Справа № 22-8075/2006 рік                                Головуючий у 1 інстанції Попов В.В.

Категорія    34                                                      Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Стратіло В. І. при секретарі Кошмак Т.С. розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м.Донецьку  цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 26 червня 2006 року та ОСОБА_2на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 26 червня 2006 року та ухвалу того ж суду від 26 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про розподіл спільного майна подружжя,

установив:

До апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 на рішення суду, яким були частково задоволені його позовні вимоги та розподілене спільне майно, яке сторони набули під час подружнього життя, а саме: суд визнав за ОСОБА_1 право власності на гараж, а за ОСОБА_2 - на автомобіль.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати як рішення суду, так і ухвалу від 29 червня 2006 року, якою суд не прийняв її зустрічний позов.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є інвалідом 2 групи, мешкає у АДРЕСА_1, автомобіль потрібен їй для поїздок до лікарні, тому автомобіль ВАЗ 21061 суд виділив у власність відповідачці, а гараж у автогаражному кооперативі „Діамант" - позивачу. Суд також стягнув зі сторін на користь іншої сторони вартість 1/2 частини вказаного майна.

Відмовляючи ОСОБА_2 у прийнятті її зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог закону зустрічний позов має бути поданий до попереднього судового засідання або під час такого засідання. Оскільки ОСОБА_2 звернулась зі своїм зустрічним позовом під час судового розгляду справи, їй було відмовлено у прийнятті зустрічного позову.

Позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду та задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що автомобіль весь час був у його управлінні, він їздив на ньому, ремонтував автомобіль. Посилання суду на ту обставину, що відповідачка мешкає у селі, що; автомобіль потрібен їй як інваліду для пересування, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 рішенням суду вселена у їхню квартиру, розташовану у місті, де і проживає.

Відповідачка ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі вказує, що суд безпідставно відмовив їй у прийнятті зустрічного позову, у якому вона просила розділити між ними також інше спільне майно, яке позивач умисно не навів у своєму позові. Вважає, що суд також мав витребувати та дослідити інші докази, яких немає у справі, а саме: відомості про все майно, яке вони придбали у шлюбі за 33 роки подружнього життя.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення та ухвала суду відповідають вимогам закону, тому підстав для їх скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки щодо досліджених фактів.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 1973 року по 13 січня 2000 року.

В період шлюбу вони придбали майно, у тому числі, у 1986 році автомобіль ВАЗ 21061, а у 1990 році побудували гараж в автогаражному кооперативі „Діамант".

Вказаний автомобіль оформлений на відповідачку ОСОБА_2 (а.с.20). Як вона пояснила в апеляційному суді, автомобіль вона придбала по черзі на своєму підприємстві, де працювала на той час. Відповідач мав право керувати цим автомобілем на підставі довіреності, яку видала відповідачка (а.с.7).

Залишаючи автомобіль у власність відповідачці, суд першої інстанції підставно виходив з того, що вона є інвалідом 2 групи, що автомобіль потрібен їй за станом здоров"я.

Доказів, які б спростували наведене, позивач до суду не надав, тому його апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до вимог ст. 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред"явити зустрічний позов.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі своїм позовом 9 червня 2005 року, судовий розгляд справи почався 9 серпня 2005 року, а зустрічний позов відповідачка подала до суду 4 жовтня 2005 року. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано залишив його без розгляду, що не позбавляє можливості ОСОБА_2 звернутись до суду з таким позовом у встановленому законом порядку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін слід відхилити як необгрунтовані, оскаржувані судові рішення та ухвалу залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308,312, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 26 червня 2006 року та ухвалу того ж суду від 26 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.