СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 грудня 2006 року | Справа № 2-30/11788.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: Шилової Антоніни Федорівни, довіреність №22 від 21.03.2006, спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим;
відповідача: Юркевич Ілони Юріївни, довіреність №005-Д від 03.01.2006, відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольської міської електромережі;
розглянувши апеляційну скаргу спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-30/11788.1-2006,
за позовом спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, 46, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034) в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольська міська електромережа (вул. Гаспринського, 9, Сімферополь, 95000)
про визнання недійсною додаткової угоди від 08.04.2005 № 1/1202,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі №2-30/11788.1-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) відмовлено у задоволенні позову спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольська міська електромережа про визнання недійсною додаткової угоди від 08.04.2005 №1/1202.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, позов задовольнити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що договір №3604 від 02.07.2001, який було укладено між позивачем та відповідачем не містив умов, зазначених у пункті 7.15 Правил користування електроенергією в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 №928.
Застосовуючи пункт 7.15 Правил користування електроенергією, відповідач змінив умови діючого на той час договору в однобічному порядку, що суперечить пункту 1 статті 651 Цивільного кодексу України, який вказує на те, що зміна договору допускається лише з узгодження сторін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну суддів Ґонтаря В.І., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі та Плута В.М., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддів Голика В.С. та Градову О.Г.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач-спортивний комплекс "Локомотив", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольської міської електромережі про визнання недійсною додаткової угоди від 08.04.2005 №1/1202 до договору №3604 від 02.07.2001.
Позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1/1202 від 08.04.2005 обґрунтовуються тим, що укладена додаткова угода суперечить частинам 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України. Зокрема, спірна додаткова угода була укладена під загрозою відключення електроенергії перед футбольними матчами, а отже, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що згідно з статтею 215, частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання її недійсною. Крім того, позивач зазначає, що зазначена в додатковій угоді сума нарахована позивачу безпідставно, що суттєво порушує договірні зобов'язання сторін.
Рішенням господарського суду від 10.10.2006 у справі №2-30/11788.1-2006 у задоволенні позову було відмовлено.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2001 спортивний комплекс "Локомотив" (споживач) та відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольської міської електромережі (електропостачальна організація) уклали договір № 3604 про постачання електричної енергії.
Предметом договору є умови та порядок поставки електроенергії електропостачальною організацією і оплати споживачем електричної енергії, (пункт 1.1. договору).
Під час виконання договору, а також по всі питаннях, які не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України і Правилами користування електричною енергією.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики 31.07.1996 №28 передбачена норма, що створює економічні передумови приведення споживачами обліку у відповідність із режимом роботи установок споживача шляхом надання постачальникові електроенергії права здійснювати відповідні коригування.
Розрахунок обсягу споживання електроенергії у випадку зменшення навантаження електроустановок споживача нижче нижнього порога чутливості приладу обліку або у випадку завантаження трансформаторів струму менш, ніж на 5%, здійснюється відповідно до пункту 7.15 Правил користування електроенергією як добуток величини навантаження електроустановок споживача на рівні нижнього порога чутливості обліку на величину часу роботи електроустановок споживача.
На підставі цієї норми відповідач провадив позивачу перерахунок до 5 % рівня завантаження трансформатора струму щомісяця.
За підрахунком відповідача за позивачем станом на 08.04.2005 склалася заборгованість у сумі 123830,33грн.
08.04.2005 між сторонами було укладено додаткову угоду №1/1202 до договору №3604 від 02.07.2001 про розстрочку оплати 123830,33 грн. щомісяця згідно з графіком з квітня 2005 по березень 2006 (а.с. 21).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції посилався на те, що додаткова угода від 08.04.2005 не створює для позивача обов'язку сплатити відкритому акціонерному товариству "Крименерго" 123830,33грн. - 5 % недозагрузки трансформатору току. Правовою підставою для сплати зазначеної суми є Правила користування електричною енергією та договір на користування електричною енергією №3604 від 02.07.2001, а спірною додатковою угодою сторони встановили лише порядок сплати цієї суми.
Як вбачається з матеріалів справи, у додатковій угоді від 08.04.2005 №1/1202 вказується сума заборгованості за електроенергію в розмірі 123 830,33грн., що підлягає сплаті відповідачу. Однак, зазначена сума заборгованості є необґрунтованою, тому що не випливає з умов договору №3604 від 02.07.2001, а нарахована згідно з пунктом 7.15 Правил. Посилання в даній додатковій угоді, що сума заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, скріпленим підписами і печатками сторін, не відповідає дійсності, тому що акт звірки взаємних розрахунків підтверджуючий суму заборгова ності, позивачем не підписувався, тому що фактична заборгованість за поставлену електро енергію була відсутня на момент підписання додаткової угоди.
Таким чином, на момент укладення додаткової угоди, сума заборгованості підтверджена не була.
Договір №3604 від 02.07.2001, який було укладено між позивачем та відповідачем не містив умов, зазначених у пункті 7.15 Правил користування електроенергією в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 №928.
Застосовуючи пункт 7.15 Правил користування електроенергією, відповідач змінив умови діючого на той час договору в однобічному порядку, що суперечить пункту 1 статті 651 Цивільного кодексу України, який вказує на те, що зміна договору допускається лише з узгодження сторін.
Верховний Суд України в Постанові Пленуму "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 28 серпня 1978, роз'яснив, що визнання угоди недійсною можливо у випадках порушення угодою особистих чи майнових прав суб'єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені спеціальні правила визнання угоди недійсною.
Згідно з частиною 6 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними принципами цивільного законодавства є справедливість, сумлінність і розумність.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим задовольнити.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-30/11788.1-2006 скасувати.
3.Позов спортивного комбінату "Локомотив" Автономної Республіки Крим до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Сімферопольська міська електромережа про визнання недійсною додаткової угоди від 08.04.2005 №1/1202 задовольнити.
4.Визнати додаткову угоду від 08.04.2005 №1/1202 до договору №3604 від 02.07.2001 недійсною повністю.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова