Справа № 1570/5621/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Колесниченка О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача Чілік Ю.П.

представника відповідача Степаненко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.03.2013 року Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року було залишено без змін.

13.08.2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. На думку позивача, податковим органом неправомірно нараховано збір за спеціальне використання води у сумі 7 736 049 грн., оскільки ТОВ «Рис Бессарабії» є виробником сільськогосподарської продукції, постачання води здійснююється Кілійським управлінням водного господарства, тому відповідно підприємство є вторинним водокористувачем, а тому в розумінні статті 323.1 Податкового кодексу України не може бути платником збору за спеціальне використання води, оскільки не використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначивши, що товариством з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» дозвіл на спеціальне водокористування отримано 10.06.2011 року. Відповідно даних Кілійського управління водного господарства, в період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. позивачу надано воду в кількості 27154,1 тис. м3. У зв'язку з чим, податковим органом із застосуванням норм Податкового кодексу України правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому з урахуванням штрафних санкцій визначено грошове зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води в розмірі 7 736 049 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» зареєстровано 08.04.2010 року Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області, номер запису до ЄДР № 15361050009000732.

На підставі направлень № 475, № 476 від 06.12.2011 року посадовими особами Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби згідно п.п.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року»№1155/23-50/36837333 від 14.12.2011 року.

На підставі акту перевірки №1155/23-50/36837333 від 14.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272350 від 27.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір на спеціальне використання води у сумі 7 736 049 грн., в тому числі, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, наданого відповідачем, 7 376 170, 37 грн. - сума заниженого податкового зобов'язання, 340 грн. - сума штафних санкцій, згідно п. 120.1 ст. 120 ПКУ, 359 539 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

У зв'язку з реорганізацією відповідача, позивачем подано клопотання про заміну неналежної сторони на належного відповідача - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, серед іншого, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Перевіркою дотримання TOB „Рис Бессарабії" вимог податкового законодавства щодо повноти визначення збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. встановлено порушення п. 326.1 ст. 326, п.323.1 ст. 323, п.324.1 ст. 324, п. 325.1 ст. 325, п. 326.1 ст. 326 з урахуванням ст. 327 Податкового кодексу України, та заниження на суму 7376170,37 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на 5938019,25 грн. та за 3 квартал 2011 року на 1438151.12 грн., що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000272350 від 27.11.2011 року.

Суд вважає висновки податкового органу безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі - ВКУ) водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води і їх системах на умовах, що встановлюються між ними.

Розрізняють загальне та спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Таким чином, оскільки Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.06.2011 року надано позивачу дозвіл на спеціальне водокористування, власних водозабірних споруд, відповідного обладнання для забору води підприємство не має та не є суб'єктом загального водокористування, то відтак ТОВ «Рис Бессарабії» є вторинним водокористувачем, що здійснює спеціальне водокористування.

Відповідно пункту 323.1. статті 323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Отже, Податковим кодексом України визначено дві категорії платників збору:

1) первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів;

2) вторинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які отримують воду від первинних або інших водокористувачів, та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Судом встановлено, що ТОВ «Рис Бессарабії» є сільськогосподарським підприємством, що займається виключно вирощуванням зернових та технічних культур, оптовою торгівлею зерном, насінням й кормами для тварин, розведенням тварин, виробництвом сільськогосподарської продукції.

Таким чином, позивач, як вторинний водокористувач, споживав воду безпосередньо з метою поливу зрошувальних земель, що підтверджується договором № 4 про надання послуг з подачі води на полив зрошувальних земель від 24.03.2011 року, укладений між ТОВ «Рис Бессарабії» та Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству (виконавець-1), Кілійським управлінням водного господарства (виконавець-2) (Т.1 а.с.14-43).

За таких умов, судом встановлено, що позивач - вторинний користувач, не використовує воду, отриману від Кілійського управління водного господарства, для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Підпунктом 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Відповідно до ст. 324 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Однак, об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів є:

- для потреб гідроенергетики - фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

- для потреб водного транспорту - час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).

- для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об'єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов'язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).

Тобто усі галузі господарства в частині використання водних ресурсів поділяються на категорії:

- перші забирають воду з водних об'єктів, використовують її для виготовлення промислової та сільськогосподарської продукції або побутових потреб населення, а потім вода повертається, але вже в іншому місці, у меншій кількості та нижчої якості;

- другі не збирають воду безпосередньо з водних об'єктів, а користуються водним об'єктом, як середовищем (водний транспорт, рибальство, спорт тощо). Проте, і вони можуть погіршувати якість води (наприклад, водний транспорт).

Таким чином, враховуючи положення ст. 324 ПКУ, суд дійшов до висновку, що податковим законодавством не передбачено оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів інших об'єктів, окрім тих, що визначені статтею 324 ПКУ. Отже, не є об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів згідно ст. 324 ПКУ обсяг води, використаний для потреб сільськогосподарських підприємств.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач власних водозабірних споруд, відповідного обладнання для забору води не має, отримує воду від Кілійського управління водного господарства з метою поливу зрошувальних земель, тому, на думку суду в розумінні п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України останній не є платником данного збору.

Суд приймає до уваги посилання TOB «Рис Бессарабії» на висновок №7269/7270 судово-економічної експертизи по матеріалам кримінальної справи №051201100219 від 30.09.2012 р., яким встановлено, що на законодавчому рівні не передбачено та не визначено порядок обкладення збором за спеціальне використання води сільськогосподарських підприємств, які використовують воду для поливу зрошувальних земель. Враховуючи висновок судово-економічної експертизи, суд дійшов до висновку, що позивач не є платником збору за спеціальне використання води, а тому не зобов'язаний надавати податкові декларації за спеціальне використання води.

Відповідно до п. 4.1.4 ст. 4 Податкового Кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначено, що всі розбіжності щодо неоднозначного трактування норм Податкового Кодексу України та інших нормативно-правових актів трактуються на користь платника податку, а саме передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, висновки Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняте податкове повідомлення-рішення, є неправомірними та необґрунтованими, відтак позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій по нарахуванню збору за спеціальне використання води підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладені положення діючого законодавства та встановлені обставини справи, використання води ТОВ «Рис Бессарабії» виключно для потреб поливу зрошувальних земель, тобто з метою виробництва сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а дії податкових органів в частині його складання - незаконними.

Ч.2 ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11,71, 86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області в частині нарахування суми основного платежу та штрафних санкцій за спеціальне використання води ТОВ "Рис Бессарабії".

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 31.10.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рис Бессарабії" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області в частині нарахування суми основного платежу та штрафних санкцій за спеціальне використання води ТОВ "Рис Бессарабії".

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000272350 від 27.12.2011 року.

31 жовтня 2013 року