ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 145130/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

18.11.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області (далі УПФУ) в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.12.2010 року.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2011 року адміністративний позов в частині звернення ОСОБА_1 до УПФУ про зобов'язання відповідача проведення перерахунку пенсії та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.12.2010 року по 18.05.2011 року, що поданий з порушенням строку звернення до суду з адміністративним позовом залишено без розгляду.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано УПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", за період з 18.05.2011 року по 23.07.2011 року з врахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 ч.1 цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», - 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 18.05.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.

Отже, нарахування та виплата за період до 23 липня 2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 18.05.2011 року по 22.07.2011 року, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.9, 10 ст.1832 КАС України).

Керуючись ст. 1832 , 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2011 року у справі № 2а-4872/11 - скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 18.05.2011 року по 22.07.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 18.05.2011 року по 22.07.2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький