Справа № 22ц-1859/2006р.                                               Головуючий у першій інстанції-

Бойко О.В.

Категорія - цивільна    Доповідач - Скрипка А.А.

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2006 року       Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого-судді: Скрипки А.А. Суддів: Ішутко В.М., Заболотного В.М.

при секретарі: Куксі М.В.

з участю: прокурора Демидок Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2006 року по справі за позовом прокурора Козелецького району, Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2006 року прокурор Козелецького району, Чернігівської області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 225 грн. в рахунок відшкодуванвга спричиненої матеріальної шкоди. Прокурор Козелецького району, Чернігівської області обґрунтовував свої вимоги тим, що в ході перевірки органу дізнання було встановлено проникнення ОСОБА_2 в березні 2006. року до курятника, розташованого на подвір'ї господарства ОСОБА_1 в с. Чемер, Козелецького району, Чернігівської області та вчинення ОСОБА_2 крадіжки 15 курей. Прокурор зазначає, що в діях ОСОБА_2 містяться ознаки злочину, але через малозначимість такі дії не становлять суспільної небезпеки, тому в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Внаслідок зазначених дій відповідача заподіяна матеріальна шкода позивачці, яка становить 225 грн. Оскільки ОСОБА_2 добровільно не відшкодував завдану крадіжкою матеріальну шкоду і не бажає відшкодовувати збитки в добровільному порядку, прокурор і звернувся з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 до суду і просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 225 грн.

Оскаржуваною ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2006 року позовна заява прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 залишена без розгляду згідно п.7 ч.І ст.207 ЦПК України, оскільки, як зазначив суд в ухвалі, - ОСОБА_1 позов в судовому засіданні не підтримала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати і передати матеріали позовної заяви на новий розгляд суду першої інстанції. Посилається на те, що в судовому засіданні вона відмовлялась лише від запропонованої суми відшкодування завданих збитків в сумі 200 грн., вважала цю суму явно заниженою, і просила відшкодувати 700 грн., а відмову від позову вона не заявляла, оскільки, це протирічило б її законним інтересам. Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала порушує її охоронюване законом право на повне відшкодування завданих їй незаконними діями відповідача збитків.

Дослідивши матеріали справи , вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасника судового процесу , перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції ,- скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п.7 ч.І статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо особа, в інтересах якої в установлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.

Саме на такі обставини суд і послався в оскаржуваній ухвалі, як на підставу для залишення без розгляду позовної заяви прокурора.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції , оскільки він суперечить матеріалам справи. В матеріалах справи на а. с. 11 міститься заява ОСОБА_1, датована 12 жовтня 2006 року про те, що вона не підтримує заявлений позов прокурора в її інтересах до ОСОБА_2. Вказана заява , на думку апеляційного суду, не може бути визнана належним доказом того, що ОСОБА_1 не підтримує заявлених в її інтересах прокурором вимог , оскільки зазначена заява особисто ОСОБА_1 не підписана . Як вбачається з матеріалів справи ,- ОСОБА_1 є особою похилого віку, 1927 року народження, інвалідом другої групи ( а. с. 4 - 6).

Заслуговують на увагу доводи апелянта відносно того, що ОСОБА_1 не відмовилася від підтримання заявленого прокурором позову , а навпаки, вона    вважала    розмір суми відшкодування спричинених їй матеріальних збитків    явно заниженим та просила стягнути з відповідача більший розмір відшкодування спричинених збитків.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо залишення без розгляду позовної заяви прокурора Козелецького району, Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1, взявши до уваги неналежні докази.

За даних обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а цивільна справа ,- направленню до того ж суду для нового розгляду зі стадії попереднього судового засідання .

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями : 303, 307, 312 ч.І п. 3; 313, 314, 315 , 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2006 року скасувати, а цивільну справу направити до того ж суду для нового розгляду зі стадії попереднього судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: