АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/791/316/13 Головуючий у 1-й інстанції Котьо І.В.

Категорія вирок ч.3 ст. 190 КК України Доповідач - Красновський І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого Красновського І.В.

Суддів Раєнка В.І., Чупини С.П.

При секретарі Чорі Я.Ю.

З участю прокурора Дворецького О.О.

захисника ОСОБА_1

представника Херсонської

міської ради ОСОБА_2

підозрюваної ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12012010020000410 за апеляційною скаргою прокурора, стосовно ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Херсон, яку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, яку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України повернуто прокурору у зв'язку з тим, що фактичні обставини, які зазначені в обвинувальному акті, суперечать за своїм змістом кваліфікації кримінального правопорушення.

В апеляції прокурор вважаю вказану ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України - під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Так під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані дотримуватися встановленого порядку і виносити рішення у точній відповідності з нормами права, які підлягають застосуванню у кожному окремому випадку.

Так згідно п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.

Однак суд в своїй ухвалі, в порушення вимог ст. 9 КПК України, посилається на положення п. 3 ч. 1 ст. 314 КПК України зазначаючи наступне: «суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт якщо він не відповідає вимогам ст.ст. 291, 292 КПК України, а також якщо він містить положення, що суперечать одне одному.»

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так згідно ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 19.09.2013 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 повертається прокурору у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Разом з тим у своїй ухвалі суд не заперечує, що всі положення зазначенні у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України містяться в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 1201201002000410 відносно ОСОБА_3, однак виходячи за межі свої повноважень під час підготовчого судового засідання, суд піддає сумніву кваліфікацію правопорушення та його фактичні обставини, які прокурор, діючи в межах п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, вважав такими, що встановлені при направленні обвинувального акту до суду.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання щодо того, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений.

Так суд в своїй ухвалі ставить під сумнів той факт, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КПК України, а також факт того чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, у той час коли такі питання згідно п.п. 1,2 ч.1 ст. 368 КПК України суд вправі вирішувати лише при ухваленні вироку, а не в ухвалі за результатами підготовчого судового засідання.

Просить ухвалу суду скасувати, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012010020000410 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, направити на новий судовий розгляд у іншому складі.

Повертаючи кримінальне провадження, суд послався на те, що обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, містить суперечності в частині визначення способу вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 шляхом повідомлення завідомо неправдивої інформації спонукала суд прийняти завідомо незаконне рішення на свою користь, хоча законність і обґрунтованість судових рішень прийнятих в порядку цивільного судочинства перевіряється відповідно до норм визначених ЦПК України, а неправосудність рішення визначається в порядку визначеному нормами кримінального судочинства, тому посилання в обвинувальному акті наприйняття судом завідомо незаконного рішення є не законним.

Крім того, обвинувальний акт не містить в собі посилань на те яким саме способом ОСОБА_3 вчинила обман працівників Управління комунальної власності Херсонської міської ради та яку саме завідомо неправдиву інформацію вона надала, якщо вона використала рішення суду при зверненні до управління, на виконання якого її раніше було взято секретарем ГІРФО Комсомольського РВ ХМУ УМВС України на реєстраційний облік, а виконавчій комітет Херсонської міської ради уклав з нею договір найму жилого приміщення вказаної квартири. Також не визначено статус тих документів які використовувала ОСОБА_3, чи є вони підробленими чи справжніми.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, захисника ОСОБА_1 та підозрювану ОСОБА_3, які просили ухвалу суду залишити без змін, представника Херсонської міської ради ОСОБА_2, який погодився з думкою прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до обвинувального акту 22.06.2011 року ОСОБА_3 звернулась до Комсомольського районного суду м. Херсона та переслідуючи прямий корисливий умисел направлений на протиправне заволодіння чужим майном шляхом обману, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомила завідомо неправдиву інформацію, щодо свого сумісного проживання з покійним ОСОБА_4. в АДРЕСА_1, таким чином ОСОБА_5 шляхом повідомлення завідомо неправдивої інформації спонукала суд прийняти завідомо незаконне рішення на свою користь.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт не конкретизований та містить суперечності, не зазначено яким чином було встановлено, що рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.07.2011 року, яким визнано ОСОБА_3 користувачем квартири завідомо незаконне, рішенням якого суду воно скасоване або визнане незаконним.

Матеріали кримінального провадження також не містять такого рішення суду.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обвинувальний акт не містить в собі посилань на те яким саме способом ОСОБА_3, вчинила обман працівників Управління комунальної власності Херсонської міської ради, та яку саме завідомо неправдиву інформацію вона надала, якщо як зазначається в акті вона використала рішення суду при зверненні до управління, на виконання якого її раніше було взято сектором ГІРФО Комсомольського РВ ХМУ УМВС України на реєстраційний облік, а виконавчий комітет Херсонської міської ради уклав з нею договір найму жилого приміщення вказаної квартири. Також не визначено статус тих документів які використовувала ОСОБА_3 чи є вони підробленими документами , чи справжніми. З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Комсомольського району м. Херсона залишити без задоволення, а ухвала Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченої за ст.190 ч. 3 КК України - без зміни.

Ухвала набирає чинності після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді :