СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
7 грудня 2006 року | Справа № 2-7/9439-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 11 вересня 2006 року по справі № 2-7/9439-2006А
за позовом приватного підприємства "Єврострой" (вул. Червоноармійська, буд. 56,Алушта,98500; пр- Победи, 74-39, Сімферополь)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій у загальній сумі 189.324грн.
Позов обґрунтований тим, що обов’язок перерахувати до бюджету сплачений позивачем, як покупцем товару, податок покладений законом на продавців товару –приватних підприємств „Голуаз” і „Вікторія-21”, товариство з обмеженою відповідальністю „Інтероргсервіс”; покупець не зобов’язаний законом перевіряти перерахування продавцями до бюджету податку; позивач на підставі виданих цими продавцями податкових накладних сформував себе податковий кредит; у подальшому продав придбаний товар і сплатив до бюджету податок.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач на підставі виданих продавцями приватними підприємствами „Голуаз” і „Вікторія-21”, товариством з обмеженою відповідальністю „Інтероргсервіс” податкових накладних сформував податковий кредит, на час видачі таких податкових накладних ці продавці були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. судового збору.
Постанова мотивована тим, що позивач на підставі необхідних документів –податкових накладних, сформував податковий кредит, ці податкові накладні видані платниками податку на додану вартість, покупець не зобов’язаний перевіряти сплату продавцями до бюджету податку.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати з тих підстав, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Позивач з пропуском встановленого судом строку надав заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 85-89 т.2). Судом цей строк продовжений. З заперечень вбачається, що позивач не згодний з апеляційною скаргою тому, що мав необхідні для формування податкового кредиту податкові накладні, видані зареєстрованими на той час платниками податку на додану вартість.
Розпорядження в.о. голови суду змінено склад колегії, суддя Шевченко Н.М. замінена на суддю Дугаренко О.В.
У судовому засіданні з 5 до 7 грудня 2006 року оголошувалася перерва, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача з її доводами не погодився, тому що позивач виконав встановлені законом для покупця вимоги –на підставі виданих платниками податку податкових накладних сформував податковий кредит. Після перерви представники сторін у засідання не з’явились, їх явка не визнана судом обов’язковою.
На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 23-25, 37-84 т.2), розглянув справу і встановив наступне.
3 квітня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у місті Алушті Пілунським І.В. на підставі акту перевірки №104\23\32499645 від 12 жовтня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562301\3 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 126.216грн. і штрафним санкціям –63.108грн., усього 189.324грн. (а.с.9 т.1 чи 46-47 т.2).
Це податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами розгляду скарг платника податку до органів податкової служби у адміністративному порядку. Рішеннями органів податкової служби скарги позивача залишені без задоволення, про що своєчасно прийняті і направлені платнику податку рішення, що підтверджується письмовими доказами (а.с. 48-59 т.2).
З вказаного акту планової, документальної перевірки (а.с. 10-17 т.1) слідує, що позивач занизив податок на додану вартість у 2004 році: за липень –на 498грн., за серпень –35.744грн., за вересень –50.991грн., за жовтень –38.983грн., усього 126.216грн. Таке заниження податку сталося через віднесення до податкового кредиту сум податку з операцій придбання товару на підставі податкових накладних, виданих приватними підприємствами „Голуаз” і „Вікторія-21”, товариством з обмеженою відповідальністю „Інтероргсервіс”, які не звітуються перед податковими органами з 2001 року (а.с. 15-16 т.1).
Позивач фактично не оспорює наведених у акті перевірці обставин про формування податкового кредиту на підставі виданих від імені приватних підприємств „Голуаз” і „Вікторія-21”, товариства з обмеженою відповідальністю „Інтероргсервіс” податкових накладних, і це підтверджується письмовими доказами: податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість (а.с. 6084 т.2).
Витребувані апеляційним господарським судом податкові накладні, Книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивач не надав. Представник позивача пояснив, що ці документи знищені через початок ліквідації позивача, про що надав наказ, рішення, акт (а.с. 37-39 т.2). Такі дії посадовця позивача прокуратурою кваліфіковані як злочин, передбачений частиною 2 статті 357 Кримінального кодексу України, про що збуджена кримінальна справа, яка до наступного часу знаходиться на досудовому слідстві (а.с. 24 т.2).
Відповідно до підпунктів 7.3.1 і 7.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час здійснення операцій купівлі-продажу, далі Закон України №168\97-ВР) по першої із подій: оплати товару чи поставки товару (яка підтверджується податковою накладною), у продавця товару виникає обов’язок включити суму податку до своїх податкових зобов’язань, а у покупця виникає право включити вказану суму податку до свого податкового кредиту.
Як вбачається з письмових повідомлень податкових органів за містами реєстрації платниками податків контрагентів позивача, ці юридичні особи не віднесли до своїх податкових зобов’язань суми податку, які позивач відніс до податкового кредиту.
Так, товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерогрсервіс” останню звітність надавало у ліпні 2000 року, за юридичною адресою не знаходиться, тоді як позивач за жовтень 2004 року відніс до податкового кредиту 18.150грн. (а.с. 40 т.2, а.с. 15 т.1, ).
Приватне підприємство „Вікторія-21” останню звітність надавало за березень 2001 року, до цього звітувалося з нульовими показниками, за юридичною адресою з квітня 2001 року не знаходиться, актом від 23 листопада 2005 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а позивач за вересень і жовтень 2004 року відніс до податкового кредиту 46.043грн. і 20.833грн. (а.с. 41-42, 45 т.2, 15 т.1).
Приватне підприємство „Голуаз” останню звітність надало за березень 2001 року, за липень-вересень 2004 року має нульові показники зобов’язань, а позивач за липень, серпень і вересень 2004 року відніс до податкового кредиту 498грн., 35.744грн. і 4.948грн. (а.с. 44-45 т.2, 15 т.1).
Згідно підпунктів 7.2.1, 7.2.3 вказаного вище Закону у момент виникнення податкових зобов'язань продавця податкова накладна надається зареєстрованою платником податку на додану вартість особою і має містити зазначені окремими рядками відомості. При цьому згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N165 від 30 травня 1997 року (зі змінами на час складення податкових накладних), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Апеляційний господарський суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову з наступного. Факт надання податкових накладних уповноваженими особами (керівниками чи іншими уповноваженими представниками) платників податків приватних підприємств „Голуаз”, „Вікторія-21” і товариства з обмеженою відповідальністю „Інтероргсервіс” не надано, ці докази позивачем знищені. Вказані платники податку не формували податкових зобов’язань, позивач не надав будь-яких доказів того, що фактично були здійснені операції придбання у цих юридичних осіб товарів (робіт, послуг), а саме була здійснена оплата чи поставка (перевезення, передача) товарів (робіт, послуг).
Апеляційний господарський суд на підставі статей 69, 70 і 77 Кодексу адміністративного судочинства України не приймає, як доказ висновок фахівця (а.с. 18-20 т.1) тому, що вони не відповідають засобу доказування, показання свідки надають у судовому засіданні, висновок судової експертизи здійснюється на підставі ухвали суду. Крім того, з цього висновку вбачається, що фахівець досліджував документи, які не були предметом дослідження судом (а саме податкові накладні, Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), прибуткові квитанції) і які позивачем знищені.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що місцевим господарським судом постанова прийнята при не повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення; апеляційна скарга підлягає задоволенню, у позові слідує відмовити.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2006 року у справі № 2-7/9439-2006А скасувати.
У позові відмовити.
Постанова набирає закону силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
В.С. Голик