ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 року Справа №904/4159/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузьменко С.А., довіреність № 7 від 21.05.12;

від відповідача: Бардіна А.О., довіреність № б/н від 29.07.13.

Розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №45" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/4159/13

за позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №45",

м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/4159/13 (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №45" на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" суму 174 031,00грн. (сто сімдесят чотири тисячі тридцять одну гривню) - основної заборгованості, 2455,11 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень 11 коп.) - пені, 5623,11 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять три гривні 11 коп.) - 3 % річних, 3642,22 грн. (три тисячі шістсот сорок дві гривні 22 коп.) - судового збору.

З посиланням на положення ст.ст. 599, 611, 549, 625 ЦК України суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що фактом підписання Договору на відпуск теплової енергії №615 від 01.10.2011 року узгоджено, що згідно з встановленим планом енергоспоживання з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору, що свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку по сплаті заборгованості за період лютий 2009 року - березень 2010 року.

Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, що полягає у наступному:

- на порушення вимог ст. 22 ГПК України суд першої інстанції розглянув уточнені позовні вимоги, в яких були збільшені предмет і підстави позовних вимог;

- судом безпідставно не застосовані строки позовної давності, оскільки незважаючи на те, що Договір було укладено між сторонами 01.10.2011 року, взаємні зобов'язання виникли саме за період з лютого 2009 року, оскільки саме з цього часу між сторонами виникли фактичні договірні відносини, згідно з якими постачальник надає, а споживач приймає та оплачує комунальні послуги. Таким чином, стягнення суми 56 254 грн. 46 коп. за період лютий 2009 - березень 2010 року не охоплюється строком позовної давності;

- невірно зроблений розрахунок пені, оскільки у відповідності до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У п. 5.27 Договору встановлено, що неустойка повинна бути нарахована протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. За наданим контррозрахунком розмір пені складає 1808 грн. 01 коп.

Відповідач просить, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги (а.с. 144-147) скасувати рішення господарського суду від 22.07.2013 року в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за лютий 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 56 254, 46 грн., також відповідач просить припинити провадження в частині вирішення вимог апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1750,76 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

16.09.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с.124-126), в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. від 28.10.2013 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.

29.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням уточнень та просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 56 254, 46 грн.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №45" не можуть бути задоволені з таких підстав.

28 травня 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідача, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.02.2009 року по 31.03.2013 року складає 173 211 грн. 73 коп. На цю заборгованість позивач нарахував пеню та 3% річних, які просив стягнути з відповідача.

10 липня 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги, вже за період з 01.04.2013 року по 06.04.2013 року і просив стягнути заборгованість, пеню та 3% річних саме за цей період.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Відтак, зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову означає зміну обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

До заяви про уточнення позовних вимог подано платіжне доручення про сплату судового збору в частині збільшення позовних вимог. При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначені позивачем, норми права. Оскільки мало місце доповнення первісних обставин в уточненій заяві внаслідок збільшення періоду стягнення, то не можна розцінювати її як зміна підстав позову, а відбулася тільки зміна предмету позову.

Стосовно подання такої зави до початку судового розгляду апеляційний суд зауважує на такому.

З матеріалів справи видно, що провадження у справі було порушено 29.05.2013 року і призначено розгляд справи на 25.06.2013 року о 15 год. 45 хв. Проте в цей час, як видно з протоколу судового засідання (а.с. 65), судовий розгляд не відбувся, оскільки представники сторін не з'явилися в судове засідання і від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 10.07.2013 року (а.с. 66-67).

Між тим, у відповідності до п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам процесу їх прав та обов'язків, розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Таким чином, уточнену позовну заяву не можна вважати такою, що подана після початку судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 1.3 укладеного між сторонами Договору на відпуск теплової енергії №615 від 01.10.2011 року (а.с.11) «Постачальник» відпускає «Споживачеві» теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 1 лютого 2009 року по 1 лютого 2012 року. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Факт підписання договору, до якого включена заборгованість за минулий період може бути розцінена як така дія (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Договір не розірваний і недійсним в цій частині не визнаний, а тому і строк позовної давності перервався вчиненням дії щодо підписання договору. За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення в цій частині і відмови у позові через пропуск строку позовної давності.

В частині вирішення вимог апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1750,76 грн. відповідач відмовився від перегляду судового рішення, йому роз'яснені процесуальні наслідки такої відмови, апеляційний суд вважає, що відповідачем реалізовано своє право відмовитися від апеляційного розгляду, воно не порушує прав та інтересів інших учасників судового процесу, а тому така відмова може бути прийнята судом. Зважаючи на це, апеляційне провадження має бути припинено на підставі ст. 100 ГПК України, про що має бути винесена ухвала.

Оскільки, відповідач тільки частково відмовився від апеляційної скарги в частині стягнення пені, то слід зауважити, що в іншій частині щодо стягнення суми пені рішення господарського суду є законним.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч. 2 ст. 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

До наданих правовідносин слід застосувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за згодою сторін, тому умови договору, якими сторони визначили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечить вимогам закону і не застосовується судом (п. 4.3 постанови пленуму ВГС України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для її задоволення, в частині відмови від апеляційної скарги слід винести ухвалу, у якій прийняти відмову і припинити провадження у справі.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація № 45" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/4159/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року у справі №904/4159/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 31.10.2013 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя І.М. Кощеєв