АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/8437/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Є.П.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Шебуєвої В.А.,

при секретарі - Телятник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В мотивування вимог посилалося на те, що відповідно до умов Кредитного договору №k2S4AE00000100 від 07.02.2007 року відповідачу ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 43 225,74 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення коштів 06.02.2010 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за цим договором, 07.02.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, згідно якого останній, як поручитель, взяв на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору.

ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконував, через що у нього виникла заборгованість.

З усіма уточненнями позивач просив стягнути з відповідачів солідарно, на його користь заборгованість за кредитним договором № k2S4AE00000100 від 07.02.2007 року станом на 16.11.2012 року в сумі 66 194,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 528725 грн. 91 коп., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 23 839,12 доларів США або 19 0546 грн. 09 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 34 341,57 доларів США або 274 492 грн. 17 коп., а також пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, з урахуванням строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченого положеннями ст. 258 ЦК України, а саме: за період з 06.02.2010 року по 06.02.2011 року в сумі 8 014,05 доларів США або 63 687 грн. 65 коп. (а.с. 150 -152).

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що умови кредитного договору є несправедливими, так як, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача кредитних послуг.

При укладенні кредитного договору банком було порушено ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Просив визнати недійсним положення наступних пунктів Кредитного договору № к254АЕ00000100 від 07.02.2007 року:

- п. 1.1. в частині визначення винагороди банку за резервування коштів;

- п. 2.1.1. та 2.2.7 в частині «визначення Банком страхової компанії»;

- п. 2.3.1 в частині права відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку;

- п. 3.1, 3.4 в частині розрахунку відсотків на 360 днів у році, тим самим Банк свідомо завищував фактичний відсоток за користуванням кредитом.

Також просив зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» привести Кредитний договір № к254АЕ00000100 від 07.02.2007 року у відповідність до Правил надання банками кредиту, затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року зі змінами, та проводити розрахунок відсотків за користування кредитом на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи із фактичної кількості днів у місяці і фактичної кількості днів у році (365 днів , 366 днів - у високосному році).

Крім того просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок платежів за Кредитним договором № к254АЕ00000100 від 07.02.2007 року, а сплачені ним кошти, за рахунок збільшених в односторонньому порядку відсотків, нарахованих скритих відсотків та за незаконну сплату винагороди банку, зараховувати в погашення тіла кредиту, в зв'язку з чим здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №k2S4AE00000100 від 07.02.2007 року в сумі 66 194,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.11.2012 року становить 528 725 грн. 91 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3402 грн., всього - 532 127 грн. 91 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.

Зазначає, що в п.12 Договору поруки сторони погодили, що порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно висновок суду про припинення поруки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду. Стягнути з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором від 07.02.2007 року в розмірі 20 133,59 доларів США, яка складається з 11364,83 доларів США основної суми боргу та 8768,76 доларів США нарахованих але не сплачених відсотків за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 16.11.2012 року становить 160 867,38 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 402 грн., а всього 164 269,38 грн. В решті позову відмовити. Також просить задовольнити його зустрічний позов.

Зазначив, що не погоджується з нарахуванням основної суми боргу в розмірі 12 474,29 доларів США, вважає безпідставним нарахування та стягнення відсотків за кредитом після закінчення строку на який видавався кредит, а тому оспорює суму 25 572,81 доларів США, а також вважає, що позивач пропустив термін звернення до суду про стягнення нарахованої пені, а тому не погоджується зі стягненням з нього суми 8 014,05 доларів США.

Крім того, вважає, що деякі пункти кредитного договору є недійсними, оскільки не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів, тому необхідно зробити перерахунок всіх внесених сум.

Банк не має права на стягнення з нього суми в розмірі 7875,74 доларів США, визначених за договором на сплату страхових платежів, оскільки вказану суму він не отримував.

Враховуючи те, що основного боргу сплачено 23 985,17 доларів США, тому заборгованість становить 11 364,83 долари США (35350,00-23985,17).

Звертає увагу на те, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення терміну на який видавався кредит є безпідставним, тому він визнає суму нарахованих відсотків до 06.02.2010 року в розмірі 8 768,76 доларів США.

Крім того, банк з 01.11.2008 року в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку з 12 % річних до 14,04 % річних.

Щодо стягнення судом нарахованої банком пені в розмірі 18 348,43 доларів США, то це є незаконним, оскільки банк звернувся до суду з позовом 20.12.2012 року, тобто з пропуском річного терміну позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № к254АЕ00000100 (а.с.10-11).

В зустрічному позові ОСОБА_3 просив визнати недійсним положення наступних пунктів Кредитного договору № к254АЕ00000100 від 07.02.2007 року: - п. 1.1. в частині визначення винагороди банку за резервування коштів; - п. 2.1.1. та 2.2.7 в частині «визначення Банком страхової компанії»; - п. 2.3.1 в частині права відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку; - п. 3.1, 3.4 в частині розрахунку відсотків на 360 днів у році, тим самим Банк свідомо завищував фактичний відсоток за користуванням кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Під час укладання договору кредиту ОСОБА_3 був ознайомлений в повному обсязі з умовами кредитного договору, про що свідчить його особистий підпис та підтверджує вільне волевиявлення сторін.

Також суд вірно вказав на безпідставність доводів ОСОБА_3 щодо неправомірного підвищення банком розміру процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, виходячи з наступного.

У п. 2.3.1 Кредитного договору сторони погодили, що банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом у односторонньому порядку у випадку зміни кон»юктури ринку грошових курсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 1-% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміни облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Частиною 4 п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З аналізу п.2.3.1. кредитного договору та законодавства слідує, що підписавши договір, ОСОБА_3 надав свою згоду на зміну розміру процентної ставки в односторонньому порядку банком, а також сплачував заборгованість по тілу кредиту та відсотках, тобто прийняв пропозицію банку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки оспорюваний кредитний договір укладений сторонами з додержанням вимог, які необхідні для чинності правочину та передбачені ст.203 ЦК України і Законом України «Про захист прав споживачів».

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги суд першої інстанції підставно виходив з того, що позичальник належним чином не виконує зобов'язання з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № к254АЕ00000100, за умовами якого було надано у користування у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, на строк з 07.02.2007 року по 06.02.2010 року, кредитні кошти в розмірі 43225,74 доларів США, зі сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,27 % від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного Договору. Періодом сплати за цим договором вважається період з « 05» по « 10» число кожного місяця (а.с. 10-11).

Сума 43225,74 доларів США складається з наступних частин: 35350,00 купівля автомобіля (тіло кредиту), а також 7875,74 - сплата страхових платежів, яка здійснюється у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3. 2.2.7 кредитного Договору.

Відповідно до п. 2.1.3. - позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 Кредитного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідно для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

ОСОБА_3 не пред'явив документів, що підтверджують сплату страхових платежів за рахунок інших джерел, тому страховий платіж здійснювався відповідно до п.11 Договору страхування наземного транспорту № k2s4АЕ00031223. З розрахунку заборгованості та з пояснень позивача вбачається, що 06.02.08 року та 06.02.09 року було перераховано кошти на сплату чергових страхових платежів.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 на те, що розрахунок заборгованості зроблений від суми кредиту в розмірі 43 225,74 доларів США, оскільки від дати списання кредитних коштів (07.02.2007 року) дебет перерахованої суми складає 35350 доларів США.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості в частині основного боргу, колегія суддів вважає, що він є обґрунтованим, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

В свою чергу обґрунтованими є посилання ОСОБА_3 на те, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення терміну на який видавався кредит є незаконним, тому він не визнає суму нарахованих відсотків до 06.02.2010 року в розмірі 8 768,76 доларів США, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, щомісяця в період сплати, за який приймається період з 05 по 10 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошової кошти (щомісячний платіж) у сумі 1 265,32 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотках, винагороди, комісії. Сплата відсотків за користування Кредитом становить 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню Кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,84 % на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п. 1.1 суми щомісячного платежу за Кредитним договором.

Згідно п.3.4. нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

З умов кредитного договору вбачається, що він був укладений на строк з 07.02.2007 року по 06.02.2010 року.

З аналізу ст.ст.536 та 1056-1ЦК України випливає, що відсотки є платою за користування кредитом, який видається на певний строк та нерозривно пов'язаний зі строком користування кредитом, встановленим в договорі.

Тобто, проценти за користування кредитними коштами є платою, а не санкцією і нарахування їх можливе лише за період - до закінчення строку, на який був наданий в користування кредит, а за порушення строків виконання кредитних договорів з боку позичальника наступає цивільно-правова відповідальність, яка регулюється іншими нормами права і до якої плата за надані в користування кредитні кошті у вигляді процентів не відноситься.

Таким чином, проценти повинні нараховуватися до дня повернення кредиту, до дати, яка визначена в Договорі як дата його повернення, а саме 06.02.2010 року.

Відповідно нарахування відсотків та їх стягнення після зазначеної дати, крім відсотків визначених ст.625 ЦК України, законом не передбачене.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05.02.2010 року розмір відсотків становив 8 768,76 доларів США (а.с.62), з яким погоджується відповідач та який відповідно має бути з нього стягнутий.

Таким чином рішення суду в частині стягнення відсотків в сумі 37 724,69 доларів США підлягає скасуванню.

Також заслуговують на увагу посилання відповідача щодо неправомірності нарахування пені, у зв'язку з тим, що позивач пропустив термін звернення до суду про стягнення нарахованої пені, виходячи з наступного.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою позивач звернувся до суду 20.12.2012 року, проте просить стягнути пеню за період з 08.02.2010 року по 04.02.2011 року, тобто більше ніж за один рік перед поданням позову до суду, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином пеня не підлягає також стягненню з відповідачів, а рішення суду в частині стягнення пені в розмірі 8014,05 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.11.2012 року становить 63 687,65 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2012 року банком на адресу позичальника та поручителя було направлено повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, які були отримані позичальником - 22.11.2012 року та 07.12.2012 року - поручителем, проте вони залишилися без реагування (а.с.14).

Банк виконав свої зобов'язання належним чином, проте ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 16.11.2012 року складає 32 607,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 260 634 грн. 79 коп., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 23 839,12 доларів США або 190546 грн. 09 коп., заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 8 768,76 доларів США або 70088 грн. 70 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим банком (а.с. 6-8, 150-185).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення суми заборгованості на користь позивача. Проте не погоджується з розміром стягнутих відсотків в сумі 37 724,69 доларів США, оскільки вони включають в себе відсотки нараховані після закінчення терміну дії договору та стягненням суми пені за період з 06.02.2010 року по 06.02.2011 року, тобто з пропуском позовної давності в сумі 8 014,05 доларів США.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню 8768,76 доларів США в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом та сума боргу по тілу кредиту в розмірі 23839,12 доларів США.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана сума заборгованості підлягає стягненню лише з позичальника, оскільки порука припинена з огляду на таке.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача за вищевказаним кредитним договором, 07.02.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого останній, як поручитель взяв на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору (а.с. 12).

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вказано договором поруки.

Визнаючи поруку припиненою, суд виходив з того, що кредитором не було пред'явлено позову до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто 06.02.2010 року, а з позовом про стягнення заборгованості на кредитним договором № к254АЕ00000100 від 07.02.2007 року позивач звернувся до суду лише 20.12.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від для укладання договору поруки.

Пунктом 11 договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

У п.12 договору поруки сторони погодили, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно п.1.1. Кредитного договору строк виконання основного зобов»язання позичальником встановлений 06.02.2010 року.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Під час укладання договору поруки поручитель був ознайомлений в повному обсязі з умовами договору поруки, про що свідчить його особистий підпис.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що порука діє до 06.02.2015 року включно, що спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість стягнення суми боргу з позичальника та поручителя солідарно.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за період до 06.02.2010 року, яка станом на 16.11.2012 року складає 32 607,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 260 634 грн. 79 коп.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 1303,17 грн. грн. судового збору з кожного.

Керуючись ч.4 ст.559 ЦК України, ст.ст. 88,303, 304,307,308,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №k2S4AE00000100 від 07.02.2007 року в сумі 66 194,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.11.2012 року становить 528 725 грн. 91 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3402 грн., всього - 532 127 грн. 91 коп. та відмови в задоволені решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №k2S4AE00000100 від 07.02.2007 року в сумі 32 607,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 260634 грн. 79 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 23 839,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 190546 грн. 09 коп. та заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в сумі 8768,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 70 088 грн. 70 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по 1303,17 грн. судового збору з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: