ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
06.06.2006 року Справа № 6/540(6/193(7/276)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Бойченко К.І.
Іноземцева Л.В.
секретар
судового засідання Мартинцева Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Федоренко О.А., головний спеціаліст юридичної служби відділення,
довіреність № 03-01/105 від 03.01.2006;
від відповідача: Тютюнніков Є.О., представник по довіреності,
довіреність № юр-18 від 14.04.2006
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.04.2006
у справі № 6/540(6/193(7/276))
(суддя Закропивний О.В.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства об’єднання „Склопластик”, м.Северодонецьк Луганської області
про стягнення 146375 грн. 30 коп.
В С Т А Н О В И В:
Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено до господарського суду Луганської області позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства об’єднання „Склопластик”, м.Северодонецьк Луганської області 146375 грн. 30 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів у 2002, 2003 роках.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.2006 (суддя Закропивний О.В.), яке прийнято за правилами Господарського процесуального кодексу України, у позові повністю відмовлено, враховуючи ст.250 Господарського процесуального кодексу України та сплинення строку для „застосування до суб’єкта господарювання” адміністративно-господарських санкцій.
Понад з цим, зазначено, що відповідачем не належним чином виконаний обов’язок щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів та інформування відповідних державних органів для здійснення працевлаштування інвалідів.
Позивач у справі не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, тому звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з заявою №03-01/1314 від 12.04.2006 про апеляційне оскарження, надалі з апеляційною скаргою № 03-01/1350 від 17.04.2006 за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заявник апеляційної скарги вважає, що господарським судом Луганської області неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному та об’єктивному розгляді.
За доводами апеляційної скарги, застосування судом строків, визначених у ст.250 Господарського процесуального кодексу України, є неправомірним, а норми Господарського процесуального кодексу України для врегулювання відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів взагалі не можуть бути застосованими.
З огляду на це, позивач просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)), керуючись ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів призначена судова колегія у складі: Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією, Бойченко К.І. –суддя, Іноземцева Л.В. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 25.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) відкрито апеляційне провадження у справі.
Враховуючи п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, правову позицію Верховного Суду України за постановою від 24.01.2006 по справі № 23/178, судова колегія вирішила спір за даною справою здійснювати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, визнала апеляційну скаргу відповідною вимогам ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України, а подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження в адміністративній справі та підготовки справи до апеляційного розгляду і виконання відповідних дій з цього приводу, про що викладено у п.п.3, 4 вищевказаної ухвали судової колегії по справі.
Ухвалою судової колегії від 05.05.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) призначена справа до апеляційного розгляду.
Запереченням № 04-878 від 05.05.2006 відповідач у справі висловив, що оскаржене рішення по справі № 6/540(6/193(7/276)) прийнято на підставі повного та всебічного дослідження та з’ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи, а доводи, твердження та висновки позивача є помилковими.
Перевіривши фактичні обставини справи на предмет їх встановлення і правильності юридичної оцінки судом першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні повноважних і компетентних представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення частковому скасуванню, позов у справі частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалі справи:
- згідно за звітом Відкритого акціонерного товариства об’єднання „Склопластик” за формою державної статистичної звітності № 10-ПН „Звіт про зайнятість інвалідів” за 2002 рік середньооблікова чисельність працівників становила 1027 осіб, чотирьохвідсотковий норматив місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за звітний період становив 41 особу інваліда;
- на підприємстві відповідача працювало 28 інвалідів і не було створено для інвалідів 13 робочих місць, розрахунок суми штрафних санкцій за невиконання вимог нормативу становить –46731 грн. 62 коп. (5438 грн. 42 коп. х 13);
- відповідно звіту відповідача по справі за формою державної статистичної звітності № 10-ПН „Звіт про зайнятість інвалідів” за 2003 рік середньооблікова чисельність штатних працівників становила 946 осіб, з чого чотирьохвідсотковий норматив місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за звітний період складав 38 осіб інвалідів;
- фактично у відповідача працювало 17 інвалідів і не було створено 21 робоче місце для інвалідів, при розмірі середньої річної заробітної плати –4744 грн. 08 коп. розрахунок суми штрафних санкцій за невиконання вимог нормативу складає –99625 грн. 68 коп. (4744 грн. 08 коп. х 21).;
- відповідачем у справі не спростовані вищевикладені обставини та не представлений судовим інстанціям контррозрахунок сум наведених штрафних санкцій за вказані періоди, а також не надані докази створення робочих місць для інвалідів у відповідності з вимогами Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, тобто не оспорений факт недотримання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно вимог п.п.3, 5 Положення „Про робоче місце інваліда”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314;
- перевірки стосовно сплати відповідачем штрафних санкцій за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2002-2003 роках позивачем у справі не провадилися, але жодним правовим актом України обов’язок підприємства по перерахуванню штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів не ставиться в залежність від здійснення перевірок, у тому числі Фондом соціального захисту інвалідів;
- звіти за формою З-ПН за 2002-2003 роки про наявність вільних робочих місць для інвалідів надходили до Северодонецького міського центру зайнятості , але було замовлено тільки п’ять підсобних робітників (лист вих. № 13/4-1176 від 14.06.2004 Северодонецького міського центру зайнятості, т.І а.с.45), хоча відповідно вказаних звітів за 2002 рік норматив місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача фактично становив 41 особу інваліда, а за 2003 рік –38, проти чого не заперечив відповідач, яким не доведені суду обставини інформування про це відповідні державні органи, про що свідчать матеріали справи (а.с.61, т.І) –лист № 13/4-1531 від 23.07.2004 Северодонецького міського центру зайнятості, (а.с.90, т.І) - лист Северодонецького управління праці та соціального захисту населення від 07.04.2003 № 3-11;
- лише з листа Северодонецького міського центру зайнятості (а.с.45, т.І) вбачається про ненаправлення державним органом інвалідів на п’ять вакансій підсобних робітників у зв’язку з не зверненням інвалідів у пошуках роботи;
- докази інформування (повідомлення) державної служби зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про решту вільних місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів у 2003 році відповідачем суду не надані, а також обґрунтовані пояснення з цього питання на час розгляду апеляційної скарги по справі в судовому засіданні 30.05.2006, незважаючи на численні запитання суду;
- згідно ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади може здійснюватися працевлаштування інвалідів відповідними органами працевлаштування, тобто при певних першочергових діях відповідача щодо чотирьохвідсоткового нормативу створення атестованих робочих місць, надалі провадиться робота з боку державних установ: спочатку мають бути створеними робочі місця відповідно до чинного законодавства, потім належним чином здійснено повідомлення останніх для подальшого працевлаштування інвалідів за їх власним бажанням;
- документальне підтвердження щодо вищезазначеного відповідачем не представлено судам першої та другої інстанції.
Таким чином, відповідачем не доведено суду дотримання приписів Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме:
- ст.19 - замість 41 інваліда у 2002 році працювало лише 28, а у 2003 році –замість 38 інвалідів –17;
- п.5 Положення „Про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів” –не проведено належним чином інформування державних органів, що на підприємстві існують вакантні місця, де може бути використана праця інвалідів у тому числі позивача по справі (довідка № 03-06/3194 від 05.07.2004), управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Северодонецької міської ради (лист № 2253-р від 22.07.2004).
Відповідачем не спростовано вищеназване, претензія № 03-02/5098 від 23.09.2003, у якій йде мова про нарахований штраф за невиконання чотирьохвідсоткового нормативу по працевлаштуванню інвалідів, визнана.
Причиною виникнення спору по справі є питання про правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій, які стягуються незалежно від наявності прибутку у підприємства за наслідками звітних періодів (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 14.06.2005 по справі № 6/324 та від 21.06.2005 по справі № 1/255;
- відповідно до п.п.3 п.4 Положення про Фонд соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за вчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідачем не спростовано, а матеріалами справи підтверджено недодержання відповідних таких нормативів, але штрафні санкції в добровільному порядку не сплачені, з чого заявлений позов у справі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно невиконання відповідачем належним чином обов’язку по виконанню нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів і інформування про це відповідні державні органи для подальшого працевлаштування інвалідів, що є підставою для задоволення позовних вимог у справі.
Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усі залежні від нього заходи для недопущення правопорушення.
Господарським судом правильно зроблений висновок про необхідність застосування для спірних відносин сторін приписи ст.250 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, місцевим господарським судом не звернута увага, що позивачем заявлений позов у справі 14.06.2004 (т.І а.с.3), а також те, що за 2003 рік штрафні санкції відповідачем повинні були бути сплачені не пізніше 15 квітня 2004 року, відповідно до змісту ст.250 Господарського процесуального кодексу України, який чинний з 01.01.2004, адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону, можуть бути застосованими суб’єктами господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
З оглядом на вищевикладене, до позовної вимоги щодо стягнення 99625 грн. 68 коп. штрафу за 2003 рік не можуть бути застосованими приписи ст.250 Господарського процесуального кодексу України, з чого оскаржене рішення щодо санкцій за 2003 рік є помилковим.
Стосовно того, що за 2002 рік судом першої інстанції застосована ст.250 Господарського процесуального кодексу України, з чого в позові відмовлено, - судова колегія погоджується, бо на це є наявні підстави.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позов у справі підлягає частковому задоволенню у сумі 99625 грн. 68 коп. штрафних санкцій за 2003 рік, яка має бути стягненою з відповідача на користь позивача, а решта рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) залишенню без змін.
Приймаючи до уваги несплачення позивачем за позовом судового збору при наявності на це пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993, часткове задоволення позову, з відповідача має бути стягнений судовий збір, виходячи з суми задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 30.05.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст постанови виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 94, 167, 195, 196, п.3 ст.198, п.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ № 03-01/1350 від 17.04.2006 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) (суддя Закропивний О.В.) скасувати частково.
3. Позов у справі задовольнити частково.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства об’єднання „Склопластик”, м.Северодонецьк, вул.Промислова, б.2, р/рахунок № 26000001420001 в Северодонецькій філії АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 304568, код ЄДРПОУ 05758977:
- на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ, вул.Володарського, б.59 - 99625 грн. 68 коп. штрафних санкцій;
- на користь Державного бюджету України п/р №31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач - Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м.Луганська, банк - Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито за позовом у сумі 996 грн. 26 коп. та за апеляційною скаргою 498 грн. 13 коп.
5. Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний виконавчий лист згідно з вимогами ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Решту рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 по справі № 6/540(6/193(7/276)) (суддя Закропивний О.В.) залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя К.І.Бойченко
Суддя Л.В.Іноземцева
Помічник судді Т.В.Косенко