Справа 9529 Голов. в 1 інстанц.Півоварова
Категорія26 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
14 листопада 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючий суддя Зубова Л.М. судді Лук'янова С.В., Соломаха Л.І. секретар Андрусішина М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності
та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_5
з апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2
на рішення Докучаєвського міського суду від 22 серпня 2006 року
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд,
встановив: У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом і просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на АДРЕСА_1 (а.с.2)
У вересні 2005 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3. звернулись у суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_5про визанння за позивачами права власності на вказний будинок в порядку спадкування та просили усунути відповідачів від права спадкування вказаної будівлі, стягнути витрати , понесені позивачами по догляду , утриманню та на поховання ОСОБА_6 (а.с.12).У ході розгляду справу ухвалою суду від 4.05.2006 року стороною спору було притягнуто ОСОБА_4 Справа неодноразово розглядалась судами.
Рішенням Докучаєвського міського суду від 22 серпня 2006 року визнано право власності у спірній будівлі за ОСОБА_1 на 2\3, за ОСОБА_7 на 1\6. У задоволенні позову про усунення від права спадкування ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відмовлено. На користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати 40 грвн. у задоволенні решти вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_3. і ОСОБА_7 просили рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, що суд не визначив долю спадкоємиці ОСОБА_4, вказували.
що відмовляючи у задоволенні позову про усунення від права спадкування, суд не дав належної оцінки обставинам справи про те, що ОСОБА_1. і ОСОБА_5 ухилялися від надання допомоги своєму батькові, оспорювали правильність висновків щодо відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди, просили розділити частку спадщини у вигляді заощаджень. Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а вказане судове рішення змінити з наступних підстав.
Розрішаючи спір , суд керувався нормами Цивільного Кодексу України 2004 року, з чим погодитись неможливо, а тому апеляційний суд застосовує норми Цивільного Кодексу 1963 року, чинного на час виникнення правовідносин. Відмовляючи у задоволенні позову про усунення від права на спадкування, суд повно, всебічно дослідив обставини справи і дійшов підставних висновків про недоведеність позову про злісне ухилення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, оскільки на підтвердження цьому позивачі не надали доказів. Такий висновко суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам ст. 528 ЦК України.
Стосовно визначення часток у праві власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3., то суд визнав після смерті ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 2\3 части за ОСОБА_1., а також визнав право власності в порядку спадкування за ОСОБА_3. на 1\6 частку.
З висновками суду погодитись неможливо як в частині наведеної мотивації, так і в частині визначення часток з наступних підстав. З обставин справи видно, що 14.02.1988 року помер ОСОБА_7, якому на праві власності належав АДРЕСА_1 (а.с. 17,18,38), який був побудований під час шлюбу з дружиною ОСОБА_8, чого сторони не оспорювали. За даними домової книги у будівлі, крім власника, були прописані ОСОБА_8( дружина) та ОСОБА_6( син ) - а.с. 70,71. Крім того, син ОСОБА_9, маючи на руках батькову ощадкнижку , 11.09.1989 року подав у нотаріальну контору заяву про прийнятття спадщини ( а.с. 69). Після смерті власника у вказаному будинку виникло право власності в порядку спадкування: на 2\3 частки за дружиною ОСОБА_8, (з них 1\2 частка як за дружиною, котра пережила чоловіка, на ім'я якого було зареєстровано побудований у шлюбі будинок - цих обставин ніхто не оспорював і 1\6 частка в порядку спадкування) та по 1\6 частки у кожного з братів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 після смерті батька. Спадщину спадкоємці на себе не оформили. Дружина та син ОСОБА_6 залишились проживати у будинку. Суд встановив ( ця обставина ніким не оспорена ).що 19.01.1990 року ОСОБА_8померла. Після її смерті відкрилась спадщина на 2\3 будівлі.Суд встановив ( ці обставини ніким нe оспорені), що після смерті матері спадщину прийняв лише син ОСОБА_6, який проживав у будівлі, аОСОБА_9 не прийняв , дані про це не надані і у судове засідання апеляційного суду..
Тому після смерті матері спадкоємцем на 2\3 частки став ОСОБА_6 і загальна його частка склала з урахуванням успадкованого після смерті батька 5\6 будівлі ( 1\6 після батька і 2\3 після матері). 26.06.1996 року померОСОБА_9 ( а.с. 20), після смерті якого залишилась спадщина у вигляді 1\6 частки спірної будівлі, спадкоємцями його є дружина ОСОБА_2 та діти: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4.Дружина ОСОБА_2 своєю заявою у нотаріальну контору від 13.04.2003 року визнала факт, що спадщину після смерті чоловіка вона не прийняла. ( а.с. 74), син ОСОБА_3. звернувся у нотаріальну контору з заявою від 10.03.1998 року (а.с. 75) та від 13.04.2004 року (а.с. 76) про прийняття спадщини після смерті батька. Право ОСОБА_7 на спадщину підтвердила мати ОСОБА_2 шляхом подання заяви у нотаріальну кон тору(а.с.74), ОСОБА_4, його право не оспорила, зі справи видно, що ОСОБА_3 ,фактично прийнявши частину спадщини, прийняв всю спадщину після смерті батька згідно чинному на той час законодавству
29.08.1996 року з приводу прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_9 у нотаріальну контору звернулась дочка ОСОБА_4((а.с. 82, а.с. 229)., свої права по оформленню або розпорядженню спадщиною не передавала.
За вказаних обставин суд дійшов підставних висновків про те, що після смерті ОСОБА_9 право на спадщину мають 2 особи- ОСОБА_3. і ОСОБА_4 При цьому суд дійшов висновку , що ОСОБА_4вимог у суд не заявила, тому в цій частині спір не розглядався судом у відповідності до витмог ст. 11 ЦК України., з чим погодитись неможливо, ос кільки ухвалою від 4.05.2006 року суд залучив ОСОБА_4 співвідповідачкою у справу (а.с. 195), тому в цій частині рішення слід змінити, визначивши долю спадкоємиці ОСОБА_4 Оскільки після смерті ОСОБА_10 малося 2 спадкоємця - син ОСОБА_3. та дочка ОСОБА_4., обидва спадкоємця спадщину прийняли і їх право не оспрюється, то кожному зі спадкоємців належить по 1\12 частки спірної будівлі, тому за за ОСОБА_3 та ОСОБА_4, слід визнати право власності в порядку спадкування на 1\12 частку.
10.01.2003 року помер ОСОБА_11, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді 5\6 частки спірного будинку, спадкоємцями на яку є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Остання спадщину не прийняла і на неї не претендує.Тому право на спадкування 5\6 частки спірної будівлі виникло у ОСОБА_1
З урахуванням викладеного слід змінити рішення суду в цій частині. Стосовно вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3. про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням будинку з боку ОСОБА_6, суд підстатвно відмовив за відсутністю відповіднитх доказів. Стосовно вимог про стягнення витрат, пов'язаних з доглядом , то суд підставно відмовив у задоволенні позову. Стосовно інших висновків суду доводів у апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційний суд діє у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України. Стосовно доводів апеляційної скарги про розподіл заощаджень апеляційний суд виходить з наступного. Позовні вимоги з цього приводу було заявлено, але ухвалою суду від 22 травня 2006 року (а.с. 199) позовну заяву повернуто ОСОБА_3 та ОСОБА_2, одначе вказана ухвала суду не була оскаржена у встановленому законом порядку , а у відповідності до вимог ст. 293 ЦПК України такі ухвалі підляють оскарженню окремо від рішення суду, у апеляційній скарзі з приводу окарження вказаної ухвали суду також не йдеться, тому суд в цій частині перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду 1 інстанції з додержанням вимог сти. 303 ЦПК України - в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги. Стосовно стягнення судових витрат 40 грвн, то апеляційний суд важає, щ у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з урахуванням фактично понесених ОСОБА_3 судових витрат (а.с. 16,106,274 слід на його користь відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 витрати на судовий збір у
сумі 17,27 грвн .
З ОСОБА_1 достягнути 25,70 грвн державне мито на користь
держави 25,70 грвн ( 5\6 будинку == 76,70 грвн - 51 грвн, які вона заплатила -
а.с. 4)
Керуючись ст.ст 303, 3109 ЦПК України , апеляційний суд, -
вирішив: Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Докучаєвського міського суду від 22 серпня 2006 року змінити. Визнати право власності в порядку спадкування у АДРЕСА_1 заОСОБА_1на 5\6 частки, за ОСОБА_3та ОСОБА_4на 1\12 частку за кожним .
В решті рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_3 витрати на судовий збір у сумі 17,27 грвн З ОСОБА_1достягаути 26,70 грвн державне мито на користь держави 25,70 грвн
Стягнути з ОСОБА_1і ОСОБА_3, по 30 (тридцять ) грвн з кожного грвн на розрахунковий рахунок 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької області, отримувач платежу апеляційний суд Донецької області за інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошенння.