Справа № 22-6545/2006 рік                             Головуючий у 1 інстанції Шальєва В.А.

Категорія     5                                                     Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Стратіло В. І. при секретарі Кошмак Т.С. розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляції ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м.Донецька від 27 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" про визначення порядку    користування    квартирою;    за   зустрічним    позовом    ОСОБА_1до  ОСОБА_2про  встановлення  факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та частково задоволені її позовні вимоги.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира у 1996 році була приватизована у рівних частках сторонами у справі та дружиною позивача ОСОБА_4, яка у 2002 році померла.

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина у вигляді 1/4 частини спірної квартири, спадкоємцями якої є чоловік померлої ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 3 листопада 2004 року за ОСОБА_2 визнане право на 1/2 частину спадкового майна, тобто на 1/8 частину спірної квартири.

Суд встановив, що другий спадкоємець - ОСОБА_1 постійно проживала разом із померлою матір"ю, була зареєстрована у цій квартирі, після смерті матері фактично прийняла спадщину, тому є підстави для визнання за нею права на спадкове майно у розмірі 1/2 частини від частки померлої матері, а саме: право на 1/8 частину спірної квартири.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цілому мають право кожний на 3/8 частини спірної квартири, а ОСОБА_3 має право на 1/4 частину цієї квартири, тобто на свою приватизовану частку.

Оскільки спірна квартира має три ізольовані кімнати, суд визнав можливим виділити кожній стороні у користування певну кімнату, а саме: ОСОБА_2 - кімнату площею 16,9 кв.м, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - дві інші жилі кімнати площею 11,2 кв.м та 11,0 кв.м. Господарські та підсобні приміщення суд залишив у загальному користуванні сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині виділення ОСОБА_2 у користування жилої кімнати площею 16,9 кв.м, оскільки такий розподіл обмежує її права та права ОСОБА_3, бо кімната, яка виділена позивачеві, є більшою за площею, має вихід на балкон. При цьому ОСОБА_3 хворіє на туберкульоз, тому саме їй потрібна більша площею кімната з виходом на балкон.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі є співвласниками спірної квартири. На праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 3/8 частин АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - 1/4 частина тієї ж квартири. Цей факт сторони не оспорюють.

Враховуючи, що між співвласниками квартири склались неприязні стосунки, суд І дійшов висновку про  необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Оскільки позивач є людиною похилого віку, іншого житла у власності не має, з урахуванням його стану здоров"я та інших обставин справи, суд виділив ОСОБА_2 у користування більшу жилу кімнату площею 16,9 кв.м.

Доводи   апеляційної   скарги   не   спростовують   висновків   суду,   тому апеляційний  суд  вважає,   що   скаргу  ОСОБА_1  слід  відхилити  як   безпідставну, оскаржуване рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 27 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.