х 1,1358 = 410,47) на той час, коли середній заробіток по професії на той час складав 321,08 грн.( а.с. 120).
У березні 2000 року середній заробіток по шахті за професією позивача складав 403,70 грн. ( а.с. 120). Позивачеві у жовтні 2000 року перераховано відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням тарифних ставок і окладів на підприємстві ,який встановлено з березня 2000 року ( 1,289 ) , виходячи з середнього заробітку на підприємстві за професією ГРОЗ 5 розряду , сума відшкодування з 1.10.2000 року склала 282,59 грн., що не відповідає вимогам п. 28 Правил..
Як убачається з матеріалів справи, при нарахуванні виплат на відшкодування шкоди з дотриманням Правил , середній заробіток потерпілого за останні повні 3 календарні місяці, що передували стійкій втраті професійної працездатності, встановленої 18.11.07 року за липень, серпень та вересень 1997 року складав 238,08 грн. з розрахунку : 255,08 грн. за 22 робочих дні у ліпні 1997 року +124,20 грн. за 9 робочих днів у серпні 1997 року + 204,99 грн. за 21 робочий день у вересні 1997 року = 584, 27 грн.: 52 роб. дні х 21,2 роб дні = 238,08 грн.
Тоді відшкодування щомісячних сум втраченого заробітку складав би щомісячно з 18.11.1997 року по 01.07.1998 року по 71,42 грн. ( 238,08 х 30% втрати професійної
працездатності ). Одноразова допомога складає 7 142,40 грн. ( 238,08 х 30% втрати професійної працездатності).
При нарахуванні відшкодування шкоди позивачеві із заробітку за 12 місяців у відповідності до Правил перед повторним ушкодженням здоров'я його середній заробіток складає 224,88 грн. ( 1997 рік: червень- 275,89 грн. + липень- 269,74 грн. + серпень - 285,26 грн. + вересень- 226,38 грн.+ жовтень - 228,00 грн. + листопад -253,75 грн.+ грудень - 251, 23 грн. 1998 рік : січень- 147,14 грн. + лютий- 127,69 грн. + березень - 214,12 грн. + квітень -312,21 грн., травень-161,14 грн.+ червень - 220,77 грн. = 2698,63 грн.: 12 = 224,88 грн.).
Тоді слід було визначити щомісячні суми на відшкодування втраченого заробітку з середнього заробітку позивача за останні три місяці роботи перед повторним встановленням втрати професійної працездатності в сумі 238, 08 грн., який є більш вигідним для позивача, тоді сума щомісячного відшкодування складала б 166,66 грн. ( 238,08 х 70% = 166,66 ).
Але позивачеві наказом директора шахті від 22 грудня 1997 року № НОМЕР_2 за першим ушкодженням здоров'я сплачені щомісячні суми по 107,47 грн. з 18.11.97 року по 20.07.1998 року та одноразова допомога - 10747,20 грн., тобто значно більше, чим передбачено за законом.
Надалі сплачувались щомісячні виплати у зв'язку з повторним ушкодженням здоров'я з липня 1998 року по серпень 2000 року в сумі 250,77 грн. , хоча з середнього заробітку нарахованому згідно Правил , який є більш вигідним для позивача , слід було сплачувати за цей період по 190,95 грн. з розрахунку : 238,08 х 1, 1458 = 272, 79 грн.( відкорегована середня зарплата) х 70% =190,95 грн.
Відповідно ,з березня 2000 року з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифних ставок і окладів на 1,289 позивачеві слід було призначити щомісячні суми 215,56 грн. з розрахунку: 272,79 х 1,289 = 307,95 ( відкорегований середній заробіток) х 70% = 215,56 грн. Йому фактично шахтою сплачено з вказаного часу і на момент передачі справи до відділення Фонду по 282,59 грн.
З квітня 2001 року відділенням Фонду продовжувались щомісячні виплати по 282,59 грн . Які з березня 2002 року та з березня 2003 року відкореговані на коефіцієнти реального підвищення середньої заробітної плати у галузях економіки України відповідно на 1,193 та на 1,182 і складали: з 1.03.02 року- 337,13 грн., з 1.03.03 року- 398,49 грн. Відділенням Фонду суми відшкодування надалі визначені правильно.
Заборгованості з виплат призначених сум відповідачі перед позивачем не мають.
За таких обставин суд першої інстанції надійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки фактично відповідачами йому переплачені суми на відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний
суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 24 грудня 2003 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.