Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 р. Справа № 54/53-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Віннічук Р.І.
відповідача - Шевченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1667 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.06 р. по справі № 54/53-06
за позовом Страхова компанія "ЛЕММА" у формі АТЗТ м. Харків
до ВАТ НАСК "Оранта" в ос. Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", м. Харків
стягнення 7815,14 грн.
встановила:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків (далі, ВАТ НАСК «ОРАНТА») на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхової компанії «ЛЕММА» (далі, АТЗТ СК «ЛЕММА») спричинені збитки у сумі 7 815,14 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2006 р. по справі № 54/53-06 (суддя Хачатрян В.С.) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення по справі, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом спору є повернення в порядку регресу сум за виплачене страхове відшкодування та, посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України, зробив висновки, відповідно до яких НАСК «ОРАНТА» не є відповідальною особою за заподіяння шкоди. Як визначився господарський суд, винною особою, на його думку, є Лупиренко О.Г., який уклав з відповідачем відповідний договір страхування цивільно-правової відповідальності. На цій підставі та застосовуючи в даному випадку ст. 1191 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, відповідно до якого, особа, яка відшкодувала шкоду ( АТЗТ СК «ЛЕММА»), завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (Лупиренко О.Г.) у розмірі виплаченого відшкодування.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, а також в подальшому надав додаткові пояснення на неї, в яких просить рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, відповідно до якого стягнути з відповідача на користь АТЗТ СК «ЛЕММА» причинені збитки у розмірі 7 815,14 грн., а також витрати позивача зі сплати держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення норм матеріального права та на те, що висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Позивач, зокрема, не погоджується з тим, що в даному випадку виникло регресне зобов*язання, оскільки, на його думку, в такому разі інтереси страхувальника відповідача за договором страхування цивільно-правової відповідальності взагалі опиняються незахищеними. Також АТЗТ СК «ЛЕММА» зазначає про невідповідність закону висновків місцевого господарського суду про те, що відповідач, як страховик за укладеним договором страхування цивільно-правової відповідальності з винної у ДТП особою (Лупиренко О.Г.), не є відповідальною особою за завдані збитки у розумінні ст. 993 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку, як твердить позивач, відбулася зміна кредиторів у зобов*язанні, що вже існує, а регрес породжує нове право, а тому, на його думку, страховик (позивач) саме на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України, внаслідок правонаступництва, набув право вимоги потерпілої у ДТП особи до особи, яка є відповідальною, а не винною за заподіяні збитки, тобто до ВАТ НАСК «ОРАНТА».
Відповідач, ВАТ НАСК «ОРАНТА» просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки, на його думку, господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору, а доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, посилаючись на те, що відповідач не є відповідальною особою за завдані збитки, а в чинному законодавстві відсутній нормативний акт, згідно якого страховик, що застрахував цивільну відповідальність, повинен відшкодувати виплачені іншим страховиком страхові суми по договору добровільного страхування транспортного засобу, заключному з третьою особою.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справ та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, АТЗТ СК «ЛЕММА» у відповідності до положень договору добровільного страхування наземного транспорту № 001623 від 06.04.2005р., заяві гр. Левченко І.П. а також Страхового акту № 05/217-НТ виплатило страхове відшкодування у розмірі 7 815,14 грн., оскільки 21.06.2005р. на вул. Сумській у м. Харкові мало місце зіткнення двох автомобілів: Subaru Legacy (номер 828-71 ХК), яким керувала Левченко Ірина Петрівна та автомобіля BMW (номер АХ 4334 ИХ), який у відповідності із договором № 4662887 від 09.09.2004р. був застрахований у НАСК СК «ОРАНТА» і яким керував Лупиренко Олег Георгійович. Дана дорожньо-транспортна пригода підтверджується довідкою БДПС ДАЇ м. Харкова від 04.07.2005р. за № 15/1935-1.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Дана стаття встановлює спеціальну підставу правонаступництва кредитора у зобов*язанні, загальний перелік яких визначений у ст. 512 Цивільного кодексу України та регламентує перехід до страховика прав страхувальника на відшкодування шкоди щодо особи, відповідальної за завдані збитки.
Слід зазначити, що до дані спірні правовідносини регулюються також статтею 27 Закону України «Про страхування», як спеціальною нормою страхового законодавства, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто дана норма права встановлює підставу зміни кредитора у зобов*язанні внаслідок виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування та встановлює спеціальні правила про перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 512, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до АТЗТ СК «ЛЕММА», внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику (Левченко І.П.), перейшло право вимоги відшкодування збитків до особи, відповідальної за їх спричинення.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність власника автомобіля BMW (державний № АХ 4334 ИХ), - Лупиренко Олега Георгійовича у відповідності з договором № 4662887 від 08.09.2004р. була застрахована у ВАТ НАСК «ОРАНТА».
Згідно довідки БДПС ДАЇ м. Харкова згадана ДТП сталася внаслідок порушення водієм Лупиренко О.Г. пункту 16.1 ПДР України.
Колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, відповідно до яких предметом даного спору є повернення в порядку регресу сум за виплачене страхове відшкодування, оскільки норм про регрес (право зворотної вимоги до винної особи) в законодавстві, що регулює майнове страхування взагалі не міститься, регресне зобов*язання виникає виключно на підставах вказаних у ст. 1191 Цивільного кодексу України, що не відповідає спеціальним положенням страхового законодавства, а тому право зворотньої вимоги, на яке посилається місцевий господарський суд в своєму рішенні, до спірних правовідносин не застосовується.
Незважаючи на те, що у чинному законодавстві відсутні норми прямої дії, що регулюють відносини сторін у таких випадках, пунктом 9 Положення про порядок і умови проведення обов*язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1175 встановлена можливість звернення до страховика, який здійснює страхування цивільної відповідальності, для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, правонаступника потерпілої у ДТП особи.
А тому, якщо відповідно до Положення у потерпілої в ДТП особи (страхувальника позивача) виникає право звернення за відшкодуванням збитків безпосередньо до страховика (відповідача), який застрахував відповідальність особи, яка цю шкоду спричинила, то відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, право на звернення до страховика (відповідача) особи, яка спричинила шкоду, перейде до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Крім того, згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Саме тому, в першу чергу відшкодувати збитки має страховик (ВАТ НАСК «ОРАНТА»), з яким Лупиренко О.Г. було укладено відповідний договір страхування цивільно-правової відповідальності.
А за таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що позивач мав право відшкодування збитків з особи, відповідальної за завдані збитки, тобто з ВАТ НАСК «ОРАНТА».
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, не з*ясувавши належним чином саму суть цивільно-правових відносин стосовно відшкодування збитків у разі настання певних подій (страховий випадок), визначених договором страхування, не з*ясувавши, в чому полягає захист майнових інтересів страхувальника (Лупиренко О.Г.) з боку ВАТ НАСК «ОРАНТА», а також не взяв до уваги той факт, що Лупиренко О.Г. укладав договір страхування своєї цивільно-правової відповідальності з відповідачем саме з метою, щоб останній у випадку настання певної події забезпечив відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, невірно застосував відповідні норми цивільного законодавства, а також Закону України «Про страхування», Положення про порядок і умови проведення обов*язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а тому помилково дійшов висновку про застосування принципу вини при вирішенні питання щодо стягнення спричинених збитків, тоді як в даному випадку, виходячи з аналізу відповідних норм цивільного законодавства та спеціальних положень страхового законодавства, обов*язок по відшкодуванню збитків повинен здійснюватись особою, відповідальною за заподіяні збитки, якою є ВАТ НАСК «ОРАНТА», а не винною в ДТП особою (Лупиренко О.Г.), який застрахував свою цивільну відповідальність у відповідача.
Відповідно до ст. ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому колегія суддів вважає, що позивач у повній відповідності з чинним законодавством в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, належним чином, з посиланням на норми матеріального права обґрунтував, те що відшкодовувати спричинені збитки має страховик, з яким Лупиренко О.Г. уклав відповідний договір страхування цивільно-правової відповідальності – ВАТ НАСК «ОРАНТА».
Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів зазначає про передчасність та помилковість висновків місцевого господарського, стосовно відмови у задоволенні позивних вимог АТЗТ СК «ЛЕММА», оскільки такі висновки суперечать вимогам чинного законодавства України та спростовуються вищевикладеним.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обгрунтована, а рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. не відповідає обставинам справи, яким суд першої інстанції не надав відповідну оцінку, у зв*язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст. 512, ст.ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № 54/53-06 скасувати та прийняти нове рішення.
тягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1-ий під*їзд, 5-ий поверх; р/р 26501805021460 в ХОФ АКБ СР Укрсоцбанк, МФО 351016, код ЄДРПОУ 02310265) на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхової компанії «ЛЕММА», м. Харків (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 3, р/р 26506011026 в ХАК «Зембанк», м. Харків, МФО 351652, код ЄДРПОУ 22623173) спричинені збитки у розмірі 7 815,14 грн., витрати по сплаті державного мита - 153,00 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді