Справа №22-1821 ас Головуючий 1 інстанції Переверзева Л.І.
Категорія-26 Доповідач Алексєєв А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Червінської М.Є. Суддів - Алексєєва А.В., Лісового О.О.
При секретарі - Мартіросової А.Б.
З участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, Третьої особи по справі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 вересня 2006 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1до управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення державного органу -Фонду державного майна України в м. Донецьку №НОМЕР_1 від 10 жовтня 2001 року про передачу квартири в спільну часткову власність, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 вересня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1до управління комунальних ресурсів Донецької міської ради про визнання недійсним рішення державного органу - Фонду державного майна України в м. Донецьку №НОМЕР_1 від 10 жовтня 2001 року про передачу квартири в спільну часткову власність.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги. Позивач посилається на те, що під час приватизації АДРЕСА_1 у місті Донецьку, було порушено вимоги статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки його дочка ОСОБА_2 не проживала в квартирі на час приватизації. Крім того, позивач вказує, що приватизація квартири відбулася без його волі, оскільки після подання заяви про приватизацію квартири він втратив до цього інтерес, не інтересувався у подальшому чи приватизована його квартира та не забирав свідоцтва про приватизацію квартири. Вважає, що суд не врахував наведені обставини та безпідставно відмовив в його позові про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію квартири.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2001 року позивач звернувся до представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку із заявою про передачу займаної ним квартири у спільну власність із дочкою ОСОБА_2, яка на момент подання заяви не досягла повноліття. У зв'язку із поданою заявою начальником житлової організації було складено довідку про склад сім'ї позивача. На підставі цієї довідки приватизаційним органом - бюро приватизації житлового фонду Ворошиловського району м. Донецька були зроблені розрахунки площі, яка передається у власність позивачу та членам його родини. В наслідок вказаних дій позивача та органу приватизації 10 жовтня 2001 року представництвом Фонду державного майна України в місті Донецьку, в рамках передбаченого законом місячного терміну, було видано розпорядження по задоволення прохання ОСОБА_1 і передачу йому у спільну часткову власність квартири, розташованої за адресою місто Донецьк, АДРЕСА_1 У той же день представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку було видано свідоцтво про право власності на квартиру на праві спільної часткової власності, ОСОБА_11/2 частини та ОСОБА_21/2 частини.
Судова колегія, заслухавши доповідача, позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, третю особу по справі, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, постанова суду не підлягає скасуванню, з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 вересня 2001 року позивач звернувся до представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку із заявою про передачу займаної ним квартири у спільну власність із дочкою ОСОБА_2, яка на момент подання заяви не досягла повноліття.
Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Суб'єкт владних повноважень, на той час представництво Фонду державного майна в місті Донецьку, у встановлений вищевказаним законом строк розглянув заяву ОСОБА_1 та ухвалив 10 жовтня 2001 року розпорядження про передачу квартири у спільну часткову власність позивача та його доньки ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви.
Апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги позивача про те, що він втратив інтерес до приватизації квартири, а тому рішення про передачу квартири у власність було прийняте без його згоди. Ці доводи спростовуються доведеними в судовому засіданні обставинами справи, а саме, заявою відповідача, з якою він звернувся до представництва Фонду державного майна. Позивач не відкликав подану ним заяву та вона була розглянута суб'єктом владних повноважень у встановлений законом строк. Також є безпідставними й доводи позивача про порушення статті 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки його дочка ОСОБА_2 не проживала в квартирі на час приватизації. Позивач власноручно склав заяву про передачу квартири у спільну часткову власність, до якої вніс свою неповнолітню, на той час, доньку та визначив долі спільної часткової власності. Розпорядження про передачу квартири у власність цілком відповідає поданої ним заяві.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про законність рішення суб'єкта владних повноважень - представництва Фонду державного майна України в місті Донецьку, про передачу квартири у спільну часткову власність позивача та його доньки ОСОБА_2 та ухвалив постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог статті 200 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, як ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права
Керуючись вимогами ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.