Справа № 2-1659 / 08

                           Р І Ш Е Н Н Я  

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї  Н И

               

05 листопада 2008 року          Василівський  районний суд  Запорізької області

у   складі: головуючого – судді :                  Сидоренко Ю.В.

                             при секретарі                                     Осінцевій Л.А.,

              за участю представника позивача     Паскал П.М.,

      представника відповідачів                 ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про стягнення витрат та відшкодування моральної шкоди,

                В С Т А Н О В И В :

             

ОСОБА_2  звернувся до Василівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про стягнення витрат та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що у квітні 2005 року  він отримав позовну заяву, в якій ОСОБА_4  просив визнати право власності на Ѕ частину колодязя. Позов був безпідставний і не аргументований, однак він вимушений був звернутися до спеціалістів для надання йому правової допомоги.  У зв’язку з тим, що ОСОБА_4  постійно змінював позовні вимоги, слухання справи затягувалося, тому він вимушений був нести витрати на юридичну допомогу, транспортні послуги та інше. 24.04.2005 року він уклав угоду зі спеціалістом в області права ОСОБА_5  на представництво його інтересів в суді, за що було сплачено 400 грн. В подальшому відповідачі звернулися до суду з адміністративним позовом, та відчуваючи тиск він вимушений був укласти угоду з адвокатом Паскал П.М. та нести витрати на правову допомогу, зокрема: за розгляд справи в порядку цивільного судочинства  представникові ним було сплачено всього 1750 грн., за розгляд справи в порядку адміністративного судочинства всього сплачено 1400 грн. та 400 грн. витрат на підготовку документів, а всього 3550 грн., які просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Також просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_3  та ОСОБА_4  грошову компенсацію за спричинені моральні страждання в сумі 1500 грн., які виразилися у істотності вимушених змін у життєвих стосунках,  у тривалості розгляду позовів ОСОБА_4  та постійних тиск з боку відповідачів, розповсюдженні відповідачами неправдивих чуток, що підірвало його авторитет та спричинило душевні страждання, він втратив спокій та впевненість у людських стосунках, що підірвало його здоров’я, у зв’язку з чим він вимушений був звертатися за медичною допомогою та вживав заспокійливі та снотворні препарати. Також просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 51 грн. та 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів на його користь понесені витрати на правову допомогу за судові засідання при розгляді даного позову, в сумі 600 грн. В іншій частині позовні вимоги не змінює, просить позов задовольнити, з урахуванням уточнених позовних вимог, у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві.

Представник позивача Паскал П.М. позовні вимоги з наданими в судовому засіданні уточненнями підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити повністю за підставами, зазначеними у позовній заяві.  

Відповідача ОСОБА_4  в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, за участю його представників ОСОБА_3  та ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3  заявлені позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечує, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідачів ОСОБА_1  позов не визнає у повному обсязі, проти їх задоволення заперечує та вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що ініціатором подачі позову до суду у червні 2006 року були не відповідачі, а сам   ОСОБА_2  Крім того, при розгляді справ в суді ОСОБА_2  раніше не заявляв будь-яких вимог щодо відшкодування судових витрат, а звернення до суду з даним позовом після розгляду справи по суті, чинним законодавством не передбачено. Крім того, позивачем необґрунтовані судові витрати, пов’язані з наданням правової допомоги, так як його представником не надано належного розрахунку компенсації таких витрат, здійснений у відповідності до Постанови КМУ від 27.04.2006 року за № 590 „Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави”. Разом з тим, в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, позивачем не надано жодного доказу, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3  до Приморської сільської ради, за участю третіх осіб, які виступають на стороні відповідача та не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Василівська державна нотаріальна контора, КП „Василівське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання частково нечинним рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради за № 96 від 26.10.2004 року „Про затвердження права власності на Ѕ домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1  за померлою ОСОБА_7 ”.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 19.03.2007 року адміністративний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3  задоволений. Визнане частково недійсним рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради від 26.10.2004 року в частині підтвердження права власності на Ѕ частину колодязя № 2, вказаного в рішенні. Стягнуто з Приморської сільської ради на користь ОСОБА_4  та ОСОБА_3  понесені ними витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2007 року апеляційна скарга ОСОБА_2  задоволена частково, постанова Василівського районного суду Запорізької області від 19.03.2007 року скасована, провадження по справі закрите.

Одночасно в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3  до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Василівська державна нотаріальна контора, КП „Василівське районне бюро технічної інвентаризації”, Василівський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20.12.2007 року відмовлено в задоволенні позву ОСОБА_4 , ОСОБА_3  до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Василівська державна нотаріальна контора, КП „Василівське районне бюро технічної інвентаризації”, Василівський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним рішення виконкому  сільської ради, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування. Скасовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на колодязь.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 13.03.2008 року апеляційна скарга ОСОБА_3  відхилена. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20.12.2007 року залишене без змін.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна  довести  ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої хвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь  якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. В інших випадках закриття  провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч.4 ст.215 ЦПК України в резолютивній частині рішення зазначається: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат;  строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони,  крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.  Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.ст.97,98 КАС  У країни   суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.   Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або  ухвалою.  Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити  судове рішення щодо судових витрат , якщо це стосується їхніх інтересів.

  На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені  позовні вимоги задоволенню не підлягають за тими підставами, що при розгляді справ цивільного та адміністративного судочинства ОСОБА_2  вимоги щодо відшкодування судових витрат при розгляді справ по суті не заявляв, а звернення до суду з окремим позовом про стягнення понесених судових витрат після розгляду справи по суті чинним законодавством не передбачено. Крім того, при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_2  стороною у справі не являвся, тому права на відшкодування судових витрат взагалі не має.  

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_2  моральної шкоди, суд вважає необхідним в даній частині позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині та в суді не доведено.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє ОСОБА_2  у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді витрат на правовому допомогу при розгляді даного позову в сумі 600 грн., судового збору в загальній сумі 68,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

 Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.7, 10, 11, 60, 79, 88, 89, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 50, 91, 94, 97, 98 КАС України, суд –

                      В И Р І Ш И В :

 В задоволенні позову ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про стягнення витрат та відшкодування моральної шкоди  - відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляд справи апеляційним судом.

     

  Суддя

Василівського районного суду

      Запорізької області                             Ю.В. СИДОРЕНКО