ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2701/13-а

17 жовтня 2013 року 15год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Палагнюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.,

відповідача: представник Кондратенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УКБ ВК РМР) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року.

В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 52 КАС України, за згодою позивача, суд допустив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби - на Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ в м. Рівному).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що податковий орган неправомірно застосував до позивача штраф за порушення правил сплати (перерахування) податків, оскільки зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до поданого позивачем уточнюючого розрахунку, не можна прирівнювати до самостійної сплати податкового боргу. Пояснив, що податковим органом також було порушено порядок проведення камеральної перевірки 15.08.2012 року, оскільки така проводиться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу податкової служби. А відповідачем проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року лише в липні 2012 року. У зв'язку з чим вважає податкове повідомлення - рішення №0246791541 від 15.08.2012 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.43), позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за підсумками проведення перевірки позивача встановлено порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме термін сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. Зазначив, що оскільки позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість з встановленням різниці у рядку 25 на суму 137019 грн. після граничного терміну подання податкової звітності та після граничного терміну сплати податкових зобов'язань, а саме 11.01.2012 року, то до позивача правомірно застосовано штрафні санкції. Наголосив, що наявність формальних порушень з боку посадових осіб податкового органу не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення податкового законодавства. Вважає податкове повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року правомірним і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.1999 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради УКБ ВК РМР зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.5,6-7). Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному з 24.10.1996 року за №088/0037, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків №29-16/4611 від 30.01.2009 року (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2012 року посадовою особою податкового органу проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складено акт №352 (а.с.9).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року, яким до УКБ ВК РМР застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 10089,10 грн. за платежем податок на додану вартість (а.с.10).

Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання до бюджету, за наслідками якого складено акт №352 від 27.07.2012 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків

Судом встановлено, що 20.12.2011 року УКБ ВК РМР подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року (а.с.11-22).

В силу вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2012 року посадовими особами податкового органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати УКБ ВК РМР узгодженого податкового зобов'язання за податковою декларацією №153558 від 20.12.2011 року, за результатами якої складено акт №352.

Таким чином, відповідачем порушено строк для проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року, визначений п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши 27.07.2012 року камеральну перевірку податкової звітності платка податку на додану вартість за листопад 2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому такі дії податкового органу є протиправними.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0246791541 від 15.08.2012 року, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року базується на висновках податкового органу про порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено, що 20.12.2011 року УКБ ВК РМР подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року (а.с.11-22). Відповідно до рядка 25 даної декларації «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-рядок 21)» сума податку на додану вартість становить 137019 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2011 року позивачем було сплачено податок на додану вартість в сумі 35988 грн., що підтверджується платіжним дорученням №863 від 29.12.2011 року (а.с.23).

Судом також встановлено, що 11.01.2012 року УКБ ВК РМР подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року. Згідно з рядком 25 даного розрахунку «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18-рядок 21)» різниця становить «-» 137019 грн.

Таким чином, станом на 11.01.2012 року у позивача виникла переплата з податку на додану вартість в сумі 35922,35 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с.61).

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу вимог ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, позивач, виявивши помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, надіслав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшив свої зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Згідно з абзацом першим п. 126. 1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведеної норми слідує, що штраф нараховується на суму невчасно погашеного податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог пп.14.1.152 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З системного аналізу наведених норм випливає, що податковий борг, про який йде мова в ст.126 Податкового кодексу України, може бути погашено коштами та іншим майном (майновими правами) платника податків.

Отже, податковий борг не може бути погашений шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань аніж ті суми, які були задекларовані раніше.

Таким чином, подання УКБ ВК РМР у відповідності до вимог ст.50 Податкового кодексу України, уточнюючого розрахунку від 11.01.2012 року, яким зменшено суму самостійно визначеного грошового зобов'язання, не є тотожним поняттю «погашення податкового боргу», тобто сплатою боргу з податку на додану вартість за рахунок майна платника податків.

Суд звертає увагу, що подання уточнюючих розрахунків тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв'язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівнено до поняття «погашення податкового боргу».

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, суд вважає, що твердження відповідача, викладене у висновках акту перевірки від 27.02.2012 року щодо порушення позивачем вимог п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються матеріалами справи. Жодних належних та допустимих доказів зворотного відповідач суду не надав.

За наведених обставин, застосування відповідачем до УКБ ВК РМР штрафу в сумі 10089,10 грн. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, згідно з ст.126 Податкового кодексу України, - безпідставне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року не відповідає вказаним критеріям правомірності, є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0246791541 від 15.08.2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками якої складено акт за №352 від 27.07.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" за №0246791541 від 15.08.2012 року, згідно з яким Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради зобов'язано сплатити штраф у сумі 10089,10 грн.

Присудити на користь позивача Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 149,11 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гудима Н.С.