Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа № АС-17/374-06 Левченко П.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Істоміна О.А.
«4»липня 2006 року
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Горбачова Л.П., Твердохліб А.Ф.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
прокурора –Мирошниченко М.Л.
позивача – Волинцев І.В. –представник, дов. № 13074/9/10 від 30.12.2005 року (у справі); Бібік В.А. –юрист, дов. № 13084/9/10 від 30.12.2005 року (у справі);
1-го відповідача – Кравцов О.В. –представник, дов. № 49 від 05.10.2005 року (у справі);
2-го відповідача –Петленко М.А. –представник, дов. № 581 від 03.07.2006 року (у справі); Цупка О.М. –представник, дов. № 580 від 03.07.2006 року (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (вх. № 1900С/2-5)
на постанову господарського суду Сумської області від 27 квітня 2006 року по адміністративній справі № АС-17/374-06
за позовом Прокурора Буринського району в інтересах держави в особі Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції
до 1. Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Байп КО, Лтд", м. Дніпропетровськ
2. Відкритого акціонерного товариства "Буринський цукровий завод", м. Буринь
про визнання недійсним договору купівлі-продажу продукції
встановила:
У вересні 2004 року Прокурор Буринського району звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції до Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Байп КО, Лтд" та до Відкритого акціонерного товариства "Буринський цукровий завод" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 36-Б/2003/42 від 16 травня 2003 року, укладеного між відповідачами, на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР, як такого, що укладений з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та просить стягнути з відповідачів на користь держави вартість отриманого за договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачі при укладанні договору не визначили конкретне місце відвантаження товару, місце доставки товару та конкретну організацію перевізника, на адресу другого відповідача під вивантаження вагони з продукцією не прибували і він не приймав товар за договором. Вважає, що укладений між відповідачами договір не породжував правові наслідки, цей договір укладено лише документально і другий відповідач неправомірно відніс 258237 грн. до податкового кредиту, внаслідок чого Державний бюджет України недоотримав надходжень у вигляді податків на зазначену суму , що в свою чергу заподіяло шкоду державним інтересам.
Справа неодноразово розглядалась в судах першої та другої інстанції, і постановою Вищого господарського суду України від 14 червня 2005 року рішення та постанову судів першої та другої інстанцій про відмову у задоволенні позову було скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Постановою господарського суду Сумської області від 27 квітня 2005 року по справі № АС-17/374-06 в задоволенні позову було відмовлено.
Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція з постановою суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що товар по оспорюваному договору фактично не надходив до другого відповідача і в подальшому був проданий, а тому відсутні підстави для віднесення до валових витрат вартості цього товару. Крім того посилається на те, що другий відповідач неправомірно відніс суму по даній операції до податкового кредиту, оскільки в разі неправильного формування платником податків валових витрат, він не має право на податковий кредит. Крім того по даній операції другий відповідач заявив до відшкодування 258327 грн., але до бюджету фактично ПДВ не сплачувався.
Українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Байп КО, Лтд" у судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Відкрите акціонерне товариство "Буринський цукровий завод" у судовому засіданні також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Представник прокуратури у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати постанову господарського суду Сумської області як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального ат процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Українсько-кіпрським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірмою "Байп КО, Лтд" та Відкритим акціонерним товариством "Буринський цукровий завод" 16 травня 2003 року між був укладений договір № 36-Б/2003/42, згідно якого перший відповідач зобов'язався передати у власність, а другий відповідач - прийняти та оплатити продукцію, номенклатура, якість та ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є його невід'ємною частиною. У додатку №1 до згаданого договору, який є специфікацією №1 від 16 травня 2003 року, сторони визначили найменування (номенклатуру) товару - труби обсадні АРІ 5 СТ, Р - 110, Батресс; кількість товару - 345 тон; ціну без ПДВ - 3771,10 грн. за 1 тону; вартість без ПДВ - 1301029,50 грн.; ПДВ - 260205,90 грн.; вартість з ПДВ - 1 561 235, 40 грн. Також у цьому додатку №1 сторони обумовили, що при поставці товару згідно цього додатку допускається відхилення по кількості +/- 5% від кількості, вказаної в специфікації, а також, що товар по цьому додатку передається продавцем покупцю на умовах .С.А, станції України»згідно правил Інкотермс (2000 року). Обумовлено також, що в ціну товару включені всі витрати, пов'язані з передачею товару покупцю на умовах .С.А, станції України»згідно правил Інкотермс (2000 року), визначений строк поставки товару - червень - липень 2003 року.
При цьому а ні Договором, ні Додатком № 1 до Договору не зазначено, що товар буде поставлений Відкритим акціонерним товариством "Буринський цукровий завод" на адресу Конотопської дирекції залізничних перевезень.
Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
Матеріали справи свідчать, а саме: накладні № 2904-Т від 24 червня 2003 року та №2912-Т від 30 червня 2003 року, виробником труб та вантажовідправником є Відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод" і товар (труби) був поставлений покупцю (другому відповідачеві) на станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці в вагонах №№ 67903104, 65754475, 66172032, 68789437, 67559872, 68404706 в загальній кількості 342,509 тон на загальну суму 1549952,83 грн. (в т.ч. ПДВ - 259327,14 грн.), що відповідає умовам договору з врахуванням можливого відхилення кількості товару. В подальшому товар відповідно до договору комісії №К2762/2003 від 20 травня 2003 р. та додатку №1 до нього передано комісіонеру -Корпорації "НВІГ "Інтерпайп" у тих же самих вагонах на залізничній станції Нижньодніпровськ —Вузол Придніпровської залізниці для реалізації, що підтверджується митними деклараціями та накладними № 2904-Т від 24 червня 2003 року та № 2912-Т від 30 червня 2003 року, а також податковими накладними № 2904-Т від 24 червня 2003 року та № 2912-Т від 30 червня 2003 року.
Договір № 36-Б/2003/42 від 16 травня 2003 року виконаний обома його сторонами в повному обсязі, що підтверджується вищезгаданими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями №№ 91 та 92 від 21 серпня 2003 року на оплату товару.
Придбаний за вищезгаданим договором товар був оприбуткований в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується відповідними записами в книзі придбання товарів (робіт, послуг) Відкритого акціонерного товариства "Буринський цукрозавод".
Указом Президента України «Про застосування міжнародних Правил інтерпретації комерційних термінів»№ 567/94 від 04 жовтня 1994 року передбачена обов'язковість застосування Правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати від 01 січня 2000 року.
В додатку №1 до вищевказаного договору зазначено місце поставки - станції України, а відсутній пункт поставки не суперечить Правилам "ІНКОТЕРМС".
Умови поставки "Р.С.А." - термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Згідно статті 67 Господарського кодексу України, підприємство має право самостійно реалізовувати всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, якщо інше не передбачено законом, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а тому правоздатність позивача не обмежена судом або діючим законодавством, тому позивач є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, та має право відчужувати товари нижче вартості придбання, але продажу товару за нижчою ціною насправді не було з огляду на додані документи.
Відповідно до п.7.1 статті7 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон), продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Таким чином ні Закон України „Про податок на додану вартість", ні жодний інший нормативний документ не визначають будь-яких обмежень щодо встановлення цін на реалізовану продукцію господарюючими суб'єктами, а тому доводи апеляційної скарги та твердження представників позивача в судовому засіданні з цього приводу колегія суддів вважає необгрунтованими.
Стосовно тверджень Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про те, що товари були реалізовані зі збитками і це є порушенням п. 1.32 статті1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає, що направлення діяльності на отримання прибутку, не тотожне його фактичному отриманню за результатом конкретної операції та окремого періоду діяльності. Підприємству не заборонено вчиняти дії, які направлені на збільшення прибутку в майбутньому, навіть якщо по конкретній операції прибуток відсутній, а є збиток, оскільки результат господарської операції визначається не по кожній господарській операції, а за результатами установлених законом податкових періодів.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Крім того, в п.5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відкрите акціонерне товариство "Буринський цукровий завод", відповідно до договору № 36-Б/2003/42 від 16 травня 2003 року отримало податкові накладні № 2904-Т від 24 червня 2003 року та № 29І2-Т від 30 червня 2003 року, які засвідчують факт придбання товару. 21 серпня 2003 року платіжним дорученням №№ 91,92 на суму 1339460-59 грн. та платіжним дорученням № 167 від 18 серпня 2003 року на суму 210502-24 грн. підприємство сплатило вартість поставлених труб.
Колегія суддів вважає, що ВАТ "Буринський цукровий завод" не порушував підпункт п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону, яким встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт(послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт(послуг), оскільки податковий облік ведеться відповідно до норм зазначеного вище Закону, згідно з яким формування податкового кредиту здійснюється на підставі податкових накладних . А п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону не дозволяє включення до податкового кредиту будь яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Право на податковий кредит було використано Відкритим акціонерним товариством "Буринський цукровий завод" за датою отримання податкових накладних по операції купівлі труб обсадних у ТОВ "Байп Ко.ЛТД". Вартість цих труб, згідно п.5.І та п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до складу валових витрат обігу, тому згідно п.п.7.4.1 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", ПДВ, сплачений підприємством у складі ціни придбання труб, відноситься до складу податкового кредиту.
Згідно п.5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."
Посилання відповідача на п.1.8 статті 1 Закону стосовно того, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, колегія суддів вважає неправомірним, тому що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету визначений п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. В червні місяці 2003 року ВАТ "Буринський цукровий завод" включив в декларацію з податку на додану вартість до податкового кредиту ПДВ в розмірі 258327-14 грн., який був нарахований нами по податкових накладних № 2904-Т від 24 червня 2003 року та № 2912-Т від 30 червня 2003 року в зв'язку з придбаними трубами обсадними.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
В червні 2003 року в податковій декларації по ВАТ "Буринський цукровий завод" сума податку на додану вартість визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, отже відповідно до п.п.,7.7.3 п.7.7 статті 7 Закону, ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню і становить 23446 грн. Розрахунку на повернення податку на додану вартість з бюджету ВАТ "Буринський цукровий завод" не подав, а відобразив його в рядку 25 декларації на додану вартість, тобто погашав його за рахунок податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Колегія суддів вважає, що тлумачення позивача про те, щоб одержати бюджетне відшкодування, потрібно спочатку надмірно сплатити податок на додану вартість в бюджет грошовими коштами, суперечить п.п.7.7.3 п.7.7 статті 7 Закону , згідно якого у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. У разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Держаного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зміст договору №36-Б/2003/42 від 16 травня 2003 року ніяк не суперечить ні правилам Інкотермс (2000 року), ні вимогам Цивільного кодексу УРСР, ні будь-яким іншим законам, і зміст цього договору не містить ніяких даних про наявність у сторін мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства. Зміст договору не містить умов щодо оприбуткування, оподаткування та подальшого використання товару покупцем. Умови договору передбачають лише передачу продавцем у власність покупця товару і оплату останнім його вартості продавцеві. Такі умови договору відповідають діючому законодавству і не свідчать про укладення договору з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу чи обмеженні обігу ( п.6 постанови Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 року "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними " (зі змінами ).
На думку прокурора та позивача, метою договору № 36 - Б/2003/42 було неправомірне віднесення другим відповідачем 258327 грн. до податкового кредиту, внаслідок чого Державний бюджет України недоотримав надходжень у вигляді податків на вищезазначену суму, що в свою чергу заподіяло шкоду державним інтересам.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, ні позивачем ні прокурором не було надано доказів того що сторони договору, укладаючи цей договір мали умисел на заподіяння шкоди державним інтересам, на подальші неправомірні дії щодо віднесення 258327 грн. до податкового кредиту, на недоотримання надходжень у вигляді податків на зазначену суму Державним бюджетом України.
Умисел юридичної особи встановлюється через умисел фізичної особи, яка діє від імені юридичної особи і визначається як умисел тієї посадової особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи не це належні повноваження.
Доказів наявності умислу на укладення договору з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, у посадових осіб, що підписали договір № 36-Б/2003/42, прокурор та позивач суду не надали. Позивачем не було доведено суду, що посадові особи сторін при укладенні договору № 36-Б/2003/42 від 16 травня 2003 року мали умисел на укладенні цього договору з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства. Прокурор та позивач не довели суду, до яких саме негативних для держави і суспільства наслідків привело укладення сторонами цього господарського договору, який не містить ніяких умов щодо сплати податків (віднесення чи не віднесення якихось сум до податкового кредиту тощо.)
Крім того, як вбачається з акту перевірки від 07 липня 2004 року № 32-08-13-20-17/14328566 (арк. спр. 10-14 т.2), проведеної Спеціалізованою державною податкової інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та складеного за результатами зустрічної перевірки першого відповідача з питань взаємовідносин з другим відповідачем - при проведенні зустрічної перевірки першого відповідача порушень діючого законодавства не встановлено, вартість відвантаженої продукції включено до складу податкових зобов'язань першого відповідача по декларації з ПДВ за червень 2003 року. Цим актом спростовується твердження позивача щодо того, що до бюджету фактично ПДВ не сплачувався.
Щодо кримінальної справи, яка була порушена прокуратурою Буринського району 27 вересня 2004 року за фактом незаконного виставлення службовими особами ВАТ «Буринський цукровий завод»відшкодування ПДВ в сумі 258307 грн. за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 статті 364 та ч. 2 статті 366 Карного кодексу України, то постановою від 31 грудня 2004 року провадження по справі було закрито на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що заперечення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Сумської області від 27 квітня 2006 року по справі № АС-17/374-06 була прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 27 квітня 2006 року по адміністративній справі № АС-17/374-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-17/374-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді