Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 121/6602/12
14.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бистрякова Д.С.) від 02.09.2013 року у справі №121/6602/12
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія щодо невиплати ОСОБА_2 з 01.01.2012 року довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року.
Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія від 08.06.2012 року про відмову у виплаті ОСОБА_2 з 01.01.2012 року довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2012 року, виходячи із розрахунку грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, та надалі проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року по справі №121/6602/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
У судове засідання 14.10.2013 року позивач не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, збільшивши позовні вимоги у порядку статі 51 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.49), про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати їй з 01.01.2012 року довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року; визнання протиправним рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 та частин 3, 5 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року відповідно до нових умов оплати праці суддів, працюючих на відповідних посадах; зобов'язання відповідача з 01.01.2012 року і надалі здійснювати нарахування та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року відповідно до умов оплати праці суддів, працюючих на відповідних посадах, встановлених частинами 3, 5 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року з урахуванням її стажу роботи понад 20 років; стягнення з відповідача на її користь заборгованості по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року у сумі 31922,22 грн.; зобов'язання відповідача виплатити на її користь недоплачене щомісячне довічне щомісячне грошове утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.09.2013 року включно з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 у період з 01.09.1978 року по 01.07.1983 року навчалась в Одеському державному університеті на юридичному факультеті за денною формою навчання, а з 25.05.1991 року по 27.04.2010 року працювала на посаді судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим. На підставі постанови Верховної Ради України від 04.03.2010 року позивача було звільнено з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим у зв'язку із поданням заяви про відставку при стажі роботи суддею 21 рік 4 місяці 1 день. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим №425 від 12.06.2010 року ОСОБА_2 було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82% заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді. На думку позивача, вона має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим ОСОБА_2 22.05.2012 року звернулась до відповідача із відповідною заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2012 року. Однак рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим від 08.06.2012 року позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви через відсутність законних підстав для проведення перерахунку.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 є суддею у відставці, що підтверджується відповідним посвідченням №00889 (а.с.5).
У період з 01.09.1978 року по 01.07.1983 року ОСОБА_2 навчалась в Одеському державному університеті на юридичному факультеті за денною формою навчання, у період з 25.05.1991 року по 27.04.2010 року працювала на посаді судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим та Постановою Верховної Ради України від 04.03.2010 року №1945-VI звільнена у відставку, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.7-10).
Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим, викладеного у протоколі №425 від 12.06.2010 року, позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 27.04.2010 року (а.с.16).
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 року, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України м. Феодосія щодо визначення ОСОБА_2 розміру та суми належного до виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72 відсотків заробітної плати. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії в АР Крим зарахувати до стажу роботи, що дає право ОСОБА_2 на отримання щомісячного (довічного) грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% від її заробітної плати період навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету з 01.09.1978 року по 01.07.1983 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України м. Феодосія нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 27.04.2010 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82 відсотків від її заробітної плати, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України м. Феодосія на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.05.2010 року по 01.02.2010 року в сумі 5748,93 грн. (а.с.11-13, 14-15).
22.05.2012 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2012 року, у зв'язку з введенням в дію статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою змінено систему оплати праці суддів (а.с.17).
Однак, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим позивачу була надана відповідь №186/П-11 від 08.06.2012 року, згідно якої їй відмовлено у задоволенні її заяви через відсутність законних підстав для проведення перерахунку, з посиланням на те, що статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання тільки суддям Конституційного суду України (а.с.18).
Судова колегія зазначає, що з 01.01.2012 року змінилася система оплати праці суддів, це є зміною системи оплати праці не тільки через збільшення сум виплат, а й через види і кількість складових виплат, що становлять заробітну плату судді (суддівську винагороду), як це передбачено статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року (далі Закон №2453-VI).
Відповідно до частини першої статті 138 Закону №2453-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно частині другої статті 138 Закону №2453-VI суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 протягом 2012 року було сплачено менші суми.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У зв'язку із цим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що відсутній нормативний документ, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Законом №2453-VI від встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 року чітко визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) зокрема відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні норми закріплені і в частині п'ятій статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року.
Оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивач вимагає провести з часу, коли Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року вже діяв, на ці правовідносини повинні розповсюджуватись норми зазначеного закону, що передбачають і прикінцеві положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 року до теперішнього часу не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 року прийняті пізніше ніж норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року.
Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282-VІ від 22.12.2011 року установлено у 2012 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.
З урахуванням вищезазначеного, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача у 2012 році не може перевищувати з 1 січня - 8220 гривень, з 1 квітня 8380 гривень, з 1 липня - 8440 гривень, з 1 жовтня - 8560 гривень, з 1 грудня - 8840 гривень.
Колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03.06.2013 року №3-рп/2013, вказано, що підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Тобто, законодавцем чітко визначено, що довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі до 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки період суддівського стажу позивача, який надає право для нарахування щомісячного довічного грошового утримання, складає 21 рік 4 місяці 1 день, це дає їй право на нарахування зазначеного утримання в розмірі 82% від суддівської винагороди, визначеної статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, з 03 червня 2013 року.
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання до 03.06.2013 року виплачується судді у розмірі до 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції не врахував положення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI) і не обмежив довічне грошове утримання, яке підлягає виплаті позивачу у встановленому цією нормою максимальному розмірі.
Крім того, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим надалі проводити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, проте захист судовим рішенням ще не порушених прав, тобто на майбутнє не передбачене як спосіб захисту згідно норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 31922,22 грн., колегія суддів зазначає, що з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, суд повинен визнати такі рішення, дію чи бездіяльність протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Також, судова колегія зазначає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 08.06.2012 року, яке суд першої інстанції визнав протиправним, фактично носить характер відповіді на звернення позивача та не є рішенням суб'єкту владних повноважень у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що порушені права позивача будуть захищені та відновлені шляхом визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.01.2012 року згідно вимог статей 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» протиправною; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим з 01 січня 2012 року нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_2, згідно вимог статей 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на підставі довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, але без перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням сплачених сум. Починаючи з 03 червня 2013 року здійснити перерахунок місячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, встановивши розмір цього утримання 82% грошового утримання судді суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування та виплати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням сплачених сум.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, статтями 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року у справі №121/6602/12 - задовольнити частково.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року у справі №121/6602/12 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.01.2012 року згідно вимог статей 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим з 01 січня 2012 року нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_2, згідно вимог статей 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на підставі довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, але без перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням сплачених сум. Починаючи з 03 червня 2013 року здійснити перерахунок місячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, встановивши розмір цього утримання 82% грошового утримання судді суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування та виплати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням сплачених сум.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова