6.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 жовтня 2013 року Справа № 812/7507/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.05.2013),
представника відповідача: Моженка С.А. (довіреність від 10.04.2013 № 53/11875),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стахановського МВ УМВС України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
28 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Стахановського МВ УМВС України в Луганській області, в якому позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача стосовно неподання клопотання до виконавчого комітету Стахановської міської ради про виведення житлового приміщення позивача з числа службових, зобов'язати відповідача подати клопотання до виконавчого комітету Стахановської міської ради про виключення житлового приміщення позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1, з числа службових та перевести до складу комунального.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що з 31.07.2000 по 29.05.2012 він проходив службу в органах внутрішніх справ України, за період якої займав різні посади офіцерського складу. Наказом начальника ГУ МВСУ в Луганській області № 177 о/с від 29.05.2012 позивача було звільнено з ОВС за власним бажанням. На момент звільнення вислуга років позивача склала 13 років 3 місяці 12 днів.
В період проходження служби позивачем була отримана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1. У зазначеній квартирі на даний час позивач проживає з дружиною та дочкою ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.
Правом на займання службового житлового приміщення став ордер № 821 від 12.03.2003, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради №103 від 05.03.2003.
У зв'язку з тим, що після звільнення позивача відповідачем не було прийнято ніяких заходів цільового використання зазначеної квартири для виселення позивача та його родини та надання позивачу іншого житла, ОСОБА_1 у червні 2013 року звернувся до відповідача з проханням про виключення його квартири з числа службових шляхом подання клопотання до виконавчого комітету Стахановської міської ради, у чому йому було відмовлено листом від 12.07.2012 № 53/25863.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у раніше наданих суду письмових запереченнях на позов, в яких зазначив, що підставою на вселення у службове жиле приміщення став ордер № 821 від 12.03.2003, тобто на момент вселення в службове жиле приміщення діяло
«Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними
в Українській РСР», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 1988 року №37, яке визначило і подальший правовий порядок користування приміщенням, яке і
встановило розділом IV порядок виселення із службових жилих приміщень, де у ч.3 п.35 встановлено, що не може бути виселено осіб, які пропрацювали в установі,
організації, що надало їм службове жиле приміщення не менш як десять років.
Згідно офіційної довідки Управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Луганській області від 02.07.2013 № 6/4-2448, а також довідки Стахановського МВ ГУМВС України у Луганській області від 21.06.2013 № 53/5, вислуга років у Стахановському МВ ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить у цілому - 07 років 05 місяців 21 день - тобто десяти років у Стахановському МВ позивач не пропрацював тому, відповідно, не має права на службову жилу площу від відповідача.
Згідно з п. 1.7 Положення МВС «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України» №1039 від 10.09.2004, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам за собою факт проживання в службових приміщеннях громадян - колишніх працівників, які звільнені зі служби, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Житлово-побутова комісія ГУМВС України у Луганській області зробила висновок від 22.07.2013 стосовно того, що ОСОБА_1 був звільнений з ОВС 29.05.2012 за п. 64 «ж» (за власним бажанням) без пільг та пенсії, у зв'язку з чим він не має юридичних підстав на клопотання про зміну статусу службового приміщення.
Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач фактично не мешкає у службовій квартирі. Так, згідно відібраних пояснень дільничним інспектором міліції Стахановського МВ ГУМВС України у Луганській області лейтенантом міліції Яременко В.В. у гр. ОСОБА_5, яка проживає по АДРЕСА_1/НОМЕР_2 у м.Стаханові, сусідів по НОМЕР_1 не знає і ніколи їх не бачила і зараз НОМЕР_1 находиться без хазяїна. В підтвердження вищезазначеної інформації відібраної дільничним інспектором міліції лейтенантом міліції Яременко В.В. у гр.ОСОБА_6, мешканки по АДРЕСА_1/НОМЕР_3 у м.Стаханові, яка засвідчила, що кв.14 знаходиться без догляду і що ніхто у цю квартиру не приходить, світло у вікнах ніколи не горіло.
Схожі свідчення відібрав с-т міліції Стахановського МВ ГУМВС України Луганській області Михайлов Ю.С. у гр. ОСОБА_8, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 кв. НОМЕР_4, яка пояснила, що з 2007 року у трикімнатній квартирі НОМЕР_5 проживає сім'я ОСОБА_1, яких вона рідко бачить, можливо в них є ще одне місце проживання. Аналогічні свідчення надала гр. ОСОБА_9, яка пояснила, що у трикімнатній квартирі НОМЕР_5 проживає сім'я із трьох чоловік, яких вона дуже рідко бачить, можливо в них є ще одне місце проживання.
В письмових доповненнях до заперечення на позов, наданих суду 24.10.2013, представник відповідача зазначив, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний № 11258777 від 21.10.2013 ОСОБА_1 має на правах своєї особистої приватної власності будівлю загальною площею 163 кв.м по АДРЕСА_3 і площу земельної ділянки, на якій розташована будівля 10 423 кв.м.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 31.07.2000 по 29.05.2012 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом Головного управління МВС України в Луганській області від 29.05.2012 №177 о/с майора міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника відділу - начальника кримінальної міліції Попаснянського районного відділу, звільнено з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «ж» (за власним бажанням). Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 років 03 місяці 12 днів.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звертався до відповідача із проханням звернутися до Стаханівської міської ради із клопотанням про виключення житлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1/НОМЕР_1, з розряду службового житла.
Листом від 12.07.2013 № 53/25863 Стахановським МВ ГУМВС України в Луганській області було повідомлено позивача про те, що вийти з ініціативою клопотання стосовно надання згоди на виключення вказаного житлового приміщення з розряду службових, необхідна наявність з боку позивача вагомих аргументів такої крайньої необхідності. На теперішній час 12 діючих співробітників Стахановського МВ ГУМВС знаходяться на обліку на отримання житла і працюють 37 молодих спеціалістів, яким відносно діючого законодавства повинно надаватися першочергове житло, тому керівництво Стахановського МВ ГУМВС України в Луганській області вважає недоцільним виходити з ініціативою клопотання про виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1, яке було виділено позивачу під час проходження служби у Стаханівському МВ ГУМВС.
Суд вважає вказану відповідь відповідача законною, виходячи з наступного.
В період проходження позивачем служби в Стаханівському МВ ГУМВС Укаїни в Луганській області на підставі ордеру № 821 від 12.03.2003 про право займання службової житлової площі, ОСОБА_1 було видано квартиру НОМЕР_1 у АДРЕСА_1.
Згідно довідки КП «Відродження» Стахановської міської ради Луганської області від 29.05.2013 № 1009, наданій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1, м. Стаханов, Луганська область, його родина складається з 3-х осіб: дружина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, дочка - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Судом встановлено, що ордер № 821 від 12.03.2003 на вселення у службове житлове приміщення позивач отримав у 2003 році. Тому суд критично оцінює посилання позивача на Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України» №1039 від 10.09.2004.
Правові відносини у момент отримання ордеру, вселення і проживання позивача регулювались постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 «Про службові жилі приміщення», якою затверджено «Переліку категорій працівників яким може бути надано службові жилі приміщення».
Згідно зазначеної постанови службові жилі приміщення надаються особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ за переліком, визначеним Міністерством.
Відповідно до ч. 3 п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, не може бути виселено осіб, які пропрацювали в установі, організації, що надало їм службове жиле приміщення не менш як десять років.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу у Стаханівському МВ ГУМВС України в Луганській області в період з 30.12.2000 по 22.01.2008, що підтверджується довідкою ГУМВС України в Луганській області від 02.07.2013 № 6/4-2448.
Згідно довідки Стаханівського МВ ГУМВС України в Луганській області від 21.06.2013 № 53/5, на підставі наказу УМВС України в Луганській області від 22.01.2008 № 24 для подальшого проходження служби ОСОБА_1 був переведений до Первомайського МВ УМВС України в Луганській області. Станом на 22.01.2008 вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 07 років 05 місяців 21 день.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не пропрацював десять років у Стаханівському МВ, тому він не має права на службову житлову площу від відповідача.
Крім того, згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний № 11258777 від 21.10.2013 ОСОБА_1 має на правах своєї особистої приватної власності будівлю загальною площею 163 кв.м по АДРЕСА_3 і площу земельної ділянки, на якій розташована будівля 10 423 кв.м.
Враховуючи викладене суд вважає, що відмовляючи позивачу у задоволенні його прохання про звернення з клопотанням до Стаханівської міської ради Луганської області про надання згоди на виключення житлового приміщення по АДРЕСА_1/НОМЕР_1 у м.Стаханові Луганської області з розряду службового житла, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання незаконною бездіяльності відповідача стосовно неподання клопотання до виконавчого комітету Стахановської міської ради про виведення житлового приміщення позивача з числа службових та зобов'язання відповідача подати клопотання до виконавчого комітету Стахановської міської ради про виключення житлового приміщення позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1, з числа службових та перевести до складу комунального, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд вважає, що підстав для стягнення витрат по сплаті судового збору немає.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 29.10.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Стахановського МВ УМВС України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2013.
Суддя Т.С. Ушаков