Справа № 22-8818/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Профатило П.І.

Категорія    5                                                      Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Стратіло В.І. при секретарі Кошмак Т.С. розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_3на ухвалу Слов"янського міськрайонного суду від 4 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3про вирішення спору між співвласниками земельної ділянки,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_3 з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою з метою забезпечення позову був покладений арешт на частину жилого будинку та земельної ділянки, які належать відповідачці.

При цьому суд виходив з того, що є достовірна інформація про те, що ОСОБА_3 має намір продати свою частку будинку та земельної ділянки. Це може утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, тому суд задовольнив заяву позивачів про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу з тих підстав, що суд незаконно поклав арешт на її частину домоволодіння, оскільки позивачі звернулись до суду із земельним спором. Поклавши арешт на її частину будинку суд порушив та обмежив її права власника будинку.

Заслухавши пояснення представника позивачів, відповідачки га її представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про вирішення спору між співвласниками земельної ділянки.

У своїй позовній заяві вони вказували, що їм на праві власності належить 10/25 та 3/25 частин жилого АДРЕСА_1 цього будинку належить ОСОБА_4, а 11/25 частин - відповідачці ОСОБА_3

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1229 кв.м, яка була приватизована співвласниками будинку. При цьому, позивачам ОСОБА_2м на підставі державного акту від 12 жовтня 2001 року належить земельна ділянка площею 0,0515 га, а відповідачці на підставі державного акту від 29 січня 2004 року - 0,0714 га.

Звертаючись з позовом до суду, позивачі вказували, що на їхню думку частки земельних ділянок, які передані у власність, та частки будинку, які знаходяться у власності, мають бути тотожніми. Оскільки частка земельної ділянки, яку приватизувала ОСОБА_3, значно більша, а ніж її частка будинку, вони просили визначити розміри їхніх земельних ділянок та ділянки ОСОБА_3 і встановити їм земельну ділянку площею 0,0737 га, а ОСОБА_3 - площею 0,0491 га. У зв"язку з переглядом розміру земельних ділянок вони також просили суд скасувати відповідні рішення виконкому, якими були передані їм у власність наявні земельні ділянки, та державні акти і зобов"язати виконком надати згоду на виготовлення нової документації на приватизацію земельних ділянок у тих розмірах, на які вони вказують.

З метою забезпечення позову ОСОБА_2 також просили покласти арешт на 11/25 часток домоволодіння, що перебуває у власності відповідачки, та на її земельну ділянку.

Задовольняючи клопотання позивачів про забезпечення позову, суд виходив з того, що відповідачка має намір продати свою частину будинку та земельної ділянки, а це може утруднити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду, тому суд поклав арешт як на земельну ділянку площею 0,0714 га, що належить ОСОБА_3, так і на її частину жилого будинку.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки діючим законодавством передбачена можливість забезпечення позову (ст.ст. 151-153 ЦПК України).

З позовної заяви ОСОБА_2х вбачається, що вони оспорюють розміри земельних ділянок, переданих їм та ОСОБА_3 у власність, тобто між сторонами виник земельний спір. За таких обставин, покладаючи арешт і на частину домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, суд першої інстанції дійсно порушив її права власниці будинку та безпідставно вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, розглядаючи дану справу, суду слід звернути увагу на вимоги позивачів та уточнити, чи підвідомчі судам спори про визначення розмірів земельних ділянок, які перебувають у власності або у користуванні осіб?

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, оскаржувану судову ухвалу скасувати в частині покладання арешту на 11/25 часток домоволодіння, яке належить відповідачці, та в цій частині відмовити у задоволенні клопотання позивачів.

Керуючись ст.ст. 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Ухвалу Слов"янського міськрайонного суду від 4 серпня 2006 року скасувати в частині покладання арешту на 11/25 часток АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 та в цій частині клопотання про забезпечення позову відмовити.

В іншій частині вказану ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.