Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС -4/66-06 Суддя –Лугова Н.П.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Твердохліб А.Ф.
11 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійник В.Ф., суддів :Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
При секретарі –Кобзєвій Л.О.
За участю представників сторін:
позивача –. Немцев В.А. –представник, дов. №39-02/06 від 23 лютого 2006 року (у справі)
відповідача – Циганенко А.К. –юрист, дов. №44186/9/10-009 від 10 жовтня 2005 року (у справі); Іващенко Л.М. –представник, дов. № 19160/9/10-009 від 20 березня 2006 року (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1717С/2-5) ДПІ у м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. по справі № 4/66-06.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім»м. Суми
до ДПІ у м. Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Встановила:
Позивач, звернувся до господарського суду з позовом та уточненнями до нього, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001612303/2/32075 від 15.11.2005р. Державної податкової інспекції в м. Суми про донарахування податку на прибуток в сумі 26997,00 грн. та застосування штрафних ( фінансових) санкцій у сумі 8099,00 грн., як таке ,що прийняте з порушенням норм діючого законодавства.
Постановою господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Суми № 0001612303/2/32075 від 15.11.2005р. про донарахування податку на прибуток в сумі 26997,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8099,00 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім»3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Сумської області від 29.03.06 р. по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовував результатами перевірки, внаслідок якої було встановлено порушення підпункту 4.1.6 п.4.1 ст.4 та підпункту 5.3.2, п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями, а саме не включено до складу валового доходу суму неповернутої станом на 1 січня 2004 року поворотної фінансової допомоги, яка була отримана підприємством до 1 січня 2003 року від фізичних осіб на загальну суму 90640 грн. та занижено валові витрати в сумі 29700 грн.
Внаслідок вищевказаних порушень позивачу було донараховано податку на прибуток і застосовано фінансових санкцій на загальну суму 36334,25 грн.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу відповідача на постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року по даній справі залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість. При цьому посилається на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування сум податку на прибуток, і як наслідок, застосування штрафних санкцій (фінансових) санкцій на має підстав.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі посвідчення №2147 від 05 липня 2005р. відповідач здійснив комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ТОВ «Еко-Ексім»за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої був складений акт №92/233/30653728 від 25.07.2005 р.
На підставі вищевказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2005 р. №0002941707/0/17-2-18/30653728/31849 та від 28.07.2005 р. №0001612303/0/32075.
Частково не погодившись із результатами перевірки, позивач 04.08.2005 р. подав відповідачеві скаргу за №168-08/05 від 02.08.2005 р. на податкове повідомлення-рішення від 28.07.2005 р. №0001612303/0/32075.
В зв'язку з апеляційним оскарженням вказаного вище податкового повідомлення-рішення, відповідач провів позапланову документальну перевірку позивача з питань, викладених у скарзі. За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 20.10.2005 р. №165/233/30653728 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України з питань, викладених в скарзі підприємства, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ексім»за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р.»На підставі вказаного акта відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0001612303/2/32075 від 15 листопада 2005 року, відповідно до якого позивачеві донараховано податку на прибуток в сумі 26 997,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8 099,10 грн.
А акті перевірки зазначено, що позивач не включив до складу валового доходу суму не повернутої станом на 01.01.2004 р. поворотної фінансової допомоги, яка була отримана до 01.01.2003 р. від особи, яка не є платником податку на прибуток, в сумі 90 640,00 грн., чим порушив п.п.4.1.6 п.4.1 :т.4 Закону України від 22.05.97 р. №293/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями).
Як видно з матеріалів справи, 09 грудня 2002 р. ТОВ «Еко-Ексім» уклало з Золотавіною (Артюховою) Н.В. договір безвідсоткової позики, згідно якої отримало поворотну фінансову допомогу на розвиток підприємства в сумі 90 000,00 грн.
Згідно з умовами договору та додаткових угод до нього позивач зобов'язався повернути позичку в термін до 31.12.2006 р. Станом на 31 березня 2005 р. поворотна фінансова допомога, отримана від Золотавіної (Артюхової) Н.В. не була повернута.
Також, відповідно з договором безвідсоткової позики від 12 грудня 2002 р. №1 ТОВ «Еко-Ексім»отримало від Протаса М.І. поворотну фінансову допомогу на розвиток підприємства на суму 190 000,00 грн. В листопаді 2003 р. ТОВ «Еко-Ексім»повернуло Протасу М.І. 189 360,00 грн. Станом на 31 березня 2005 р. частина фінансової допомоги в сумі 640,00 грн. залишилася неповернутою.
На балансовому рахунку ТОВ «Еко-Ексім»68.51 «Розрахунки з іншими кредиторами»рахується кредитове сальдо на суму неповернутої фінансової допомоги.
Частиною 2 п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України №293/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.
З аналізу вказаної вище норми для віднесення суми поворотної фінансової допомоги до складу валового доходу звітного періоду існує дві обов'язкові умови: отримання поворотної фінансової допомоги у звітному періоді; не повернення поворотної фінансової допомоги у звітному періоді.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, поворотна фінансова допомога була отримана не в періоді, який перевірявся, а також не в періоді, на який поширюється дія ст. 4 Закону №293, а тому відсутні підстави для віднесення до складу валового доходу поворотної фінансової допомоги, отриманої у грудні 2002 р. і не повернутої станом на 01.01.2004 р.
Відповідно до п.1 Перехідних положень Закону України від 24.12.2002 р. №349-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання.
Однак, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»до внесення до нього змін Законом №349 від 24.12.2002 р., не передбачав порядку податкового обліку операцій, пов'язаних з отриманням та поверненням поворотної фінансової допомоги.
Наказом Державної податкової адміністрації України №26 від 24.01.2003 р. затверджено податкове роз'яснення щодо порядку відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги.
Згідно вищезазначеного роз'яснення, платники податку, які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97 не включили поворотної фінансової допомоги до валових доходів, не включають її при зверненні до складу валових витрат.
Як зазначено у п. 6.1 податкового роз'яснення, якщо платник податку -позичальник не включав до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, триманої до прийняття Закону №349 від 24.12.2002 р., зазначене не вважається зрушенням податкового законодавства.
Отже колегія суддів, з огляду на викладене, вважає, що донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за договорами поворотної фінансової допомоги та застосування з зв'язку з цим до позивача штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.
Крім того, в акті перевірки вказується, що позивачем у 4 кварталі 2003 р., 2004 з. та 1 кварталі 2005 р. завищено скориговані валові витрати на загальну суму 33 459,55 грн., в т.ч. по декларації про прибуток підприємства за 2003 р. валові витрати необґрунтовано збільшено на суму 29700 грн. без підтверджуючих документів.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до наданого позивачем пояснення по справі та доданих до нього документів, за результатами перевірки позивача, що здійснювалась відповідачем в 2004 році, був складений акт перевірки №13/23-213/1/30653728 від 22.01.2004 р. У вказаному акті зазначено, що підприємством у перевіряємому періоді не зменшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 15166,66 грн. по операції з повернення товару покупцем (ЗАТ «Енмаліт»накладна №РН-0000001 від 11 лютого 2003 р. на суму 91000 грн., в т.ч. ПДВ - 15166,66 грн.). Даний товар, як зазначено в акті документальної перевірки, ЗАТ «Енмаліт»повернуло позивачеві згідно накладної №4 від 03.02.2003 р. на суму 91000 грн., в т.ч. ПДВ - 15166,66 грн.
В акті перевірки від 22 січня 2004 р. не зазначено, що позивач повинен самостійно зменшити і валові доходи, які виникли в момент продажу даної продукції, в зв'язку з її поверненням. Але на сторінці 14 акту перевірки вказано, що при порівнянні доходу від продажу, вказаного в рядку 1 Декларації по податку на прибуток та вказаного в рядку 1 (операції, що оподатковуються за ставкою 20%) Декларації по податку на додану вартість за 2002 р. та 9 місяців 2003 р. розбіжностей не встановлено, що є підтвердженням того, що валові доходи в зв'язку із поверненням товару не зменшувались, а тому позивач скористався правом на відповідне коригування суми валового доходу в наступних податкових періодах.
Враховуючи вимоги п.5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Матеріали справи свідчать, що підприємство самостійно відкоригувало дане порушення, вказане в акті документальної перевірки, відобразивши ці операції по р.05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік в сумі 29,7 тис. грн., зменшивши нарахований об'єкт оподаткування податком на прибуток.
Отже, в результаті проведеного коригування і відображення його результатів в Декларації по податку на прибуток підприємства за 2003 рік в сумі 29,7 тис. грн. позивач реалізував своє право на виправлення самостійно виявлених помилок в
попередніх звітних періодах, яке передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-111 (далі Закон №2181).
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28 грудня 2004р., на який відповідач посилається, як на правову підставу для зменшення суми валових витрат на 29 700,00 грн., передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документальним підтвердженням права позивача на включення до валових витрат коригувань по вказаній операції є акт документальної перевірки вимог чинного податкового законодавства №13/23-213/1/30653728 від 22.01.2004 р. та надані позивачем накладні.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищевикладене вважає, що донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку з тим, що коригування валових витрат позивача за 2003 р. на суму 29 700,00 грн. не підтверджене документально, не відповідає дійсним обставинам справи та не грунтується на чинному законодавстві.
Щодо правомірності віднесення на валові витрати суми 3 759,55 грн., сплаченої за послуги зв'язку, яка на момент перевірки не була підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку, слід зазначити, що вказане порушення відповідачем визначене правильно. Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тому зменшення за результатами перевірки суми валових витрат на суму оплати за послуги зв'язку в розмірі 3 759,55 грн., яка не підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку є правомірним.
Разом з тим, у акті документальної перевірки №13/23-213/1/30653728 від 22.01.2004 р. зазначено, що ТОВ «Еко-Ексім»має право подати уточнюючу декларацію по податку на прибуток за 2 квартал 2003 року і зменшити суму скоригованого валового доходу за 2 квартал 2002 р. на 16 111,00 грн. Про це зазначається в акті перевірки від 20.10.2005 р. Позивачем на вказану суму уточнюючий розрахунок не подавався.
Відповідно до п.п. б п.п. 4.2.2 п.4.2 статті 4 Закону №2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Виходячи з цього відповідач за результатами перевірки об'єктивно мав право визначити як порушення з боку позивача неправомірне збільшення валових витрат на суму оплати за послуги зв'язку в розмірі 3 759,55 грн. Але позивач, з урахуванням визначеної у акті перевірки суми 16111 грн., мав право зменшити суму скоригованого валового доходу, тому суд дійшов висновку, що підстави для донарахування позивачеві зобов'язань з податку на прибуток відсутні.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Державною податковою інспекцією в м. Суми не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення Державної податкової інспекції в м. Суми, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року по справі № АС-4/66-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 29 березня 2006 року по справі № АС-4/66-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-4/66-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді