Справа № 22ц-11736/2007

Головуючий у першій

Категорія 21 (2)        інстанції - Пустовіт О.Г.

Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12   грудня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Неклеси В.І.

суддів - Братіщевої Л.А.,  Карнаух В.В. при секретарі - Чубіній А.В.

за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 09 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ВАТ «Суха Балка»),  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі Відділення Фонду) про відшкодування шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено: з ВАТ «Суха Балка» на його користь стягнуто одноразово заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 1 липня 1994 року по 1 квітня 2001 року в розмірі 4328 грн. 42 коп.,  компенсацію за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди (втраченого заробітку) в сумі 3308 грн. 53 коп.,  а всього 7636 грн. 95 коп. З Відділення Фонду на користь позивача стягнуто одноразово 5738 грн. 42 коп.,  заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001 року по 1 лютого 2007 року та щомісячно по 284 грн. 39 коп.,  починаючи з 1 лютого 2007 року. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» державне мито на користь держави в сумі 76 грн. 37 коп.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення,  яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог,  оскільки судом при постановленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно притягнув Відділення Фонду до участі у справі в якості відповідача; не перевірив,  чи відбувся фактичний ріст заробітної плати на підприємстві при підвищенні тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві. Також при стягненні заборгованості сум відшкодування шкоди за весь період платежів судом не враховані положення абзацу 5 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» про те,  що стягнення проводиться за період,  який не перевищує трьох років. Крім того,  суд першої інстанції стягнув суми заборгованості з неіснуючої юридичної особи,  так

як в рішенні суду неповно вказано юридичну назву Відділення Фонду та не застосував тримісячний строк позовної давності.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено,  що позивач працював гірничим майстром на ВАТ «Суха Балка».

За висновком МСЕК від 27.06.1994 року позивачеві було встановлено 15 % втрати професійної працездатності з 12.05.1994 р. -безстроково.

Згідно наказу по руднику «Суха Балка» №244/94 від 28.06.1994р. відповідач виплачував позивачеві суми відшкодування шкоди по 227150крб. із розрахунку середнього заробітку гірничого майстра по підприємству - 1514409 крб.

Із матеріалів справи вбачається,  що спір між сторонами виник з приводу незастосування відповідачем з 01 липня 1994р. до базової середньої заробітної плати коефіцієнту 2,  на який збільшилися тарифні ставки (посадові оклади) на підприємстві.

Задовольняючи вимоги позивача в межах,  що перевищують строк позовної давності,  суд першої інстанції виходив із того,  що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов,  а право на позов виникає з дня,  коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст.76 ЦК України в редакції 1963р.).

На думку колегії суддів,  такий висновок суду є невірним.

Суд першої інстанції не звернув уваги на норми ст. 71 ЦК 1963р. (з урахуванням правила п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003р.) та на роз'яснення,  викладені в пунктах 1,  1-1,  1-2,  22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами),  згідно з якими загальний строк,  у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність),  встановлюється тривалістю у три роки. У випадку,  коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів,  раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову,  кошти стягуються за час,  що не перевищує трьох останніх років,  які передували моменту звернення особи до суду.

Відповідно до Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" особам,  які потерпіли на виробництві,  до 01 квітня 2001р. Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів,  що підтверджують право цих працівників на такі послуги.

Однак,  стягуючи з Відділення Фонду щомісячні страхові платежі за період з 01 квітня 2001р. по 01 лютого 2007р.,  суд не звернув уваги на це правило та не встановив,  чи дотримано позивачем строк позовної давності при пред'явленні вимог до Фонду з урахуванням наведених мотивів.

Крім того,  відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи - протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на

повний календарний місяць роботи,  та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження,  оскільки довідка,  яка долучена до матеріалів справи (а.с.24,  25) не відповідає вимогам п.28 Правил...., ; не перевірив,  чи відбулося фактично підвищення заробітної плати по підприємству,  не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період,  тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.

В зв'язку з тим,  що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права,  розглянуто не всі позовні вимоги,  ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.303,  307,  п.5 ч. 1 ст.311, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 лютого 2007 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.