Справа №2-4515/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2007 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Нікітіної С. И.
при секретарі - Виноградовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій просить визнати дійсним договір дарування, укладений 10 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ним. Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 вказує, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2006 року у справі № 2-7467/2006 відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належала АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що на протязі певного часу відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 знаходилися у дружніх, приятельських відносинах, 10.01.2007 року відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір дарування. У відповідності до договору дарування відповідач ОСОБА_2, як дарувальник, передав у дар позивачу ОСОБА_1, як обдарованому, вищезазначену квартиру. Відповідно до п.п. 5, 6 договору дарування було зазначено, що право власності на дар виникає у обдарованого з моменту його прийняття. За взаємною згодою сторін факт прийняття дару обдарованим підтверджується прийняттям обдарованим документів, що посвідчують право власності на квартиру, підписанням цього договору та акту прийняття-передачі майна. Позивач ОСОБА_1, як обдарований, здійснив дії, що підтверджують прийняття ним дару, а саме підписав відповідний договір дарування та акт прийняття-передачі майна, та у порядку встановленому договором прийняв у власність квартиру та право встановлювальні документи на неї. Відповідно до вимог чинного законодавства договір дарування повинен укладатися в письмовій формі та бути нотаріально посвідчено. Спірний договір дарування укладено 10.01.2007 року в письмовій формі, однак нотаріально не посвідчено, оскільки для нотаріального посвідчення договору була необхідність у підготовці окремих документів, у тому числі витягу з КП «Одеське МБТІ та РОН» для відчуження. В зв'язку з зазначеними обставинами, сторонами у п.7 договору досягнуто згоди щодо здійснення нотаріального посвідчення договору у строк до 12.02.2007 року. Проте, в порушення умов договору, відповідач ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі договірні зобов'язання, уникає від зустрічі з позивачем ОСОБА_1 та ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Внаслідок ухилення відповідача ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору дарування, порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1, який внаслідок цього позбавлений права у встановленому законом порядку зареєструвати право власності на належне йому нерухоме майно, та обмежує його права вільно та безперешкодно володіти та розпоряджатися вищезазначеною квартирою. В
2
зв'язку з цим, він вимушений звернутися до суду з позовом за судовим захистом всього порушеного права.
В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву і дав суду пояснення за позовом, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. В своїх запереченнях проти позову пояснив суду, що після кладення договору дарування спірної квартири, відповідач ОСОБА_2 передумав дарувати свою квартиру позивачу ОСОБА_1 і пообіцяв її подарувати йому. Цим можна пояснити і ухилення відповідача ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору дарування. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали цивільної справи, надані суду докази в сукупності, вислухавши думки сторін у справі, суд вважає поданий цивільний позов обґрунтованим, доведеним а вимоги по ньому підлягаючі задоволенню, з наступних підстав.
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2006 року у справі №2-7467/2006 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належала АДРЕСА_1. Рішення суду від 21.08.2006 року набрало чинності і в встановленому законом порядку зареєстровано в КП «Одеське МБТІ та РОН». 10.01.2007 року відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір дарування АДРЕСА_1. Договір нотаріально не посвідчений.
Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно договору від 10.01.2007 року відповідач ОСОБА_2 передав, а позивач ОСОБА_1 прийняв в дар АДРЕСА_1. Отже, правовідносини між відповідачем ОСОБА_2 і позивачем ОСОБА_1 регулюються нормами матеріального права за договором дарування.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, правочин повинен бути укладений в формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомих речей укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріусом.
Відповідно до зазначених норм матеріального права законодавець передбачає укладення договору дарування нерухомого майна в письмовій формі з нотаріальним посвідченням договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, відповідно до наведеної норми матеріального права, договір дарування від 10.01.2007 року АДРЕСА_1, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 є нікчемним (недійсним) і визнання його недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору дарування, що підтверджується письмовими доказами (договір дарування від 10.01.2007 року, акт прийому-передачі), договір дарування сторонами фактично виконано частково, оскільки відповідач ОСОБА_2 передав позивачу ОСОБА_1 майно в дар, а позивач здійснив усі передбачені договором дії, що підтверджують прийняття дару, проте укладений договір до цього часу у нотаріальному порядку, який передбачений законом, не посвідчено. Внаслідок ухилення відповідача ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення, укладеного договору дарування, порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1, який внаслідок цього позбавлений права у встановленому законом порядку зареєструвати своє право власності на належне йому нерухоме майно, та обмежує права позивача вільно та безперешкодно володіти та распоряжатися вищезазначеною квартирою.
2
Отже, у суду є всі підстави визнати договір дарування від 10.01.2007 року дійсним, т.я. він не виконаний сторонами лиш в частині його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Отже, в разі визнання договору дарування від 10.01.2007 року дійсним, у суду є всі підстави і передбачені законом права визнати за обдарованим ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно подароване за цим договором дарування йому, а саме право власності на АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до ст. 48 закону України про власність, власник має право вимагати усунення всяких порушень його права. У цьому випадку права ОСОБА_1, як передбачуваного власника порушені, тому що він позбавлений права в повному обсязі розпоряджатися зазначеним, подарованим йому нерухомим майном. Тому суд вважає за необхідне визнати, зазначений договір дарування від 10.01.2007 року дійсними, а за позивачем ОСОБА_1 визнати право володіння, користування і розпорядження подарованою йомуАДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає, також, за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з розглядом в суді цивільного позову, які поніс позивач, а саме витрати на сплату судового збору в розмірі 51 гривні і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.
В відповідності з вище викладеним, керуючись ст. ст. 203, 215, 220, 722 ЦК України, ст. 48 закону України про власність, Постановою ПВСУ №3 від 28.04.1978 року про судову практику в справах про визнання угод недійсними, ст. ст. 5, 7, 9, 11, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Визнати дійсним договір дарування, укладений 10 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 81 гривні, які він поніс при подачі позову до суду, а саме сплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.